Ідеологічна диференціація та її органи. "Українська Хата".

   Ідеологічна диференціація політичної думки, що виявилася вже з початком революції (1905), вимагала, крім часописів, розрахованих на широкого читача, також ідеологічно-провідних органів. Першу спробу до певної міри в цьому напрямі робить петербурзька "Вільна Україна". Після того щойно в 1909—1913 рр. появляються журнали, що приносять розроблення ідеологічних основ визвольного руху та національного і соціального світогляду.
   Року 1909 з'являється журнал, що займає в цьому питанні виразно радикальне становище. Був ним місячник молодих сил під назвою "Українська Хата" — за редакцією П. Богацького і при найближчій участі Микити Шаповала, що був душею того напрямку, який цей орган зайняв. Виникнення журналу в'яжеться з альманахом "Терновий Вінок" та гуртком, що коло нього скупчився. Були тут крім згаданих (П. Богацького та М. Шаповала) О. Коваленко, В. Скрипник, Ю. Будяк, Ю. Сірий (Тищенко) та інші. Внаслідок полеміки, що в 1908 р. розгорнулася між цим гуртком та передплатниками поміркованих напрямків, речником яких у першу чергу була "Рада", постало питання створення свого друкованого органу. Спочатку була думка обмежитися альманахом. Потім вирішено використати дозвіл на видання тижневого журналу, що його вже мав Г. Коваленко. Зміну періодичності та назви пощастило перевести без великих перешкод. 24.III. 1909 р. появилася перша книжка журналу під назвою "Українська Хата".
   Становище журналу щодо українського визвольного руху визначено було оцими словами М. Шаповала (М. Сріблянського): "Національність, до якої прагнемо, має величезний етичний зміст. Ми повинні казати не тільки "так — так", "ні — ні", що ми українці та й годі. Ні, треба, щоб українство було ще й цінністю загальною... Українство наше мусить виступити, як вічна цінність. Українство... в етичному розумінні мусить стати і на оборону істини... Українство, як життєва течія, — це емансипація від всіх сторонніх моральних, розумових, соціальних і інших впливів. Воно мусить мати свої подібні елементи в собі, ними жити, їх переформовувати, відкидати, творити і в своєму життєвому процесі мусить спиратися само на себе, в собі мусить знайти ту силу, яка двигає вперед і дає опору в житті..., мусить вид ви гнути виразно свою індивідуальність... "
   Виходячи з цього, "Українська Хата" виступила з гострою критикою традицій дрібних діл та психології решток так званого українофільства з його поміркованим лібералізмом, поверховим демократизмом, лояльністю, угодовством та орієнтацією в національно-визвольній справі на чужі суспільні сили. Натомість висувала вимогу поглиблення національно-політичного світогляду, його викристалізування у формі рішучої боротьби в напрямі соціального і національного визволення, в основу якого клала погодження особи з суспільством. Завершенням цього погодження вбачала вона у відродженій Україні, в якій мусили б знайти свою синтезу соціалізм і індивідуалізм.
   Найгарячіші виступи проти "Української Хати" були на сторінках газети "Рада" та в її колах. Пізніш, часом, відгукувався "Дзвін" та інші. Між "Радою" та "Українською Хатою" розвинулася гостра і жива полеміка, що не вгавала впродовж всього часу, витворивши два кола прихильників: "радян" і "хатян".
   Навколо "Української Хати" гуртувалася переважно молодь, чимало народних учителів, подекуди дрібні урядовці. Були це ті, що в перший же рік дали журналу до 400 передплатників, не рахуючи дрібного продажу (до 300 примірників).
   З молодих сил склався і перший кадр співробітників. Побіч М. Шаповала та П. Богацького були тут: літературний критик М. Євшан (Федюшка), публіцист А. Товка-чевський, а далі такі як О. Олесь, Г. Чупринка, О. Коваленко, Галина Журба. Тут же роблять свої перші виступи М. Рильський та П. Тичина. Книжка за книжкою і журнал міцніє. А в новий рік вступає він вже цілком скріпшим. На його сторінках з'являються такі імена як О. Кобилянська, В. Винниченко, М. Вороний, С. Черкасенко; стають до співробітництва й ті, що ще не так давно поборювали його початки. Зі сторінок журналу линув бадьорий, молодий голос. Літературна і публіцистична праця розгорталася і росла, здобуваючи симпатиків. Але світова війна 1914р., що так боляче вдарила по всій українській пресі, не минула й "Українську Хату", обірвавши її існування.