8.2.3. Росія

   Архітектура першої половини XIX ст. Класицизм початку XIX ст. На початку XIX ст. під впливом вражень від результатів археологічних досліджень в Італії і Греції виникла нова хвиля класицизму в Росії. У цій країні класицизм відзначався простотою, наближеною до аскетизму. Видатні споруди початку століття— Казанський собор (1801—1811) у Петербурзі (архітектор А. Вороніхін); ансамблі Василівського острова з приміщенням Біржі в Петербурзі (1804—1816) (архітектор Тома де Томон).
   У період антинаполеонівських війн російське мистецтво, як і в більшості країн континентальної Європи, сповнюється громадянського пафосу. Упродовж першої чверті століття були створені велична архітектура й монументально-синтетичні форми мистецтва, що виражали високі гуманістичні ідеали епохи.
   Стиль ампір. Під впливом французького мистецтва наполеонівської доби формується й російський ампір — художній стиль, що відбивав претензії імператорського двору Росії на статус світової столиці після перемоги у війні 1812 р. Провідні архітектори цього стилю — К. Россі, В. Стасов, О. Монферран. Вони перетворили Санкт-Петербург на імперське ампірне місто, де панували симетрія, гармонія, пропорційність і статичність забудови центру, доповнюючи тим самим просторові вирішення в практиці світової архітектури.
   Музичне мистецтво. Російська класична музика бере свій початок у російській народній творчості. Упродовж століть вироблялися ті особливості й риси, які міцно увійшли в російську класичну музику і створили її національний характер. Протягом XVIII ст. розвивається жанр російської побутової пісні й побутового романсу. У кінці XVIII ст. почали створювалися перші російські опери, зокрема «Мельник, чаклун, брехун і сват» Соколовського-Фоміна та ін. Ці опери були написані на російський побутовий сюжет, у них дістали відображення російські народні звичаї, обряди, зазвучали народні мелодії.