Преса Українських січових стрільців (УСС) Особливої уваги заслуговує преса Українських січових стрільців, видавана в ці часи на бойових фронтах. Були це часописи, писані від руки або відбивані на гектографі. Виходили за дозволом стрілецької команди на власні стрілецькі кошти та на кошти з продажу. Найвищий наклад сягав 100 примірників. Крім "Вісника Пресової Кватири УСС", були це гумористичні часописи. Звідомлення, літературні твори, статті на теми мови, літератури, громадського життя і національних змагань — такий був зміст "Вісника". Нотатки з українського політичного життя в сатирично-гумористичній формі, сатира та стрілецький побут, взаємини, легкий гумор тощо — зміст гумористичних часописів. Місячник "Вісник Пресової Кватири УСС" почав виходити у травні 1916 р. в Коші УСС за редакцією М. Угрина-Безгрішного й А. Лотоцького. Своїм завданням ставив "бути дзеркалом стрілецької "новітньої" Січі, де попри звідомлення з життя в Коші та в полі, містилися б і літературні твори, що були б також дзеркалом життя стрілецтва, його думок, ідей, змагань шляхом сонця і краси". Появилося двоє чисел. Останнє число — за червень-липень — присвячене І. Франкові з нагоди його смерті. Довше протрималися сатирично-гумористичні часописи. Першим з них був "Самохотник". Перше число, йому газети, бо, мовляв, є вона фактично продовженням "Нового Слова", на зміну назви якого і було взято дозвіл у влади, а не на новий орган. Видавці ("Український Комітет") погодилися задовольнити цю вимогу. "Українське Слово" почало далі виходити за редакцією С. Чарнецького та С. Голубовича, відбиваючи становище "опозиції" в Загальній Українській Раді (Є. Петрушевич). Невдовзі по тому повернулося до Львова "Діло", а за ним і "Свобода". Тоді ж появився у Львові журнал, який почав видавати, по виході з "Українського Слова", Ф. Федорців в порозумінні з Д. Донцовим та кількома з січового стрілецтва. Був це ілюстрований півмісячник літератури і громадського життя під назвою "Шляхи", перше число якого вийшло у грудні 1915 р. Перебувши воєнну хуртовину, протримався цей журнал до 1918 р. Зміст його складався з відділів красного письменства, в якому взяли участь Р. Купчинсь-кий, В. Атаманюк, П. Карманський, Ю. Шкрумеляк, М. Підгірянка та інші (поезія). На історичні теми містив тут свої твори В. Бірчак, М. Яцків, що опублікував тут "Танець тіней", Є. Олесницький дав спомини ("Тернопіль... в другій половині XIX ст."). Тут же переклади з Р. Тагора, Гауптмана, О. Мірбо, М. Конопницької, Д. Мережковського та інші. В публіцистиці - Д. Донцов ("Народ бастард", "Національні святощі", "Дещо про орієнтації") і багато інших. Тут же статті В. Старосольського, В. Залізняка, О. На-зарука, Федорціва, силуети сучасних українських політичних діячів, що їх подав Б. Молбіт. У відділі критики, науки - велика праця С. Балея "З психології творчосте Шевченка" та інші. В галузі мистецтва — праці М. Голубця, І. Крип'якевича, музики — О. Залеського. Врешті, багатий інформаційний матеріал, рецензії тощо. Під оглядом політичним "Шляхи" займали становище студентського з'їзду: захист українсько-державних змагань шляхом сепарації українських земель від Росії. В культурній сфері — орієнтація на західну культуру і розрив з культурою сходу. У внутрішньому житті — опозиційне становище супроти української офіційної політики. Бувши незалежним органом, як виразно зазначив свого часу Ф. Федорців, були "Шляхи" під оглядом політичного напрямку та українського універсалізму співзвучні з групою "Українські Хати", що виходила перед війною у Києві. Саме від руки, появилося 21. VI І. 1915 р. у Камінці біля Скельного в кількості 8 примірників. Друге — за чотири дні в кількості 3 примірників. Починаючи з третього числа, — відбиваний на гектографі. З ч. 15 виходив вже в кількості 200-300 примірників. Був ілюстрований: карикатури артистів-малярів стрільців. Другим був журнал під назвою "Бомба", що його почала видавати "Артистична Горстка УСС". Перше число появилося в полі (на позиціях) над Стрипою в березні—квітні 1916 р. Старанно писане рукою, з багатьма ілюстраціями. Почав виходити в одному примірнику. Зміст присвячений був внутрішньому життю стрільців та українській політиці. Як і попередній часопис, зустрінуто було "Бомбу" із зацікавленням і симпатією. Не меншу симпатію здобув і "Самопал", що "стріляє сам... всяку нечисть, лінь, гниль, безхарактерність та подібне хрунівство". Було це видання гектографоване в 16 сторінок. Перше число появилося у Свистильниках 15.V. 1916 р., ч. 2 — за червень 1916. З третім числом було заборонено "стріляти" і часопис вже більше не появився. Велике зацікавлення і признання зустрів у стрільців, але тільки у стрільців, часопис під назвою "УСС" (Усу-сус), як стрільці вимовляли літери УСС і як звали себе. Появилося сім чисел. Останнє число — у Відні (1917). Врешті, — "Тифусна Одноднівка", що вийшла в одному примірнику, як пам'яткова гумористична збірка карантинників, в 44 сторінки, писана від руки чорнилом. Всі ці видання свідчать про той здоровий, бадьорий дух Українського січового стрілецтва в жорстоких часах, що поклав міцні основи в його боротьбі за українське визволення.
|