Як українське суспільство зустріло "Основу"?

   Як же зустріло "Основу" українське суспільство? Довідуємося про це в першу чергу з самих сторінок "Основи". Редакція повідомляє, що на оповістку про вихід журналу відгукнулися земляки невдовзі з усіх кінців України, з Криму, а також з Кавказу, Москви, Казані, Астрахані та інших сторін.
   "Слава Богу, що випряли вже "Основу". Може і верстат уже поставили? — пише, наприклад, до Шевченка один із земляків, прочитавши оповістку про журнал (Т. Лебединцев)... — Нехай же тчуть на здоров'я. Та коли б добре ткали, щоб виробити матерію на сорочки доброї двадцятки, бо зовсім обідрана і тіло навіть світиться, материне світло."
   Інший писав: "Світить каганчик — не лучину — той ниточку, а пасмо другий — робота й вийде для почину... Аби крутить, аби не стать"...
   З яким зацікавленням і з яким почуттям зустрічали сучасники вихід "Основи", можна бачити також з листа одного харків'янина до В. Білозерського з додатком до нього вірша під заголовком "Дяка за "Основу". Граючи словами, зв'язує він ткацьку основу та журнал "Основу" з основою Харкова, де жив Г. Квітка-Основ'яненко. Звертаючись до "Основи", автор віршу пише:
   Сполоть вам, хлопці, що згадали, Про пашу сторону писати, А то аж жаль, що всі мовчали... ....Сполоть іще скажу вам знову, Тому, затіяв хто Основу!... Пишіте ж в добрий час та гарно. Щоб праця не пропала марно!...
   В інших листах — оцінка "Основи" як захисниці народних прав, звичаїв тощо. Ще в інших автори торкаються мови журналу, як наприклад, полтавська молодь пише: "Ми собі так мизькуєм, що "Основа" повинна бути на рідній українській мові..., будемо сподіватися, що чим далі "Основа" все буде в нашій любій мові".
   Думки і гасла українського відродження, що їх принесла "Основа", знайшли відгук і серед українського панства. Та незабаром воно вже їх злякалося, коли побачило, як вони почали захоплювати ширші кола українського суспільства. Через це замість підтримки зустрілася "Основа" з їх зусиллям вживати способів "к успокоению горячечных увлечений".
   Відгукнулися на вихід "Основи" і галицько-українські землі. "Звістка о виходящій "Основі", — писав Я. Головацький у квітні 1861 р. до Куліша, — прошибнула цілу країну нашу і зо всіх сторін попитують мене, якби можна достати тую книжку".
   Хоч як тяжко було "Основі" дістатися до ширших кіл галицько-українського суспільства, все ж часом, бодай поодинокі, числа потрапляли чи то до редакції, чи до рук окремих осіб.
   Редакції часописів уважно слідкували за її змістом, ознайомлюючи з ним своїх читачів, подаючи чимало передруків, як також подаючи спеціальні статті, присвячені оцінці і значенню "Основи" в українському житті (наприклад, "Як гадає "Основа" про галицьку письменність" у "Вечерницях" або передруки праць Костомарова — "Черты народной южнорусской истории" та інші, Куліша "Історія України" та чимало інших).
   Врешті, відгукнувся і галицько-український гумор і сатира. Один з рукописних гумористичних часописів під назвою "Фірман" подав образок, що представляє вавилонську вежу з видавців часописів у віці хлопців. На самому споді — видавець "Основи". У лівій руці — книжка "Основи", у правій — козацька шапка. Йому на карку сидить видавець "Слова" (Б. Дідицький) і т. д.