Підручники онлайн
Партнери

Авторські реферати,
дипломні та курсові роботи

Предмети
Аграрне право
Адміністративне право
Банківське право
Господарське право
Екологічне право
Екологія
Етика та Естетика
Житлове право
Журналістика
Земельне право
Інформаційне право
Історія держави і права
Історія економіки
Історія України
Конкурентне право
Конституційне право
Кримінальне право
Кримінологія
Культурологія
Менеджмент
Міжнародне право
Нотаріат
Ораторське мистецтво
Педагогіка
Податкове право
Політологія
Порівняльне правознавство
Право інтелектуальної власності
Право соціального забезпечення
Психологія
Релігієзнавство
Сімейне право
Соціологія
Судова медицина
Судові та правоохоронні органи
Теорія держави і права
Трудове право
Філософія
Філософія права
Фінансове право
Цивільне право
Цивільний процес
Юридична деонтологія


Сатирично-гумористичні часописи

Сатирично-гумористичні часописи

   До початків 1860 рр. відносяться також і перші сатирично-гумористичні часописи. Першим з них був рукописний часопис під назвою "Клепайло", який почав видавати А. Вахнянин, пізніш видатний національно-громадський діяч, основник і перший голова Товариства "Просвіта" у Львові. В редакції помагав Осип Савчинський. Виходив часопис до р. 1863. Одночасно, пізніший педагог і редактор львівської "Зорі", О. Партацький почав був видавати свій рукописний сатирично-гумористичний часопис з ілюстраціями Дуткевича.
   Ці два часописи боролися між собою. Тоді як "Клепайло" був наскрізь народним і писаний фонетичним правописом, часопис Партицького виходив етимологічним правописом. Була між ними перестрілка хоч і не загостра.
   Часопис Партицького, що звався "Гомін", був гостріший, часто підпадав конфіскаті семінарського начальства і тому примушений був міняти свою назву то на "Фірман", то на "Жельман".
   Крім внутрішнього семінарського життя, відгукувалися ці часописи і на загальнонаціональні теми. Так наприклад, "Гомін" зачіпав "Вечерниці" А. Голуховського, захоплення молоді "Хатою" і зовнішньою українізацією.
   "У нас Україна... Один вже запустив оселедця. З нас кожний уже цілу "Хату" витвердив напам'ять". Він же приносив чимало дотепних "телеграм" на злобу дня, в яких чимало припадає "Вечерницям", "Клепайлу", "Слову", "Страхопуду" тощо.
   Другий часопис Партицького — "Фірман" — появляється багато ілюстрованим. Серед образків особливу увагу звертає вавилонська вежа української преси. На самому споді — видавець "Основи". На карку у нього видавець "Слова", далі вгору — видавці "Вестника", "Вечерниць", "Дом і Школа". У віддалі— якийсь панок дивиться на цю вежу через лорнетку. Під образом підпис: "Стовп вавилонський на Руси і помішаніє язиков".
   Не позбавлені дотепу й інтересу "Пророчества", подані ніби в церковнослов'янській мові. Торкаються вони тогочасної преси, "Народного Дому" і подібне. Так у книзі ІІІ-ій "Пророчеств" сказано: "Й настанет время, где будет паленіє Руси й где снова прекратятся часописи й где будет временопись єдина, єяжє имя "Вестник", як се й прежде бе"...
   "Жельман", що "виходить, коли му ся хоче", дав вступну статтю піц заголовком "Кто ми і що ми?", в якій пояснює, що значить "Жельман": "Після нас і редактора "Основи", — каже "Жельман", — тілько, що жельман іли жених"...
   Як і попередні сатирично-гумористичні часописи, так і "Жельман" відгукується на загальноукраїнське життя, підкреслює хиби, висміює поодинокі органи тощо.
   Ось, наприклад, "Відозва "Жельмана" до його кореспондентів, в якій звертається з таким закликом: "Понеже від якогось часу появляються в "Вечерницях" лиш самі початки повісток, то ми просимо наших писателів, щоб нам лиш самі кінці повісток надсилали".
   Крім згаданих часописів Вахнянина і Партицького, виходив у Львові ще один рукописний гумористичний часопис під назвою "Відьма". Хто видавав, не відомо.
   Року 1864 у Львові появився і друкований сатирично-гумористичний часопис під назвою "Дуля", "зложена нерадою-громадою". Вийшло тільки одно число. Хто був видавцем і редактором, точно невідомо. Одні вважали В. Шашкевича (О. Огоновський), інші К. Горбаля (О. Барвінський); врешті, "Слово" вважало видавцем А. Коби-лянського, того самого, що виступив проти Б. Дідицького в обороні народної мови. Останнє припущення більш правдоподібне.
   Наостанку 1869 р. вийшло в Коломиї шість чисел сатирично-гумористичного часопису під назвою "Кропило". "Правда" зустріла його такими словами: "Дотепів ми не судимо, а скажемо лиш щодо язика, що сей подабає точнісінько на найкращий конгломерат з царства мінерального".
   Пізніше та ж "Правда" дає і оцінку самого змісту цього часопису: "Нарікають деякі люди, - писала вона, — що виходяче в Коломиї "Кропило" слабенько собі дотепне".
   На ці часи припадає вихід і москвофільського політично-сатиричного журналу під назвою "Страхопуд", перше число якого появилося у Відні 28 березня 1863 р. за редакцією Йосипа Ливчака і виходив він тут аж до 1886 р. Року 1880 відновився у Львові, як письмо сатирично-політичне, а пізніш (1886 р.) — "Сатирическо-по-литическая газета".

 
< Попередня   Наступна >