"Записки Наукового Товариства ім. Шевченка" у Львові

   Цінною скарбницею українського наукового-культурного життя став другий орган, що вийшов з лона Наукового Товариства ім. Шевченка. На цей раз вже стисло його орган, його "Записки", що почали виходити у Львові з 1892 р.
   Думку про це видання підніс був О. Кониський в статті, що появилася у "Правді", про потребу зміни Товариства на наукову установу з метою, щоб вона стала засновником майбутньої української Академії наук.
   У зв'язку з цим О. Барвінський та Д. Гладилович поставили були на загальних зборах Товариства справу видання "Записок". Збори ухвалили з 1890 р. видавати щорічно поки що хоч один том "Записок" Товариства ім. Шевченка. Окрім наукових статей, рефератів і вістей мала бути тут також історія заснування та план і програма дальшої діяльності Товариства.
   Друк 1-го тому мав початися у жовтні 1890 р. Посередником між Товариством і науковими силами на східноукраїнських землях був О. Кониський. Він звернувся по праці першого тому до В. Антоновича, Лучицького, Мови, Нечуя, які приобіцяли їх виготовити, але на визначений термін їх не надіслано. Не наспіли Й інші праці. Тому 1890 р. "Записки" не вийшли. Не появилися вони й у 1891 р., хоч українські наукові працівники, особливо із українських земель під Росією, клали велику вагу на наукову діяльність Товариства. Щойно в 1892 p., з хвилею зміни Товариства на наукову установу, появився перший том "Записок". А від другого тому з 1893 р. мали вони вже назву "Записки Наукового Товариства ім. Шевченка".
   Упорядником першого тому був Ю. Целевич, а двох наступних О. Барвінський. З 1895 р. редакцію "Записок" перебрав проф. М. Грушевський, який і провадив її до 1913 р. У першому числі 1895 році випустив він 4 книжки, а від 1896 р. почав випускати по б книжок річно.
   Так, за його редакцією вийшло 110 томів "Записок" із загальної кількості 155, що появилися до 1938 p., переживши і роки першої світової війни, коли, хоч і в скороченому вигляді, продовжували виходити.
   Був це часопис, що містив праці визначніших наукових сил з історії України, українського письменства, філології, етнографії, краєзнавства, а пізніш — з природничих наук.
   Крім основних праць, давав він місце для розвідок. Тут же заведено було відділ наукової хроніки з цінними оглядами наукового життя і зокрема оглядами часописів, що появлялися на всіх українських землях в різних мовах. Врешті, не менш цінний відділ бібліографії з рецензіями та рефератами наукових праць.
   Цілий зміст "Записок" вимагав би окремої студії. Тут треба лише зазначити їх величезну вагу і ту роль, яку вони відіграли у формуванні та організації української наукової думки, піднісши її до рівня загальноєвропейської науки.