Спроба польсько-української угоди. Її орган "Основа" (1870-1872)

   А тим часом наступили події, що характеризуються спробою українсько-польської угоди на фунті громадсько-політичного життя Галичини. Органом цієї спроби стає часопис "Основа", заснований віце-маршалом галицького сейму, судовим радником, колишнім членом "Руського Собору" Ю. Лаврівським.
   Перше число цього часопису появилося 25 вересня (7.Х.) 1870 р. у виданні і за редакцією Т. Леонтовича. Виходив двічі на тиждень за програмою, в якій зазначено, що "Русини Галицько-Володимирського королівства признають конечність прямувати, на підставі нинішніх державно-правових відносин, до забезпечення свого народно-політичного биту і уладження своїх взаємин з поляками, як спів обивателями сего краю в виді повної, законом установитися маючої, автономії обох народностей, руської і польської, взгляді народнім, політичнім і церковнім, передовсім до відповідного засадам справедливости рівноуправ-нення свого язика народного у всіх парослях життя прилюдного, іменно в школі, суді і уряді"...
   Року 1872 Т. Леонтовича в редакції замінив К. Климкович. Серед співробітників були, крім Ю. Лаврівського, ще А. Вахнянин, Ст. Качала, К. Устиянович, В. Шашкевич та інші.
   Року 1870 вийшло 27 чисел. Дальші числа появилися 1871 р. Цього ж 1871 р. у листопаді появилися два півмісячні випуски, що їх видав сам К. Климкович. Він же пробував тягти часопис ще й в 1872 р., але на числі 64 у серпні примушений був видання припинити.
   Акцію Лаврівського українське суспільство зустріло із застереженням. Незабаром таке становище передалося і на співробітників. Відгукнувся і видавець петербурзької "Основи" (1860/61). Він кваліфікував факт назви часопису —"Основою" — узурпацією, кажучи при цьому, що узурпацію назви "Основа" треба розбирати не по юридичному. Вона мала літературну заслугу. Приймати на себе таке ім'я можна тільки тому, хто б міг піддержати те ж саме діло на його високості".
   Були спроби зреформувати часопис у напрямі радикальному, але не повелося. Тоді виникла була думка серед львівської молоді приступити до видання нового, окремого органу під назвою "Сторожа". Але остаточно перемогла думка видання "Правди", яка мала вже за собою традицію.