Підручники онлайн
Головна arrow Журналістика arrow Історія української преси (А.П.Животко) arrow Українська преса в Канаді. Її початки. Характер. Діячі.
Партнери

Авторські реферати,
дипломні та курсові роботи

Предмети
Аграрне право
Адміністративне право
Банківське право
Господарське право
Екологічне право
Екологія
Етика та Естетика
Житлове право
Журналістика
Земельне право
Інформаційне право
Історія держави і права
Історія економіки
Історія України
Конкурентне право
Конституційне право
Кримінальне право
Кримінологія
Культурологія
Менеджмент
Міжнародне право
Нотаріат
Ораторське мистецтво
Педагогіка
Податкове право
Політологія
Порівняльне правознавство
Право інтелектуальної власності
Право соціального забезпечення
Психологія
Релігієзнавство
Сімейне право
Соціологія
Судова медицина
Судові та правоохоронні органи
Теорія держави і права
Трудове право
Філософія
Філософія права
Фінансове право
Цивільне право
Цивільний процес
Юридична деонтологія


Українська преса в Канаді. Її початки. Характер. Діячі.

Українська преса в Канаді. Її початки. Характер. Діячі.

   До Канади українська еміграція масово почала йти и пізніше, а саме десь у 1890 роках. Тому і початки української преси тут датуються пізнішими роками. Першим українським часописом, що появився у Вінніпегу 1903 р. (5 листопада), був тижневик "Канадійський Фармер". Була це газета, що, властиво, служила інтересам англійської ліберальної партії. Редакція її одначе завжди була в руках українських. Наскільки було сил, можливостей та уміння, провадила вона як захист місцевих інтересів української еміграції, так і національно-культурне освідомлення її мас. Перейшла ця газета роки першої та другої світової війни й перестала існувати 1981 р., злившись із "Українським Голосом".
   З ліберальної партії взяли приклад і політики консервативної партії, засновуючи подібний часопис українською мовою під назвою "Слово", що почав виходити у Вінніпегу в 1904-1905 рр., а пізніш "Канада"...
   Довший час канадійські українці неспроможні були мати своєї, самостійної і незалежної від сторонніх політичних чинників, преси. Щойно в початках 1910-х років починає вона з'являтися, спираючись на українські організації чи установи. Першим такого роду часописом стає "Український Голос", що з 1910 р. почав виходити у Вінніпегу. Як просвітньо-економічна, політична і поступова газета-тижневик, проіснувала вона до наших днів. Побіч з оглядами місцевого характеру, організаційних справ чи полеміки, орган цей з перших же років присвячує свої сторінки змаганням на українських землях та світовим подіям. Провадить регулярно відділи: просвітньо-організаційний, господарський і лікарських порад. Має куток для дітей. Містив упродовж усього часу різного роду дописи, що подавали ширші інформації з історії та сучасного життя українського народу (зокрема З. Кузелі про Буковину). Щодо літературного відділу, то на початках і довший час пізніше тут містилися, як то можна бачити і в інших заокеанських часописах, головним чином передруки творів старокрайових письменників.
   Тоді ж (1911 р.) у Вінніпегу почав виходити тижневик греко-католицької церкви (єпископ Будка) під назвою "Канадійський Русин".
   Відтак постає тут соціалістична преса. Першим з'явився 1907 р. у Вінніпегу тижневик соціалістичної партії Канади під назвою "Червоний Прапор". Своє завдання формулював він словами: "Наша газета ставить собі завданням роз'яснювання та оборону інтересів робочої кляси й ідейне руководство нею"... Найактивнішим співробітником цього органу був М. Стечишин.
   По припиненню "Червоного Шляху" (8.ІІІ.1908) за редакцією М. Стечишина з 1909 р. у Вінніпегу почав виходити раз на місяць орган українських соціалістів у Канаді та ЗДА під назвою "Робочий Народ". З 1910 р. став він органом української соціал-демократії, аз 16.11.1911 р. в Едмонтоні "Робітнича Видавнича Спілка" почала видавати свій центральний орган федерації української соціал-демократії в Америці під назвою "Нова Громада", що виходила за редакцією Кремаря, а потім Томашевського до 1913 р.
   Упродовж часу до першої світової війни виходило в Канаді 24 назви різних часописів. Крім згаданих, решта мало чим різнилася від себе, хіба що більш чи менш виразніше відбивала на своїх сторінках ті чи інші напрямки місцевих груп, а тим часом і поодиноких осіб, що намагалися взаємно себе поборювати.

 
< Попередня   Наступна >