|
Суб`єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки Основними суб'єктами адміністративно-правового регулювання в сфері економіки є: Президент України; Кабінет Міністрів України; профільні міністерства, комітети, відомства; місцеві державні адміністрації; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
Кожний з перерахованих суб'єктів здійснює адміністративно-правове регулювання в сфері економіки у межах своєї компетенції, що встановлюється Конституцією України, законами, іншими нормативними актами.
Найбільш значущим за юридичною силою обсягом повноважень щодо управління економічними процесами в державі володіє Президент України. Вони встановлені Конституцією України (ст. 106) і насамперед полягають у тому, що Президент визначає основні напрями зовнішньої і внутрішньої, у тому числі й економічної, політики, впливає на розстановку кадрів і утворення управлінських структур у даній сфері. Відбувається це в результаті того, що Президент України:
• забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
• звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
• представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
• призначає за згодою Верховної Ради України Прем'єр-міністра України; припиняє повноваження Прем'єр-міністра України та приймає рішення про його відставку;
• призначає за поданням Прем'єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;
• призначає на посади та звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України;
• утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
• скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Автономної Республіки Крим;
• підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
• має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.
З метою найбільш ефективної реалізації свої повноважень Президент України, згідно з п.28 ст.106 Конституції України створює різні допоміжні структури.
Насамперед до них належить Адміністрація Президента України, у складі якої функціонує управління економічної та соціальної політики. Вона утворена Указом Президента від 14 грудня 1996 p. як постійно діючий орган для забезпечення здійснення конституційеих повноважень Президента.
Відповідно до положення (затверджено Указом Президента України від 19 лютого 1997 p.) Адміністрація Президента України аналізує економічні процеси; розробляє пропозиції щодо забезпечення економічного розвитку та економічної безпеки держави; за дорученням Президента України організує контроль за виконанням його указів і розпоряджень, зокрема й у сфері економіки.
Крім Адміністрації Президент України використовує для аналітичної роботи і підготовки пропозицій управлінського характеру можливості створюваних ним комісій і рад.
Так, Указом від 21 березня 1995 року Президент утворив Комісію з питань аграрної та земельної реформи при Президентові України. Основними завданнями цієї комісії економічного характеру є:
• підготовка пропозицій Президентові України щодо формування і проведення політики аграрної та земельної реформи, стратегії й тактики її здійснення;
• розробка дійових процедур приватизації землі в Україні;
• внесення пропозицій щодо запровадження ефективних механізмів захисту прав власників земельних ділянок та землекористувачів;
• підготовка пропозицій щодо вдосконалення державного регулювання аграрних і земельних відносин в інтересах захисту здоров'я і безпеки громадян, охорони навколишнього природного середовища, вирішення продовольчої проблеми;
• розробка пропозицій щодо запровадження в Україні єдиної уніфікованої інформаційної системи даних про правовий режим та стан використання земель в Україні;
• розробка системи прогнозування гармонійного розподілу земель між виробництвом, місцями розселення, об'єктами природозаповідного фонду, курортами і зонами відпочинку з урахуванням економічних, соціальних, екологічних та інших факторів;
• розробка пропозицій щодо використання землі як активу у фінансуванні на кредитних засадах житлового та іншого будівництва;
• дослідження, аналіз і оцінка ходу аграрної та земельної реформи, прогнозування її наслідків, урахування регіональних і місцевих особливостей;
• підготовка пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, розробка проектів нових законодавчих актів і указів Президента України, здійснення експертної оцінки всіх пропозицій і проектів нормативних актів з метою створення комплексної правової бази для здійснення аграрної та земельної реформи;
• аналіз діяльності міністерств, інших органів державної виконавчої влади, місцевих органів влади і самоврядування у здійсненні аграрної та земельної реформи, заслуховування інформації та повідомлення їх керівників з цих питань і підготовка рекомендацій щодо координації такої діяльності, включаючи розробку програми комплексних послідовних дій;
• сприяння місцевими органами влади і самоврядування у здійсненні аграрної та земельної реформи, у розробленні та впровадженні експериментальних і демонстраційних проектів з цих питань;
• підготовка пропозицій щодо реформування майнових відносин власності, господарських структур, економічного механізму регулювання і управління в аграрному секторі;
• розробка пропозицій і програм наукового, матеріально-технічного, кадрового та фінансового забезпечення аграрної та земельної реформи.
Ради можуть мати статус органа при Президентові України, наприклад. Рада роботодавців і товаровиробників при Президентові України (Указ від 25 липня 1995 p.) або статус органа Президента України. Такою є Вища економічна Рада Президента України, утворена Указом від 7 липня 1997 p. Даний орган створено з метою:
• розробка пропозицій та проектів рішень щодо стратегії і тактики економічної реформи;
• здійснення моніторингу ходу економічної реформи, аналізу та прогнозу економічної ситуації в державі;
• координації заходів органів державної влади та громадських організацій щодо здійснення економічної реформи.
Рада для виконання покладених на неї завдань має право в разі потреби створювати тимчасові експертні та робочі групи, які очолюватимуть члени Ради, а також залучати до участі в роботі цих груп представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, наукових установ і громадських організацій (за погодженням з їх керівниками).
Крім колективних органів консультативні, дорадчі й інші допоміжні функції відповідно до п. 28 ст. 106 Конституції України покликаний виконувати інститут позаштатних радників і консультантів Президента України. У сфері економіки даний інститут створено Указами Президента України від 13 вересня 1994 p. "Про призначення позаштатних радників Президента України з питань економічної політики" і від 19 вересня 1994 p. "Про організаційне забезпечення підготовки пропозицій з питань макроеко-номічної політики та реформування економіки".
Позаштатні радники і консультанти нерідко включаються Президентом до складу різних профільних рад, комісій, груп. Так, вони працюють у складі Комісії з питань аграрної реформи (Указ від 14 листопада 1997р.), Консультативної Ради з питань іноземних інвестицій (Розпорядження від 3 жовтня 1997р.), Вищої економічної Ради Президента України (Указ від 7 липня 1997р.) та інших органів і служб.
Основними завданнями позаштатних радників та консультантів є аналіз розвитку галузей економіки, організація підготовки пропозицій щодо перспективних завдань економічної політики та визначення механізмів її реалізації. Вони залучаються до здійснення експертиз законів України, які надходять на підпис Президенту України, проектів указів і розпоряджень Президента України, підготовки висновків щодо цих проектів, а також рекомендацій та пропозицій з інших питань, які належать до відання Президента України.
Позаштатними радниками і консультантами можуть бути вчені та провідні фахівці різних галузей економіки і соціальної сфери. Вони здійснюють свої функції безоплатно. В окремих випадках, для виконання особливо важливих і складних завдань з ними можуть укладатися договори щодо оплати цієї роботи.
У системі органів управління економікою найвищим є Кабінет Міністрів України. Його правовий статус у системі органів виконавчої влади визначається Конституцією України (статті 113-117). Згідно з нею Кабінет Міністрів України:
• забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;
• вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
• забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
• розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України;
• забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності;
• здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до чинного законодавства;
• розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
• здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
• організує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
• спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
• здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.
Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України розробляє на строк своїх повноважень Програму діяльності, яка спрямована на відродження вітчизняного виробництва, поглиблення реформування економічних відносин та організаційне забезпечення економічної трансформації, з метою досягнення позитивних зрушень у поліпшенні добробуту населення.
Така Програма, насамперед, передбачає практичне розв'язання найгостріших економічних і соціальних проблем розвитку держави. На сьогодні час це стосується, зокрема, всебічного заохочення вітчизняного товаровиробника, державної підтримки виробництва в агропромисловому комплексі, нарощування експорту; масштабного використання науково-технологічного потенціалу; створення відповідних умов для залучення вітчизняних та іноземних інвесторів; забезпечення надійного енергопостачання та реального енергозбереження на всіх рівнях споживання енергії; комплексного реформування податкової системи з метою зменшення податкового тиску з одночасним забезпеченням повноти сплати податків; здійснення збалансованої бюджетної політики, розв'язання проблем зайнятості, своєчасності виплати заробітної плати, пенсій, упорядкування надання пільг, удосконалення систем соціального та пенсійного забезпечення тощо.
Для реалізації програмних цілей безпосередньо в апараті Кабінету Міністрів України функціонує структурний підрозділ, завданням якого є державне управління економікою. Це відділ розвитку національної економіки. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1996 p. до його відання передано функції щодо державного управління економікою. Крім вказаного відділу в апараті Кабінету Міністрів України діють й інші підрозділи, які так чи інакше здійснюють управлінські функції в даній сфері. Це управління структурних змін у сфері матеріального виробництва; управління з питань міжнародного співробітництва та зовнішніх економічних зв'язків; відділ з питань державної політики в паливно-енергетичному комплексі; відділ з питань власності, підприємництва, та конкурентної політики; відділ з питань державних фінансів та розвитку фінансових ринків тощо.
Для більш ефективної роботи Кабінету Міністрів, створення необхідних для розвитку економіки правових і фінансово-матеріальних умов, підготовки відповідних рекомендацій, сприяння в інформаційно-аналітичній та науково-методичній роботі, а також з консультативно-експертною метою при ньому створюються робочі та консультативні органи. Це можуть бути органи як Кабінету Міністрів, так і "при" Кабінеті Міністрів. Слід мати на увазі, що це досить "рухомі" структури. Залежно від конкретних ситуацій, завдань, які виникають перед урядом, змінюються не тільки 'їх функції, а й самі вони можуть ліквідовуватись або створюватись.
Так, постановою Кабінету Міністрів від 17 жовтня 1996 p. "Про ліквідацію робочих і консультативних органів Кабінету Міністрів України" були ліквідовані Координаційна рада з питань виробничої кооперації. Міжвідомча комісія з питань санації, банкрутства та реструктуризації підприємств. Постійно діюча Урядова комісія з умов приватизації об'єктів державної власності та інші.
Такі органи можуть називатися по-різному. Найчастіше це ради, комісії, агентства, центри.
Одним з них є Центр розвитку та реконструкції економіки при Кабінеті Міністрів України. Він створений постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1993 p.
Центр є науково-дослідною установою, яка створена з метою проведення наукових досліджень, розроблення проектів, програм і рекомендацій щодо розвитку і реконструкції економіки країни, створення раціональної системи господарських кооперованих зв'язків на галузевому, міжгалузевому та міждержавному рівні, визначення напрямів інвестиційної політики.
Головними завданнями Центру є:
• розробка прогнозів науково-технічного і економічного розвитку галузей економіки та регіонів країни;
• вивчення кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків продукції виробничо-технічного призначення;
• наукове обгрунтування рішень щодо визначення економічно доцільних кооперованих зв'язків, у тому числі міжгалузевої та зовнішньої кооперації, надання рекомендацій з цих питань виробникам і споживачам;
• наукове обгрунтування інвестиційних пріоритетів і підготовка відповідних пропозицій Кабінетові Міністрів України, центральним і місцевим органам державної виконавчої влади, підприємствам, установам і організаціям;
• пошук іноземних інвесторів і координація здійснення ефективних для економіки України проектів;
• розробка ефективних схем управління та методів господарювання в умовах переходу до ринкової економіки із забезпеченням захисту вітчизняного виробника і споживача;
• визначення та обгрунтування науково-технологічних пріоритетів України на світовому ринку;
• створення та забезпечення функціонування інформаційної системи щодо розвитку промислового потенціалу країни, експортних і кооперованих зв'язків, будівництва та реконструкції промислових і транспортних підприємств, освоєння виробництва нових товарів.
Відповідно до покладених на нього завдань Центр виконує науково-дослідні роботи, в тому числі на договірних засадах; подає науково-методичну і консультаційну допомогу галузевим науково-дослідним організаціям і підприємствам, проводить експертизу проектів; проводить разом з науковими установами і вченими зарубіжних країн дослідження з важливих проблем науки, створює спільні наукові колективи, здійснює обмін досвідом, фахівцями; організовує наукові конференції, наради, семінари, виставки, в тому числі міжнародні, з економічних проблем і напрямів досліджень Центру; здійснює підготовку наукових кадрів і підвищення кваліфікації працівників Центру, в тому числі за кордоном; розробляє методи професійного добору і підготовки кадрів для міністерств і відомств; здійснює зовнішньоекономічну діяльність, пов'язану з вивченням кон'юнктури зовнішнього ринку продукції виробничо-технічного призначення, розробляє напрями зовнішньої кооперації, опрацьовує ефективні схеми інвестиційних проектів; видає наукові праці.
Річні тематичні плани науково-дослідних робіт Центру затверджуються директором Центру за погодженням з Ві-це-прем'єр-міністром України. Свою наукову діяльність Центр узгоджує з Академією наук, а також науково-дослідними організаціями міністерств і відомств.
Для ефективного виконання покладених на нього завдань Центр має право одержувати у встановленому порядку від органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усіх форм власності інформацію і матеріали; одержувати кредити відповідно до чинного законодавства для фінансування своєї діяльності; створювати відособлені підрозділи, в тому числі госпрозрахункові; залучати у встановленому порядку науково-дослідні організації і підприємства, окремих фахівців, у тому числі на умовах сумісництва, до виконання науково-дослідних робіт.
Центр очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади Кабінетом Міністрів України.
Важливе місце серед органів Кабінету Міністрів посідає Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів України. Вона є постійно діючим міжвідомчим органом, створеним для впорядкування залучення, використання та погашення іноземних кредитів, забезпечення співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями у цій сфері, здійснення контролю за станом погашення зовнішньої заборгованості України, координації діяльності органів виконавчої влади, підприємств та організацій усіх форм власності щодо здійснення валютно-фінансових зв'язків з іноземними державами.
Основними завданнями Валютно-кредитної ради є:
• забезпечення здійснення заходів щодо реалізації державної валютно-кредитної політики;
• координація роботи органів виконавчої влади з міжнародними фінансовими організаціями та іноземними державами щодо залучення іноземних кредитів;
• керівництво діяльністю міністерств та інших центральних органів виконавчої влади на світових ринках позикового капіталу щодо залучення додаткових валютних кредитних ресурсів;
• розгляд і подання Кабінету Міністрів України пропозицій щодо визначення лімітів зовнішнього державного боргу України, а також щодо управління його обслуговуванням і реструктуруванням;
• аналіз діяльності органів виконавчої влади щодо здійснення єдиної валютно-кредитної політики, виконання підприємствами та організаціями всіх форм власності зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів України, з питань позики та кредиту, використання валютних коштів і іноземних кредитів, що залучаються під гарантії або інші зобов'язання Кабінету Міністрів України;
• здійснення контролю за цільовим використанням та своєчасністю погашення іноземних кредитів, що залучаються українськими юридичними особами під гарантії або інші зобов'язання Кабінету Міністрів України;
• розгляд пропозицій щодо розширення можливостей валютного кредитування України.
Валютно-кредитна рада відповідно до покладених на неї завдань розглядає пропозиції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, іноземних та міжнародних організацій, фірм, іноземних та українських банків щодо доцільності та умов залучення іноземних кредитів, а також щодо доцільності надання державних кредитів іноземним державам та приймає відповідні рішення з цих питань; розглядає пропозиції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади щодо визначення пріоритетних напрямів використання іноземних кредитів, які залучаються під гарантії або інші зобов'язання Кабінету Міністрів України, та подає свої висновки щодо цих пропозицій Кабінету Міністрів України для вирішення в установленому порядку; приймає рішення про доцільність надання Кабінетом Міністрів України гарантій або інших зобов'язань для забезпечення погашення заборгованості українських юридичних осіб за іноземними кредитами; приймає рішення про доцільність відкликання Кабінетом Міністрів України раніше наданих гарантій або інших зобов'язань у разі відмови іноземного кредитодавця відкрити фінансування проекту, щодо якого вони надавалися; розглядає пропозиції щодо визначення щорічних лімітів зовнішнього боргу, в тому числі лімітів залучення іноземних кредитів, та вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України для вирішення в установленому порядку; розглядає та приймає рішення щодо поданих у встановленому порядку міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади висновків за кредитними проектами окремих українських юридичних осіб здійснює контроль за цільовим використанням та своєчасністю погашення іноземних кредитів, що залучаються українськими юридичними особами під гарантії або інші зобов'язання Кабінету Міністрів України; координує роботу органів виконавчої влади з Міжнародним валютним фондом, Міжнародним банком реконструкції та розвитку. Європейським банком реконструкції та розвитку, іншими міжнародними фінансовими організаціями щодо залучення іноземних кредитів; розглядає питання щодо формування і ефективного використання коштів Державного бюджету України, призначених для обслуговування зовнішнього державного боргу України; бере участь у розгляді прогнозних розрахунків валютних надходжень і витрат платіжного балансу.
Валютно-кредитна рада має право одержувати від органів виконавчої влади, підприємств, банків, фінансово-кредитних установ, інших організацій інформацію, статистичні та інші аналітичні дані й залучати до вирішення питань, що належать до її компетенції, фахівців міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, установ, організацій, а також провідних учених, аудиторів, аудиторські фірми.
Валютно-кредитну раду очолює голова, якого призначає Президент України. Голова Валютно-кредитної ради має заступників, які призначаються Президентом України з членів Ради.
До складу Валютно-кредитної ради входять: Міністр економіки України, Міністр фінансів України, Міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Міністр закордонних справ України, Голова Національного банку України (за згодою), Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (за згодою), голова правління Державного експортно-імпортного банку України, Голова Державної митної служби України, Голова Національного агентства України з реконструкції та розвитку, Голова Фонду державного майна України, відповідальний секретар Ради.
У разі потреби до складу Ради можуть бути введені представники інших державних органів.
Персональний склад Валютно-кредитної ради затверджує Президент України за поданням голови Валютно-кредитної ради.
Функцію робочого апарату Валютно-кредитної ради здійснює підрозділ апарату Кабінету Міністрів до компетенції якого входить вирішення питань щодо зовнішніх економічних зв'язків України.
Підготовку питань для розгляду Радою організовує Відповідальний секретар Валютно-кредитної ради. Він приймає та готує документи і матеріали, що подаються на її розгляд, формує проект порядку денного засідань Ради, оформлює протоколи її засідань, а також інші рішення. До його функцій також входить організація контролю за виконанням рішень Ради.
Формою роботи Валютно-кредитної ради є засідання, які проводяться, як правило, двічі на місяць. Засідання Валютно-кредитної ради є правомочне, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів.
Рішення Валютно-кредитної ради з питань, що належать до її компетенції, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями всіх форм власності. Валютно-кредитна рада користується бланками і печаткам Кабінету Міністрів України.
Актуальною в сучасних умовах є діяльність Ради підприємців України при Кабінеті Міністрів України, що створена постановою Кабінету Міністрів від 11 вересня 1997 p.
Вона створюється за пропозиціями об'єднань підприємців у складі голови, секретаря та членів Ради. Персональний склад Ради затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ця Рада є постійно діючим органом для надання експертної та консультаційної допомоги у процесі здійснення державної політики у сфері розвитку підприємництва та формування ринкової інфраструктури в умовах проведення економічних реформ.
Основними завданнями Ради є:
• формування узгодженої позиції суб'єктів підприємницької діяльності та їх об'єднань щодо економічного розвитку України та підприємництва;
• надання відповідної експертної та консультаційної допомоги Кабінетові Міністрів України, міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади з цих питань;
• участь у розробленні ефективних механізмів державної підтримки підприємництва і конкретних заходів, пов'язаних з його розвитком, в усіх секторах економіки, вивчення зарубіжного досвіду з цих питань;
• сприяння створенню правових і фінансово-економічних умов для розвитку підприємництва;
• участь у розробленні проектів відповідних законів, інших нормативно-правових актів;
• проведення експертизи законів, інших нормативно-правових актів, документів і управлінських рішень з метою визначення їх впливу на розвиток підприємництва й ділової активності;
• підготовка рекомендацій з питань зовнішньоекономічного співробітництва на неурядовій основі та розширення міжнародних контактів суб'єктів підприємницької діяльності та їх об'єднань;
• сприяння залученню в Україну іноземних інвестицій, використанню зарубіжних технологій і досвіду;
• сприяння розвиткові добросовісної конкуренції та проведенню активної антимонопольної політики;
• сприяння проведенню інформаційно-аналітичної та науково-методичної роботи, спрямованої на розвиток підприємництва;
• створення національної системи підготовки кадрів для підприємницької діяльності.
Рада провадить свою діяльність на основі взаємодії з органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями, а також об'єднаннями підприємців.
Раду очолює Голова Ради. Голова Ради здійснює керівництво Радою та організує її роботу. Він може бути присутнім на засіданнях Кабінету Міністрів України і брати участь в обговоренні питань підприємництва. Голова організує надання експертної та консультаційної допомоги Кабінетові Міністрів України з питань підприємництва, забезпечує взаємодію Ради з об'єднаннями підприємців, а також органами виконавчої влади; дає окремі доручення членам Ради.
Рада може утворювати постійні й тимчасові робочі групи та комісії. Вона самостійно визначає порядок своєї діяльності й регламент роботи. Рішення Ради оформляються у вигляді протоколів, експертних висновків і пропозицій.
Експертно-консультаційна робота проводиться Радою за рахунок коштів суб'єктів підприємницької діяльності та їх об'єднань (за їхньою згодою).
Забезпечення організаційної діяльності Ради покладається на секретаря Ради, який є працівником апарату Кабінету Міністрів України. Рада має свій офіційний бланк.
Безпосереднє управління конкретними комплексами, галузями і підгалузями у сфері економіки здійснюють профільні міністерства, комітети, відомства. В їх системі особлива роль належить Міністерству економіки. Даний орган виконавчої влади є вузловою ланкою системи управління економікою і виступає координуючим центром відносно діяльності всіх інших управлінських структур даної сфери і застосування заходів, спрямованих на реалізацію економічної політики держави. Його основними завданнями є:
• участь у розробці державної економічної політики;
• визначення пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку України, розробка короткострокових, середньострокових і довгострокових прогнозів та індикативних планів, пропозицій щодо структурної перебудови економіки;
• підготовка проектів комплексних державних програм з економічних проблем, координація діяльності центральних органів державної виконавчої влади, пов'язаної з виконанням цих програм;
• розробка за участю зацікавлених міністерств, комітетів та відомств України балансів національної економіки;
• розробка пропозицій щодо формування інвестиційної політики за програмним принципом, виходячи із визначених напрямів структурної перебудови економіки;
• забезпечення узгодженості у здійсненні економічної та науково-технічної політики, координація вкладень ресурсів у наукову інфраструктуру;
• розробка і використання методів регулювання розвитку економіки, її галузевої та територіальної структури;
• створення фінансово-економічних передумов для ефективного використання науково-технічного, виробничого, енергетичного, трудового потенціалу і природних ресурсів;
• розробка пропозицій та участь у формуванні державних замовлень;
• створення організаційно-економічного механізму поглиблення економічної реформи, участь у формуванні разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади і Національним банком України товарного та фінансового ринків, пропозицій щодо податкової політики, регулювання грошового та кредитного обігу;
• забезпечення разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади розробки й здійснення заходів для підтримки підприємницької діяльності, розвитку різних форм власності, нових господарських структур і конкуренції у сфері виробництва та реалізації продукції;
• участь у формуванні регіональної політики, комплексного розвитку областей та районів, раціонального розміщення продуктивних сил і найважливіших об'єктів загальнодержавної власності;
• аналіз і прогнозування соціально-демографічних змін (разом з відповідними органами управління і науково-дослідницькими установами);
• участь у формуванні та реалізації, разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади, стратегії зовнішньоекономічної політики, оптимізації міждержавних економічних зв'язків;
• розробка пропозицій щодо режиму ліцензування і квотування експорту та імпорту;
• участь у формуванні економічного механізму природокористування і охорони навколишнього природного середовища;
• розробка заходів щодо забезпечення збалансованості обсягу матеріальних ресурсів, товарів і послуг з фінансовими ресурсами та грошовою масою на внутрішньому ринку;
• участь у формуванні та здійсненні державної цінової політики, застосування різних методів цінового регулювання;
• складання прогнозів соціально-економічних наслідків впровадження ринкових відносин, підготовка пропозицій щодо регулювання ринку праці та соціального захисту населення.
Відповідно до покладених на нього завдань Мінекономіки України розробляє стратегічні напрями структурної, інвестиційної та інноваційної політики; розробляє проекти комплексних державних програм з економічних проблем, контролює виконання цих програм; здійснює аналі-тико-прогнозні розрахунки, розробляє прогнози соціально-економічного розвитку України; складає баланси національної економіки; аналізує та узагальнює стан і тенденції розвитку економіки, її ресурсно-виробничого потенціалу, цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку України, найважливіших її регіонів; здійснює регулювання економіки на основі прогнозів, програм та індикативних планів; розробляє та здійснює заходи, спрямовані на поглиблення економічної реформи та перехід до ринкових відносин; бере участь у розробці програм роздержавлення та приватизації власності, здійсненні заходів щодо розвитку підприємницької діяльності в різних галузях і регіонах; бере участь у розробці заходів, пов'язаних з формуванням товарного і фінансового- ринків, податкової політики, регулюванням грошового та кредитного обігу; бере участь у формуванні стратегії зовнішньоекономічної політики, регулюванні міждержавних економічних зв'язків, координації іноземних кредитів та інвестицій; бере участь у розробці заходів щодо вдосконалення організаційних форм і розвитку інфраструктури ринку; здійснює економічну політику, спрямовану на забезпечення соціального захисту населення, збалансованості його грошових доходів і витрат; складає перспективний баланс трудових ресурсів, здійснює заходи щодо вдосконалення його структури; бере участь у розробці програм зайнятості населення; координує вкладення ресурсів у наукову інфраструктуру; вивчає та узагальнює практику встановлення цін і тарифів у галузях народного господарства, проводить роботу, пов'язану з удосконаленням механізму ціноутворення; визначає основні напрями діяльності науково-дослідних організацій, що діють при Міністерстві.
Мінекономіки України у межах своїх повноважень видає на основі й на виконання чинного законодавства накази, організує та контролює їх виконання.
Рішення Міністерства з питань реалізації економічної політики, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ і організацій.
Міністерство в разі необхідності видає спільно з іншими центральними органами державної виконавчої влади та місцевими державними адміністраціями спільні акти.
Для втілення в життя державної політики у сфері промисловості, зокрема в галузях військово-промислового комплексу, конверсії, машинобудування, металургійної, хімічної, легкої, деревообробної промисловості, виробництва дорогоцінних металів, коштовного каміння та інших, утворено Міністерство промислової політики України (Мінпромполітики), що є центральним органом виконавчої влади.
Основними завданнями Мінпромполітики України є: підготовка пропозицій щодо формування державної промислової політики та механізму її реалізації; розробка прогнозних стратегічних напрямів розвитку промисловості України, структурної інвестиційної політики у цій сфері, аналіз фінансового стану розвитку промисловості; підвищення ефективності діяльності та конкурентоспроможності продукції підприємств, віднесених до сфери діяльності Мінпромполітики України; розробка проектів державних програм розвитку промисловості України, координація діяльності органів виконавчої влади щодо їх виконання; участь у підготовці пропозицій, спрямованих на створення та вдосконалення механізму державного регулювання розвитку промисловості України; участь у розробці пропозицій щодо розвитку мінерально-сировинної бази, у створенні економічного механізму промислового природокористування, охорони довкілля; створення правових та економічних умов, що стимулюють прискорення інноваційних та інвестиційних процесів у промисловості, налагодження інтегрованих міжнародних господарських зв'язків.
Мінпромполітики України відповідно до покладених на нього завдань:
1) бере участь у формуванні та реалізації державної політики у підпорядкованих йому галузях промисловості, розробці проектів Державного бюджету України, загальнодержавних профам економічного і соціального розвитку України, макроекономічних та міжгалузевих балансів;
2) розробляє пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку галузей, прогнозує розвиток у виробничій, науково-технічній, фінансовій, соціальній та інших сферах діяльності;
3) координує діяльність підприємств, що належать до сфери його управління, у реалізації єдиної науково-технічної та інвестиційної політики в інтересах розвитку промислового потенціалу держави, забезпечення охорони праці, екологічної безпеки;
4) бере участь у забезпеченні виконання робіт і поставок продукції для державних потреб, формуванні та організації виконання державного оборонного замовлення, розробляє пропозиції щодо розвитку міжнародного співробітництва у машинобудуванні, військово-промисловому комплексі та інших галузях промисловості;
5) координує зовнішньоекономічну діяльність підприємств, що належать до сфери його управління, щодо виконання міжнародних договорів і угод з питань розвитку промислового комплексу держави у межах своєї компетенції вживає заходів щодо вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємств, захисту їх інтересів на зовнішньому ринку;
6) бере участь у підготовці та укладанні міжнародних договорів України у порядку, встановленому чинним законодавством;
7) здійснює в межах повноважень, визначених законодавством, функції управління майном підприємств, що належать до сфери його управління, сприяє створенню необхідних умов для співробітництва підприємств різних форм власності з метою задоволення державних потреб;
8) сприяє розвитку нових організаційних форм і структур у промисловому секторі економіки та розробці механізмів структурної політики на горизонтальному рівні на основі стимулювання розвитку міжгалузевих зв'язків та фінансово-промислових груп;
9) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо визначення особливостей приватизації підприємств, які належать до сфери його управління, одержання пільгових кредитів і кредитування підприємств;
10) бере участь у підготовці пропозицій щодо формування та реалізації державної цінової політики у сфері промисловості;
11) розробляє відповідно до завдань і пріоритетних напрямів розвитку галузей відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, механізм їх запровадження, затверджує галузеві стандарти;
12) бере участь у формуванні та реалізації антимоно-польної політики у галузях промисловості, що належать до сфери його управління;
13) забезпечує виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності економіки у межах повноважень, визначених законодавством;
14) забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно охорони державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням у центральному апараті Мінпромполітики України, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління.
Мінпромполітики України має право залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних угод Україною; одержувати у встановленому законодавством порядку від міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; скликати у встановленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління; самостійно або за участю роботодавців — підприємств колективної та приватної форм власності проводити переговори і укладати галузеві угоди з представниками найманих працівників.
Мінпромполітики України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організує і контролює їх виконання.
У випадках, передбачених законодавством, рішення Мінпромполітики України є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності та громадянами.
Мінпромполітики України у разі потреби видає разом з іншими центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти.
Серед органів управління економікою важливе місце належить Міністерству агропромислового комплексу України (Мінагропром України). Воно є центральним органом виконавчої влади і забезпечує втілення в життя державної політики у сфері сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової, переробної та виноробної промисловості, а також здійснення інших заходів щодо гарантування продовольчої безпеки держави.
Мінагропрому України підпорядковані Комітет харчової промисловості України і Комітет з питань садівництва, виноградарства та виноробної промисловості України.
Основними завданнями Мінагропрому є розробка пропозицій щодо основних напрямів аграрної політики, а також реалізація державної політики з питань розвитку сільського господарства, садівництва, виноградарства, харчової, переробної та виноробної промисловості (галузі агропромислового комплексу); організація виконання актів законодавства з питань агропромислового комплексу і контроль за їх реалізацією; розробка та координація виконання загальнодержавних, регіональних програм, поточних планів економічного і соціального розвитку галузей агропромислового комплексу, соціальної сфери села; здійснення науково-технічної і технологічної політики в галузях агропромислового комплексу розробка пропозицій щодо оптимізації територіального розміщення сільськогосподарського виробництва; розробка та реалізація заходів щодо запровадження сучасних механізмів вирішення функціональних питань галузевого і міжгалузевого характеру, структурної перебудови галузей агропромислового комплексу, реформування майнових і земельних відносин на основі збереження та якісного оновлення наявного ресурсного потенціалу, подолання негативних явищ кризового характеру; організація продовольчого ринку, маркетингу у сфері матеріально-технічного постачання, активізація зовнішньоекономічної діяльності; здійснення заходів щодо державної підтримки товаровиробників, цільового використання бюджетних коштів, створення рівних умов для розвитку усіх форм власності й господарювання; організація роботи державних служб з питань насінництва і розсадництва, сортовипробування і захисту рослин, ветеринарної медицини, племінної справи, заготівлі та якості продукції наукового і кадрового забезпечення, стандартизації, карантинного режиму, охорони праці, техніки безпеки, нагляду за технічним станом машин і обладнання.
Мінагропром України відповідно до покладених на нього завдань здійснює такі функції:
1) організує разом із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади підготовку пропозицій щодо оптимізації територіального розміщення сільськогосподарського виробництва з урахуванням економічних, грунтово-кліматичних, екологічних, соціальних та інших факторів, готує пропозиції про закриття морально застарілих виробництв і розміщення нових;
2) розробляє концептуальні напрями розвитку конку-рентноспроможного землеробства і тваринництва, здійснює заходи щодо застосування альтернативних систем ведення галузей агропромислового комплексу, бере участь у проведенні державної політики з питань дитячого, дієтичного і профілактичного харчування;
3) вносить пропозиції про запровадження сучасних механізмів вирішення функціональних питань галузевого та міжгалузевого характеру, державної підтримки підприємств, установ і організацій усіх форм власності, стимулювання їх інтеграції та кооперування, розробляє економічні та організаційно-правові заходи, спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника, активізацію зовнішньоекономічної діяльності, залучення іноземних інвестицій, кредитних ресурсів та міжнародної технічної допомоги у пріоритетні напрями розвитку агропромислового комплексу;
4) забезпечує державну підтримку та сприяє розвитку підсобних промислових виробництв сільськогосподарських підприємств і селянських (фермерських) господарств, кооперативів, особистих підсобних господарств та інших;
5) організує систему маркетингу у сфері матеріально-технічного постачання, виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції та продукції її переробки, вносить пропозиції щодо ринкових механізмів регулювання цін і тарифів на них, а також послуг виробничо-технічного призначення, організує інформування товаровиробників усіх форм власності, сприяє створенню умов для реалізації продукції через ринкову інфраструктуру, відновленню традиційних та освоєнню нових ринків збуту;
6) готує пропозиції про роздержавлення і приватизацію майна, забезпечує реалізацію політики антимонопольного регулювання галузей, сприяє розвитку конкуренції, становленню структур ринкового типу у сфері виробництва та послуг;
7) бере участь у розробці проекту закону про Державний бюджет України, забезпечує цільове фінансування програм і заходів, веде облік бюджетних коштів та складає звітність про їх використання;
8) формує резервний та елітний насіннєві фонди, а також генетичний фонд у тваринництві, координує діяльність підприємств, пов'язану з проведенням державних випробувань сортів і гібридів сільськогосподарських культур та суб'єктів селекції у тваринництві, здійснює державний контроль за якістю насіння, племінних ресурсів, організує роботу, спрямовану на розвиток насінництва, роз-садництва, племінної справи;
9) бере участь у визначенні державних потреб у сільськогосподарській продукції та сировині, сприяє закладенню продовольства і сировини у державний резерв відповідно до встановлених завдань;
10) складає разом із заінтересованими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування загальногалузеві та регіональні баланси забезпечення сировинними, енергетичними, трудовими ресурсами агропромислового комплексу та задоволення потреб населення у харчовій продукції;
11) бере участь в організації постачання продовольчої продукції з державних ресурсів за міжурядовими угодами та населенню, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного .забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
12) здійснює на підприємствах усіх форм власності державний контроль за якістю сільськогосподарської продукції та сировини під час їх виробництва, зберігання та реалізації, в тому числі під час проведення експортно-імпортних операцій;
13) бере участь у роботі, пов'язаній з моніторингом земель сільськогосподарського призначення, у визначенні основних напрямів державної політики у сфері використання та охорони земель, організує відновлення екологічної цінності земельних ділянок;
14) організує роботу, спрямовану на забезпечення дотримання вимог законодавства у процесі експлуатації природоохоронних об'єктів, раціонального використання лісових, водних та інших природних ресурсів, збереження рідкісних та зникаючих видів тварин і рослин;
15) складає баланс потреби засобів захисту рослин в Україні, організує виконання заходів та здійснює контроль за забезпеченням екологічної безпеки у поводженні з пестицидами, агрохімікатами, відходами власного виробництва, регуляторами росту рослин;
16) бере участь у визначенні на підставі висновків державної екологічної експертизи основних напрямів розвитку меліорації земель, лімітів державних централізованих капітальних вкладень і показників введення в експлуатацію меліорованих земель, встановлює порядок введення до експлуатації завершених будівництвом меліоративних систем і затверджує склад відповідних комісій, дбає про ефективне використання меліорованих земель;
17) сприяє проведенню на підприємствах усіх форм власності державної політики з питань карантину росли, ветеринарної медицини, охорони території України від занесення шкідників і бур'янів, збудників хвороб рослин, здійснює фітосанітарний контроль;
18) проводить через Державний департамент ветеринарної медицини державну політику в галузі ветеринарної медицини та ветеринарний контроль, забезпечує охорону території України від занесення збудників карантинних хвороб тварин;
19) забезпечує в межах наданих повноважень реалізацію підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності державної політики з питань охорони праці, нагляду за технічним станом машин та устаткування, пожежної безпеки і безпеки дорожнього руху;
20) сприяє розвитку сільськогосподарського виробництва на землях, забруднених хімічними, радіоактивними та іншими шкідливими речовинами, з метою одержання чистої продукції та постачання населення чистими продуктами харчування;
21) бере участь у розміщенні державних інвестицій, як правило на конкурсних засадах, між головними виконавцями виробничих і соціальних програм, виступає замовником типових проектів і робіт, затверджує титульні списки на проектування та будівництво, проводить експертизу і затверджує проектно-кошторисну документацію;
22) бере участь у реалізації правової політики в галузях агропромислового комплексу, сприяє додержанню та удосконаленню законодавства з питань, що належать до його відання;
23) реалізує державну політику у сфері соціально-трудових відносин і регулювання оплати праці в агропромисловому комплексі, укладає з відповідними профспілковими органами галузеві угоди, надає товаровиробникам допомогу у питаннях організації, нормування та оплати праці, здійснює контроль за додержанням установами і організаціями, що фінансуються з бюджету і належать до сфери його управління, встановлених державою умов оплати праці;
24) розробляє разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та реалізує програми і заходи, спрямовані на розвиток матеріально-технічної бази соціально-культурної, медичної та комунально-побутової сфери, індивідуального житлового будівництва в сільській місцевості, на поліпшення демографічної ситуації, соціальний захист сільського населення;
25) організує підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації фахівців та робітничих кадрів у закладах освіти, що належать до сфери його управління, сприяє діяльності підприємств, установ і організацій усіх форм власності в їх кадровому забезпеченні, реалізації державної політики у сфері зайнятості населення;
26) здійснює необхідне забезпечення бухгалтерського обліку звітності, розробляє відповідно до галузевих особливостей методологічні засади та методичні рекомендації щодо бухгалтерського обліку затрат на виробництво, майна та джерел його формування;
27) забезпечує координацію роботи по здійсненню науково-дослідних робіт та впровадженню у виробництво завершених наукових розробок;
28) реалізує державну політику у сфері виставкової діяльності агропромислового комплексу, сприяє участі підприємств, установ і організацій усіх форм власності у виставках, ярмарках, аукціонах тощо;
29) бере участь у підготовці міжнародних договорів України, укладає договори міжвідомчого характеру, аналізує стан їх виконання та підтримує зв язки з міжнародними організаціями;
30) здійснює в межах повноважень, визначених законодавством, функції з управління майном підприємств, установ і організацій, що перебувають у державній власності; приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на державній власності; затверджує статути (положення) підприємств, контролює їх дотримання та приймає рішення у разі порушення статутів (положень) укладає і розриває контракти з керівниками підприємств; виконує інші функції, передбачені чинним законодавством;
31) видає ліцензії на окремі види підприємницької діяльності, передбачені законодавством, проводить експертну оцінку загальнодержавних та регіональних програм та їх проектів;
32) забезпечує виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави в межах визначених законодавством повноважень;
33) забезпечує у межах своєї компетенції реалізацію державної політики щодо державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті Мінагропрому України, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;
34) реалізує державну політику щодо підбору і розстановки кадрів центрального апарату, керівників підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління.
Мінагропрому України надано право залучати спеціалістів центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції; представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях і під час укладення міжнародних договорів України; одержувати безоплатно у встановленому законодавством порядку від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; скликати у встановленому порядку наради з питань, що належать до його компетенції.
Рішення Мінагропрому України, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності та громадянами.
Поряд з міністерствами, які здійснюють адміністративно-правове регулювання діяльності цілих комплексів (наприклад, Мінпромполітики; Мінафопром; Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики), у сфері економіки функціонують органи управління окремо взятими галузями. Це Міністерство енергетики. Міністерство вугільної промисловості, Державний комітет зв'язку та інформації України, Державний комітет рибного господарства України та інші. Компетенція таких органів управління не виходить за межі забезпечення адміністративно-правового регулювання тією чи іншою галуззю економіки.
Так, функціями Міністерства вугільної промисловості України (Мінвуглепрому) є: розробка і реалізація державної політики розвитку вугільної промисловості з метою забезпечення потреб народного господарства у продукції галузі, досягнення світового рівня технології виробництва та якості продукції, оптимізації виробничої структури, переорієнтації вугільної промисловості з урахуванням нових джерел постачання сировини та ринків збуту продукції, нових зв'язків щодо кооперації виробництва; координація діяльності підприємств вугільної промисловості, захист їх інтересів у державних та інших органах, забезпечення державної підтримки у розв'язанні покладених на них завдань; вивчення наявних і перспективних потреб у вугіллі (за марками та сортами) на внутрішньому й зовнішньому ринку, прогнозування напрямів розвитку вугільної промисловості як щодо видобутку вугілля, так і щодо його переробки; формування і розміщення в установленому порядку державного контракту, координація діяльності підприємств, пов'язаної з виконанням цього контракту; розробка комплексних наукових програм, спрямованих на поліпшення стану навколишнього природного середовища у вугільних регіонах України, забезпечення раціонального використання надр, утилізації відходів, впровадження безвідходних технологій; сприяння підприємствам вугільної промисловості у питаннях встановлення та стабілізації господарських зв'язків, у тому числі й зовнішньоекономічних; сприяння розвиткові машинобудівної бази та будівельної індустрії галузі.
Відповідно до перелічених функцій Мінвуглепром здійснює таку діяльність управлінського характеру:
1) розробляє цільові програми та програмні заходи щодо перспективних напрямів розвитку техніки та виробництва у вугільній промисловості, а також щодо ліквідації породних відвалів;
2) уживає заходів для сталого забезпечення підприємств галузі гірничошахтним та іншим технологічним устаткуванням, приладами, запасними частинами;
3) забезпечує розміщення нових і ліквідацію застарілих виробництв, сприяє оптимізації економічних зв'язків, кооперованих поставок і перевезень;
4) визначає напрями та обсяги витрат, що можуть фінансуватися з галузевого фонду фінансового регулювання;
5) розробляє разом з Мінекономіки України і Мінфіном України заходи, спрямовані на поглиблення економічної реформи, забезпечує їх виконання, сприяє розвиткові товарного ринку, фінансовому оздоровленню підприємств;
6) сприяє розвиткові підприємства і конкуренції, у межах своєї компетенції проводить у встановленому порядку роботу, спрямовану на демонополізацію виробництва у вугільній промисловості, готує пропозиції щодо здійснення антимонопольних заходів;
7) координує роботу з проектування, будівництва та реконструкції підприємств вугільної промисловості, проведення експертизи галузевих інвестиційних програм;
8) подає підприємствам вугільної промисловості допомогу у забезпеченні матеріально-технічними ресурсами для виконання ними виробничих програм;
9) координує розвиток системи зв'язку у вугільній промисловості;
10) виступає замовником і організує фінансування комплексних наукових досліджень з технологічних, організаційних, екологічних проблем розвитку вугільної промисловості;
11) бере участь у розробці заходів щодо забезпечення підприємств галузі висококваліфікованими працівниками, координує діяльність підприємств і навчальних закладів у питаннях підготовки спеціалістів і робітничих кадрів;
12) забезпечує додержання на підприємствах вугільної промисловості трудового законодавства, сприяє підвищенню рівня соціального захисту працюючих та забезпеченню державних гарантій у цих питаннях;
13) проводить технічну політику, спрямовану на створення здорових і безпечних умов праці, здійснює аналіз травматизму на підприємствах, організує методичну роботу з охорони праці;
14) бере участь у розробці екологічних норм і нормативів та економічних санкцій за їх порушення, забезпечує додержання екологічних вимог у виробництві, охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу підприємств вугільної промисловості, а також раціональне використання вугільних родовищ;
15) організує розробку і укладає з відповідними профспілковими об'єднаннями галузеві тарифні угоди, бере участь у розробці норм праці, надає підприємствам інформаційну, методичну, консультаційну та іншу допомогу з цих питань;
16) уживає заходів, спрямованих на зростання експортного потенціалу підприємств галузі, подає їм допомогу у вирішенні питань зовнішньоекономічних зв'язків, готує пропозиції щодо квотування і ліцензування експорту вугілля;
17) установлює за погодженням з Мінекономіки України оптові ціни на вугілля та вугільну продукцію, вивчає рівень та динаміку цін, організує забезпечення підприємств з видобутку та збагачення вугілля інформацією з цих питань;
18) організує роботу з питань стандартизації, контролю за додержанням стандартів якості продукції та патентно-ліцензійних вимог, здійснює сертифікацію продукції (робіт, послуг) вугільної промисловості та експертну оцінку галузевих програм і проектів;
19) розробляє заходи щодо приватизації власності в галузі та розвитку різних її форм;
20) бере участь у визначенні пріоритетів економічного розвитку галузі, уживає заходів для запобігання банкрутству підприємств, мобілізації коштів на розвиток виробництва підприємств, що забезпечують поповнення товарного ринку України, збільшують експортний потенціал, зменшують імпорт сировини та комплектуючих, скорочують витрати енергоносіїв, забезпечують зайнятість населення;
21) здійснює координацію обліково-аналітичної роботи підприємств вугільної промисловості, подає їм методичну допомогу;
22) складає в установленому порядку зведені квартальні, річні бухгалтерські, статистичні звіти і баланси за видами діяльності;
23) забезпечує подання Мінфіну України і Мінекономіки України інформації, необхідної для складання проектів державного бюджету і плану економічного і соціального розвитку;
24) здійснює у межах, визначених законодавством України, управління майном підприємств, установ і організацій, що перебувають у загальнодержавній власності й належать до сфери управління Міністерства.
Мінвуглепром України має право залучати на договірних засадах організації, учених, експертів і спеціалістів, у тому числі з іноземних держав, для розробки найскладніших проблем розвитку вугільної промисловості, а також проведення консультацій та експертизи.
Рішення Міністерства з питань надійної та безпечної роботи об'єднань, підприємств, установ та організацій галузі, видані у межах його повноважень, є обов'язковими для об'єднань, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.
На рівні області та району області, а також міст Києва, Севастополя та районів міст Києва і Севастополя адміністративно-правове регулювання здійснюється місцевими державними адміністраціями.
Основні повноваження обласної, Київської і Севастопольської міської державної адміністрації полягає в тому, що адміністрація даного рівня:
• розробляє проекти програм соціально-економічного розвитку відповідної території і подає їх на схвалення відповідній Раді, організує їх виконання;
• забезпечує ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів;
• забезпечує здійснення відповідно до законодавства контролю за станом фінансової дисципліни, обліку і звітності на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності;
• забезпечує складання необхідних для управління соціально-економічним розвитком території балансів трудових ресурсів, місцевих будівельних матеріалів, палива тощо;
• погоджує у межах своєї компетенції питання розміщення на території відповідної області, міст Києва, Севастополя нових підприємств та інших об'єктів незалежно від форм власності;
• вносить відповідно до законодавства пропозиції щодо створення спеціальних (вільних) економічних зон, змін статусу та території цих зон;
• розглядає та погоджує подані підприємствами, установами, організаціями, розташованими відповідно на території області, міст Києва, Севастополя, проекти планів та заходів, які пов'язані з обслуговуванням населення або можуть призвести до зміни екологічного, демографічного стану та інших наслідків;
• розробляє пропозиції щодо обсягів продукції (робіт, послуг), що підлягають поставці для державних потреб, формує обсяги продукції (робіт, послуг), що поставляються для потреб відповідної території за рахунок коштів місцевого бюджету та інших джерел фінансування;
• вносить пропозиції для розробки проектів Державної профами соціального та економічного розвитку України та довгострокових прогнозів, а також до проектів індикативних планів розвитку відповідних галузей народного господарства;
• здійснює функції власника майна, яке передане у порядку, визначеному законодавством, у власність відповідно області, місту Києву, Севастополю, приймає рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані Президентом України повноваження щодо управління майном, яке перебуває у загальнодержавній власності;
• здійснює володіння, розпорядження, користування майном у разі передачі в установленому порядку таких повноважень власником майна;
• вносить пропозиції власникам майна щодо відчуження у власність області, міст Києва, Севастополя, підприємств, установ, організацій, що мають важливе значення для забезпечення потреб населення відповідної території;
• розробляє програми приватизації майна відповідно області, міст Києва, Севастополя, організує та контролює їх виконання, вносить пропозиції для розробки програм приватизації майна, що належить до загальнодержавної власності;
• сприяє створенню спільних підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності, у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями;
• сприяє розвитку малого бізнесу, надає допомогу підприємцям, які займаються розробкою та впровадженням інноваційних проектів, виробництвом товарів народного споживання, будівельних матеріалів, наданням побутових, комунальних та інших послуг населенню, підготовкою кадрів;
• залучає на договірних засадах підприємства, установи, організації до участі в розвитку та створенні нових потужностей для випуску необхідної для населення області, міст Києва, Севастополя продукції (робіт, послуг);
• реалізує державну політику в галузі сільського господарства, харчової і переробної промисловості, виробництва товарів народного споживання, соціальної сфери, координує діяльність відповідних органів щодо розвитку різних форм господарювання, перебудови виробничих відносин на селі, виконання програм продовольчого забезпечення населення.
У структурі державної адміністрації утворюються управління, відділи, служби, які здійснюють адміністративно-правове регулювання у сфері економіки.
Так, у структурі Київської міської державної адміністрації функціонує управління економіки, управління енергетики та зв'язку, управління майном міста, управління промисловості, управління капітального будівництва та інші.
Управління на рівні міст, селищ, сіл здійснюється органами місцевого самоврядування. Тут необхідно розрізняти, по-перше, компетенцію представницьких органів місцевого самоврядування — рад, по-друге, компетенцію виконавчих органів рад, якими є виконавчі комітети, відділи, управління. У свою чергу компетенція виконавчих органів є доволі широкою. Вона складається з власних (самоврядних) повноважень і повноважень, делегованих виконавчою владою.
До повноважень рад у сфері управління економікою необхідно віднести:
• затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування;
• затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього та затвердження звіту про виконання відповідного бюджету;
• встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом;
• утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) коштів, затвердження положень про ці кошти; затвердження звітів про використання зазначених коштів;
• прийняття рішень щодо випуску місцевих позик;
• прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;
• прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах;
• встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету;
• прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі — продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;
• прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення;
• створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб);
• вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями;
• вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин;
• затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад;
• вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу та інші.
До власних (самоврядних) повноважень виконавчих комітетів рад у сфері управління економікою належать:
• підготовка програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм;
• забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів;
• забезпечення складання балансів фінансових, трудових ресурсів, грошових доходів і видатків, необхідних для управління соціально-економічним і культурним розвитком відповідної території, а також визначення потреби у місцевих будівельних матеріалах, паливі;
• розгляд проектів планів підприємств і організацій, які належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, внесення до них зауважень і пропозицій, здійснення контролю за їх виконанням;
• попередній розгляд планів використання природних ресурсів місцевого значення на відповідній території, пропозицій щодо розміщення, спеціалізації та розвитку підприємств і організацій незалежно від форм власності, внесення у разі потреби до відповідних органів виконавчої влади пропозицій з цих питань;
• подання до районних, обласних рад необхідних показників та внесення пропозицій до програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно районів і областей, а також до планів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, з питань, пов'язаних із соціально-економічним та культурним розвитком території, задоволенням потреб населення;
• залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координація цієї роботи на відповідній території;
• розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях тощо.
До повноважень у сфері економіки, які делеговані органам місцевого самоуправління виконавчою владою, належать:
• розгляд і узгодження планів підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати негативні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, підготовка до них висновків і внесення пропозицій до відповідних органів;
• погодження в установленому порядку кандидатур для призначення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які перебувають у державній власності;
• здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку;
• здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу тощо.
|
