Преса полонених українців у таборах Австро-Угорщини та Німеччини

   Та найщиріший відгук викликав СВУ і його "Вістник" серед полонених українців. Під його впливом незабаром почали з'являтися і свої власні таборові органи. Були це "Просвітний Листок", що пізніше перетворився у "Громадську Думку" у Вецлярі, "Розвага" у Фрайштадті, "Розсвіт" в Раштадті, "Вільне Слово" у Зальцвельді тощо.
   Що звертає увагу в цих часописах, то це спільна всім їм риса культурності і щирого, теплого тону поруч із зрозумінням завдань, висловлених такими словами: "Наша мета була б в деякій мірі осягне на, коли б наші земляки тут, в полоні, не марнували даремно часу... бо ми ж тепер перед тою хвилею, коли скинемо ярмо темноти, ярмо рабства..."
   Однозвучний у всіх цих органів був і зміст, що відбивав, з одного боку, змагання редакції виконати своє завдання національного усвідомлення, а з другого — найглибші думки відірваних від рідного краю, яким жили і долею якого вболівали. Чулися тут туга і сподівання та певність в майбутнє.
   Початок цій пресі поклав "Просвітний Листок", який почала в 1915 р. видавати пресова секція СВУ з полонених українців у Вецлярі як неперіодичний орган. Перших чотири числа вийшли писаними на машинці. З числа п'ятого почав виходити друком (типограф), спочатку двічі на місяць, потім тричі і, врешті, як тижневик. 1917 року назву змінено на "Громадську Думку", що виходила шість разів на місяць, а з квітня 1917 р. - двічі на тиждень.
   Чимало співробітників містили свої твори під прибраними іменами. Менше — за своїм підписом. Були тут поезії О. Кобця, К. Очерета, Чумака, М. Чалого та інших, а також зразки таких сучасних поетів, як Б. Лепкого, В. Пачовського. Були тут новели, оповідання, спомини, статті на національно-політичні та культурні теми. Тут же добре ведений історичний календар ("Розвага"), огляд громадського і політичного руху ("Просвітний Листок"), вісті з Росії і світу, хроніка таборового життя і т. д. Окреме місце займають тут листи полонених з висловами признання праці СВУ, листи, що знайомлять з умовами життя і праці полонених і т. д. Врешті, кутик смутку — посмертні згадки, без яких майже не бувало числа. І все ж, з кожної сторінки тих чисел, з кожного рядка пробивалася та бадьорість думки і настрої, що формувалися, наприклад, в таких рядках напередодні великого зриву.
   "Коли скінчиться війна, — писало "Вільне Слово", — то нас жде друга війна, наша хатня війна, жорстока війна з нашим клятим повсякчасним ворогом — з російським правительством ".