§ 2. Різні види нетрадиційних уроків

   Творчість людини — це діяльність, спрямована на створення ново­го продукту, тобто нового матеріального об´єкта, нового знання, нової технології. При цьому новизна продукту може бути об´єктивною, якщо його не було в минулому досвіді людства, і суб´єктивною, якщо цей продукт був відсутній лише в досвіді самої людини.
   Очевидно, необхідно виділяти творчий урок як для вчителя, так і для учнів.
   Творчий урок для вчителя — це урок, на якому організовується твор­ча діяльність учнів, які самостійно "створюють" новий для себе про­дукт: нові знання, нову систему дій, новий метод досягнення тощо.
   Творчий урок для учня — це урок, на якому учні для особистих по­треб і мотивів формулюють цілі діяльності, організовують адекватну цим цілям діяльність.
   Зрозуміло, для того, щоб викликати в учня особисту потребу в "ство­ренні" нового для себе продукту діяльності, необхідно поставити учнів у таку ситуацію, вихід із якої неможливий без цього продукту. Для за­безпечення творчого характеру уроку вчителеві необхідно здійснити вибір того продукту, який повинен бути створений учнями на уроці, скласти його характеристику, здійснити добір і створення засобів, не­обхідних для організації творчої діяльності учнів, скласти програму своєї діяльності і учнів, реалізацію цієї програми, здійснення коригу­ючої діяльності.
   Учитель має встановити, які з елементів діяльності: цілі, предмет, засоби, програма дій мають бути дані учням у "готовому" вигляді, а які вони повинні "створити" самостійно. Розробка нового продукту вимагає колективних зусиль. У закінченому вигляді продукт фор­мується в ході обговорення одержаних усіма результатів. Оцінка якості створеного продукту має проходити на тому ж уроці, через його зас­тосування.
   Урок-аущіон. На дошці написано список запитань, які повинні бути "продані" на "аукціоні" і на які всі учні мають знати відповіді. Для проведення "аукціону" обирається експертна група, керівник цієї гру­пи — ведучий. Ведучий визначає, в якому порядку він має називати учнів, які визначатимуть запитання, що "продається". Ведучий нази­ває першого учня, той — номер запитання. Усі очима знаходять текст запитання на дошці. Ведучий запитує: "Хто хоче купити це запитан­ня?" (треба розуміти це питання як таке: "Хто знає відповідь на ньо­го?"). Чекає піднятих рук. Рахує: "Один", — знову читає запитання і оголошує: "Два..." Якщо піднялася рука "покупця", дає йому слово За відповідь нараховуються бали. Відповідь можна уточнити, розши­рити, поглибити і за це також одержати бал.
   Коли запитання повністю куплене, ведучий називає другого про­давця і так поки всі запитання не будуть з´ясовані.
   Як приклад, подаємо опис уроку-аукціону з фізики.
   Він полягає в публічному "продажу з молотка" простих предметів побуту. Продаж здійснюють за фізичні знання-відповіді (а не за гроші), і покупцем речі, предмета вважається той, хто останнім дасть відповідь. Урок привертає увагу учнів своєю незвичайною формою. Він учить бачити фізичне явище і закономірності в навколишньому житті.
   Це урок повторення з акцентом на показ практичного значення вивчених питань. Готують і ведуть його учасники фізичного гуртка. Саме вони організовують придбання предметів для розпродажу. Пи­танням творчості вчителів присвячені роботи відомого психолога Я. Пономарьова, ученого-методиста В. Разумовського, цікаві думки з цього приводу знаходимо у періодичній педагогічній пресі.
   Під час проведення уроку-аукціону, присвяченого, наприклад, теп­ловим явищам і теплопровідності, предметами, які розпродавались, були: зубна щітка, зубна паста, пластилін, цукерки-льодяники, зошит з промокальним папером, пластмасова лінійка, простий олівець, фар­би, дитячі повітряні кульки, іграшка для одержання мильних бульба­шок, сірники, булочка в поліетиленовому пакеті.
   План уроку: 1) вступне слово вчителя, представлення ведучих; 2) пояснення правил аукціону; 3) повторення основних питань того ма­теріалу курсу фізики, який виноситься на аукціон; 4) розпродаж пер­ших восьми речей; 5) музична пауза; 6) продовження розпродажу; 7) музична пауза; 8) підбиття підсумків.
   За демонстраційним столом сидять двоє ведучих у костюмах, які вони самі пошили. На другому столі, який стоїть поряд з першим, на­вколо дзиґи розкладені предмети, за які відповідає ведучий.
   Перед початком уроку звучить легка музика. Вона замовкає, й учи­тель проводить фронтальне повторення.
   Далі пояснює правила аукціону. Для того, щоб "купити" річ, не­обхідно знайти зв´язок між нею і фізикою. Він підкреслює, що учні (бажаючі) за чергою дають відповідь: називають фізичну властивість, особливості тіла, явища, які використовуються при його створенні, а ведучий після кожної відповіді буде рахувати до трьох. Якщо до ра­хунку "три" і удару гонга відповіді не надійшло, річ вважається про­даною, і її одержує той, хто відповідав останнім. Якщо ніякого зв´яз­ку предмета з фізикою не було знайдено, то приз залишається у ведучих. Послідовність продажу предметів визначають за допомогою стрілки на дзизі. Ведучі можуть робити доповнення, називаючи ті вла­стивості, на які не вказали учні. Наведемо короткий опис процесу розпродажу.
   Продається мило. Відповіді: 1) це аморфне тіло; 2) при розчиненні мила у воді зменшується коефіцієнт поверхневого натягу води; 3) миль­ний розчин змочує брудні поверхні.
   Продається зубна паста і зубна щітка.
   Відповіді: 1) ворс щітки повинен мати пружні властивості, тому що при постійному використанні щітки він постійно піддається деформації згину; 2) ручка щітки — тверде тіло; 3) завдяки силам поверхневого на­тягу і змочуванню паста тримається на щітці.
   Продається булочка в поліетиленовому пакеті.
   Відповіді: 1) булочка — тверде пористе тіло; 2) має пружні власти­вості; 3) при випаровуванні із неї води - черствіє; 4) щоб уникнути ви­паровування і черствіння — вміщена в поліетиленовий пакет тощо. [18, с.92-93].
   Із наведеного вище опису уроку зрозуміла його методика проведен­ня, яка може бути використана для підготовки і проведення уроку-аукціону з інших предметів.
   Урок-гра "Чи знаєш ти підручник?..". Для проведення уроку не­обхідно мати планшет, на якому нанесене ігрове поле з 24 клітинок (5x4 см). У кожній такій клітинці розміщено малюнок із підручника. Із нього вчитель вибирає фрази, текст, формули, правила, які пояснюють ма­люнок і їх записують на окремих картках (розміри цих картонних кар­ток збігаються з клітинками ігрового поля). Планшет з ігровим полем можна закріпити вертикально, а картки прикріплюють до нього за до­помогою керамічних магнітів. Картонні картки до планшета можна прикріпити й іншим способом. Гра проводиться так. Одна половина картонних карток доручається одній команді, інша половина — другій. Гра полягає в тому, щоб якомога швидше правильно розкласти на ігро­вому полі картки, тобто знайти малюнок і коментарі на картці, які за змістом відповідають одне одному [18].
   Урок-гра "Телеміст". Для цієї гри виготовляють два комплекти же­тонів. Перший визначає ті країни, які зустрічаються на телемості. Інший призначений для уточнення представників, які прибули на зустріч. Так, на жетонах англійської серії можуть бути надписи: "Ведучий", "Кемб­ридж", "Оксфорд", "Лондон", "Глазго", а на жетонах української: "Ве­дучий", "Київ", "Львів", "Харків", "Дніпропетровськ", "Одеса".
   Після звичайного представлення учасників гри групи тягнуть же­тони, спочатку з першого комплекту, а потім із другого. У кожній групі є референт, який допомагає формулювати відповідь, а також ведучий і члени команди (групи). Ведучий першої команди називає учня, який має поставити запитання другій команді. Він також оцінює запитання і на дошці ставить бал за запитання. Ведучий другої команди називає учня, який має відповідати на це запитання. Він оцінює відповідь і ста­вить бал на дошці. У випадку ускладнень референти допомагають своїм ведучим.
   Урок - обмін інформацією. Підготовка до уроку зводиться до того, що за 1 — 2 тижні перед його проведенням учні отримують завдання попрацювати в бібліотеці: підібрати книги, в яких би в тій чи іншій формі висвітлювалась тема уроку; продумати і запропонувати план вив­чення даного питання на уроці; відібрати матеріал для свого виступу і розрахувати його не більш, ніж на 5 хв. Бажаючі можуть підготувати дослід, схеми, малюнки, таблиці і т.ін. Виступаючих спеціально не при­значають. Для бажаючих проводяться консультації. Дається також інформація про те, які матеріали, чи яка наочність з даної теми є в на­вчальному кабінеті. Кожен учень приносить на урок хоча б одну кни­гу, в якій ця тема розкрита більш-менш повно, з якою учень працював найбільше.
   Одне із головних завдань, які стоять перед учителем, — добре орган­ізувати обмін знаннями, які здобувають учні під час роботи зі "своїми" книгами, подбати про дотримання регламенту, відфільтровувати від неістотної інформації істотну, нову, актуальну.
   Схема уроку: формулювання цілей уроку, ознайомлення із прине­сеними книгами, складання їх списку і написання цього списку на дошці, вибір плану вивчення матеріалу, робота з матеріалом, записи в зошитах, підсумовування, домашнє завдання.
   Узагальнюючий урок з теми (розділу). Підготовка розпочинається за два тижні до нього. Кожен учень вибирає собі справу за бажанням: по­відомлення, виготовлення моделі, розповідь про наукові відкриття, історична довідка, цікава задача, цікаві досліди. Те, що готує кожен учень, тримається в секреті. Учні приходять схвильовані і в піднесено­му настрої. Вони переконуються, що урок — їхнє творіння. Як відзна­чають учителі, учні починають осмислювати, що процес пошуку при­носить істинну насолоду людині.
   У класі створюється декілька груп по 4-5 учнів у кожній. їм запро­поновано скласти контрольну роботу з даної теми. На уроці учні ма­ють захистити свій варіант контрольної роботи, тобто пояснити, чому саме вони вибрали кожну конкретну задачу, які знання перевіряють Цією задачею, чи типові ці задачі, який рівень складності. Після обго­ворених варіантів учні допомагають розв´язати складені ними задачі.
   Остаточний варіант контрольної роботи складається з урахуванням проведеної раніше роботи самим учителем.
   Урок — огляд знань. Цей урок має ту особливість, що перевірка організовується з метою ознайомлення громадськості — учнівських організацій, батьків, шефів, класних керівників, учителів інших пред­метів, ради школи — з тим, чого досягли школярі.
   Для огляду підбирається цікава і важлива тема, різноманітні форми роботи. Він триває 45 хв, вимагає багато видів роботи: фронтальне опи­тування з теорії, розв´язування задач і задач-дослідів, диктант. За два тижні до огляду на стенді вивішуються питання і типові задачі чи зав­дання. Клас поділяють на групи по 4-5 чоловік у кожній. У складі гру­пи є сильні, середні, слабкі учні. Очолюють ці групи учні старших класів або кращі учні з цього самого класу. Вони займаються з учнями групи індивідуально. Переконавшись, що всі підопічні добре засвоїли мате­ріал, навчилися розв´язувати задачі, консультанти приймають в учнів залік з кожного виду робіт.
   Для проведення огляду створюється журі. Голова журі і веде урок-огляд. За півтори години членам журі треба вислухати учня й оцінити його знання з усіх видів роботи, тому члени журі самі мають дуже добре володіти матеріалом.
   Перед кожним членом журі на столі лежить листок контролю, в якому є графа для прізвища, імені, по батькові, графа для кожного виду роботи, ще одна графа для підсумкової оцінки.
   Гості, які присутні в класі, сидять за задніми партами. Учитель, роз­починаючи огляд, оголошує тему, представляє журі та гостей, а також голову журі (ведучого). Йому він надає слово для оголошення порядку проведення огляду. Після цього він викликає 8 чоловік до двох дошок, роздає картки із завданнями різних видів. Ці картки з завданнями роз­даються 10 учням, які сидять на 6 передніх партах. Поки йде підготов­ка 20 учнів, — проходить фронтальне опитування з теорії всіх учнів, які залишилися. Через 15 хв учні, які відповідають, письмові роботи зда­ють і їх опитують фронтально, а другій частині класу роздають картки з письмовими завданнями. Потім клас пише диктант (математичний, фізичний чи хімічний). Інший час можна відвести на розв´язування задач чи на якісь інші завдання. Члени журі перевіряють ті роботи, які здали учні. Після обговорення (в іншій кімнаті) оцінки оголошуються, заносяться у велику відомість, яка вивішується на стенді, підсумкові оцінки виставляються в журналі. Наприкінці роботи гості вітають учнів з успішним оглядом, нагороджують кращих.
   Деякі учителі підготовку до громадського огляду знань розпочина­ють за місяць. Визначається тема, розробляються картки-завдання. В огляді беруть участь батьки учнів з урахуванням їх професії, інтелекту­альної підготовки, життєвого досвіду.
   Урок-диспут. Коли щодо якоїсь проблеми існують протилежні дум­ки, принципово різні підходи, то ця проблема може стати темою уро­ку-диспуту. Цінність таких уроків полягає в тому, що на них формується діалектичне мислення школярів. Такі уроки допомагають залучити учнів до живого, емоційного спілкування і цим сприяють униканню формалізму в знаннях учнів. Вони також вчать висловлювати свою дум­ку, обґрунтовувати її, вести діалог, вникати в доводи опонента, вияв­ляти в них слабкі місця.
   Щоб брати участь у діалозі, необхідно знати фактичний матеріал теми. Тому підготовка до уроку-диспуту змушує учнів ще й опрацьову­вати додаткову літературу. Уроки-диспути сприяють формуванню в школярів переконань.
   У процесі підготовки до диспуту клас поділяють на дві групи, два табори, які дотримуються діаметрально протилежних точок зору. У кожному таборі мають бути різні "спеціалісти". Вони ведуть пошук доказів, підбирають аргументи, факти, щоб захистити свою точку зору. Кожна група готує таке питання, на яке довелося б шукати нові докази для захисту своєї точки зору. Спочатку виступає хтось із представників одного табору, у діалог вступають спеціалісти з іншого. Вони задають один одному питання, вислуховують відповіді, погоджуються або не погоджуються, приходять до спільної думки.
   На початку уроку учням пропонуються цікаві факти, докази, аргу­менти, котрі записуються в зошит [18, 57].
   Може бути такий варіант проведення диспуту. Клас поділяють на гру­пи по 4-5 чоловік. Кожній із них, крім останньої, дають завдання підібра­ти літературу, розібратися в проблемі, причому з різних точок зору, тобто виділити "за" і "проти". "Журналісти" повинні підготувати по одному "каверзному" питанню кожній групі, щоб виявити важливі проблеми.
   Диспут розпочинається з виступу представника певної спеціаль­ності однієї з груп. Свою точку зору висвітлюють у виступах представ­ники цієї самої спеціальності, "спеціалісти" з інших груп. Далі "жур­налісти" представникам груп даної "спеціальності" ставлять деякі пи­тання (учитель входить у групу журналістів, диспут же веде хтось із Учнів). Потім у дискусію вступають представники груп інших спеціаль­ностей. Додому учням дається завдання написати твір (своєрідний письмовий звіт із диспуту) і зробити висновок.
   Урок —рольова гра. Він подобається учням тим, що ставить їх в умо­ви, коли потрібно розв´язати виробниче завдання, дає можливість відчу­ти себе дорослими.
   У школах практикуються уроки - рольові ігри "Захист дисертації", "Квартальний звіт в науково-дослідному інституті", "Патент", "Зліт спеціалістів", "Ранокуселі", "Робота конструкторського бюро", "Ря­тівники", "Інформаційний пошук" та ін. Наприклад, остання вигля­дає так: бібліографи бібліотеки одержали завдання — підібрати літе­ратуру з теми (дається її назва) і скласти інформаційні картки, які мають бути анотаціями до книг і статей. "Бібліографи" розділені на групи, які спеціалізуються в своїх вузьких галузях (сферах). У кожній групі є старший бібліограф. Усі групи одержують декілька книг і жур­налів, переглядають їх. Співробітники групи розповідають коротко один одному, про що їх книги, обмінюються думками з приводу того, чи відповідає дана книга груповій темі. Інформатор групи записує на листку назви відібраних книг і статей. Потім учні складають анотації і записують їх на картки. Головна частина уроку — виступи старших "бібліографів" із оглядовими повідомленнями, які підсумовують ро­боту співробітників групи. Після цього відбувається коротке обгово­рення.
   Під час гри учні переконуються, що можна багато дізнатися ціка­вого, якщо матеріал вивчати не тільки з підручника, а й користуватися додатковою літературою.
   Урок — прес-конференція. Такий урок проводять декілька учителів. Клас розбивається на групи. Одна їх частина перетворюється на пред­ставників преси — співробітників різних газет, інша — на спеціалістів різних галузей. Спеціалістів одного профілю може бути декілька, їх очолюють консультанти. Спочатку проводиться загальний інструктаж консультантів, а ті вже починають готувати свої групи.
   До закінчення прес-конференції має бути випущена газета, при­думані її назва і рубрики. План проведення уроку може бути таким: виступи тих представників груп, які займаються історією питання, теоретиків, практиків і т.д.; після кожного повідомлення представ­ники преси ставлять запитання виступаючому, далі проводяться оформлення газет у групах, огляд-конкурс газет і підсумки прес-кон­ференції.
   Деякі вчителі уроки — прес-конференції проводять з метою по­вторення й узагальнення матеріалу після вивчення теми. За декілька днів до такого уроку клас поділяється на 5-6 груп "журналістів", більш-менш однакового рівня підготовки, вибираються "спеціалісти" (4-5 чоловік). Кожна група "журналістів" готує запитання окремо. При цьому самостійно може бути використана як навчальна, так і додат­кова література. Щоб не було дублювання, відразу визначається сфе­ра інтересів для кожної групи. Кабінет чи клас, де проводиться пресконференція, відповідно оформляється: столи переставляються так, щоб кожна група "журналістів" могла працювати, не заважаючи іншій, встановлюється підставка на столах з назвами газет і прізвищами "журналістів", які представляє дана група. За столом прес-центру си­дять учні, які виконують роль "спеціалістів". На початку прес-кон­ференції — привітання на адресу її учасників, далі повідомляються тема і загальне коло питань, які ставитимуться на конференції, пред­ставлення "спеціалістів".
   Групи ставлять запитання, як правило, починаючи його так: "Чи­тачів нашого журналу (газети) цікавить таке питання...". "Читачі на­шого журналу просять пояснити таке явище...". Відповідь дають "спец­іалісти", а "журналісти" занотовують її. Потім ці відповіді будуть ви­користані ними для написання замітки, статті, які зачитуються всьому класові, їх оцінює журі. Замітки і статті, які журі оцінило як кращі, при­кріплюються до аркуша ватману. Так одержується експрес-випуск га­зети [18].
   Не менш цікавими є прес-конференції, підготовлені учителями з багатьох предметів, які мають міжпредметний характер.
   Урок-змагання. Це уроки, на яких навчання стає цікавим і захоп­люючим процесом, що поглинає думки і почуття всіх. Вони цінні як засіб для формування колективу, почуття власної відповідальності і гордості, своєї значимості.
   Клас поділяється на дві групи приблизно однакових за рівнем знань. У кожній обираються капітан і консультант. Консультант займається зі слабшими учнями команди.
   Урок складається із декількох конкурсів. Учнів попереджають, що в ході змагання буде враховуватись активність кожного члена команди і всієї команди в цілому.
   Складаються відомості, у них журі вноситиме оцінки кожному уч­неві за відповідь. Перемагає команда, яка набирає більшу кількість балів.
   Наприклад, на уроці з математики чи фізики можуть бути такі кон­курси:
   1. "Чи знаєш ти формули?"
   2. "Конкурс кмітливих".
   3. " Змагання любителів кросвордів".
   4. "Чи розумієш ти графіки?"
   5. "Знайди помилку".
   6. "Пошук" та ін.
   Перший конкурс може бути проведений так. Представники команд витягують папірець, згорнутий у трубочку, або кидають кубик, на гранях якого написані формули. Формулу записують на дошці, поясню­ють її зміст, потім ставлять запитання, які стосуються цієї формули. Журі оцінює відповіді й виставляє оцінку у відомість.
   Другий конкурс, в якому кожен може виявити свою кмітливість, присвячено розв´язуванню якісних задач. Задачі з малюнками запису­ються на картках. Представники команд витягують картки-завдання і відповідають на поставлене там запитання. Якщо вони не можуть відпо­вісти, то просять допомоги у команди, якщо й вона не може, то про­сять допомоги в команди-суперниці, але перша команда бали втрачає, а друга — у разі правильної відповіді — ці бали набирає.
   Третій конкурс. Сітка-кросворд намальована на картках, які роз­даються учням обох команд. Під картку підкладають копірувальної і чистий аркуш паперу. Розв´язуючи кросворд, відповіді вписують у кар­тку і здають журі. Кросворд складається учителем.
   Четвертий конкурс. У ньому, як і в третьому конкурсі, представни­ки команд витягують картки, на яких накреслені графіки. Тут же — за­питання, на які потрібно відповісти. На виконання завдання відводять певний час. Картки здаються журі.
   Уроки-змагання можуть бути проведені у формі фізичної, хімічної, математичної, біологічної, географічної спартакіад. Складається поло­ження про спартакіаду. Беруть участь два класи. Кожен має право ста­вити будь-яке запитання паралельному класові (але в межах матеріалу, викладеного в підручнику). Відповідь — не більше 1 хв. Хто має відпов­ідати — визначається простим жеребкуванням. Індивідуальних оцінок немає, все йде в залік команд.
   Під час підготовки учні зайняті розробкою запитань своїм супер­никам і відповідей на них. Одночасно готуються до того, щоб грамотно і правильно відповісти на запитання своїх суперників.
   Оцінює спартакіаду авторитетна комісія, журі. Заміна індивідуаль­ної оцінки на колективну сприяє піднесенню активності учнів, їх за­гальної зацікавленості.
   Застосування уроків-змагань має за мету реалізацію різних цілей. Гра-змагання присвячується певній темі. Пропонується для домашнь­ого завдання придумати запитання і завдання з теми. Клас розбиваєть­ся на дві групи, команди. Кожна команда свою роботу тримає в сек­реті. Після підготовчої роботи пропонується кожній команді протягом 10 хв. обговорити і сформулювати п´ять запитань або завдань команді-суперниці і при цьому знати відповіді на них. Журі оцінює якість запи­тань і якість відповідей.
   Бліц-турніри на уроках проводяться з метою розвитку усної мови, осмисленого повторення матеріалу, накопичення оцінок [18].
   Уроки-КВК, як правило, дуже схожі на телевізійну гру КВК і мо­жуть бути проведені за схемою: "Розминка", "Домашнє завдання", "Індивідуальна робота", "Конкурс "Вгадай", "Конкурс майстрів мис­тецтва", "Конкурс розповідачів", "Конкурс капітанів".
   Це повторювально-узагальнюючий урок. Завдання має як репро­дуктивний, так і продуктивний характер, але форма висунутих завдань гумористична, просто цікава. Для проведення такого уроку серед учнів класу вибираються члени двох команд. Критерії для вибору в члени команд можуть бути різні, в т.ч. і від ряду парт може бути сформована команда. Вибирається журі теж із числа учнів класу.
   Розминка. Кожній команді пропонується скласти розповідь за пройденою темою. Форма розповіді може бути гумористичною і разом з тим такою, щоб у ній брали участь всі команди.
   Інсценізація домашнього завдання може охоплювати будь-який один параграф підручника або весь матеріал даної теми.
   Виконання індивідуальної роботи включає цікаве завдання для двох-трьох учнів з кожної команди. Його виконання оцінюється за правильністю, повнотою й естетичністю пояснення. Конкурс "Вгадай" включає загадки, тести, просто завдання.
   Конкурс майстрів мистецтва. Від кожної команди вибирається по 3-4 учні, які виконують роль художника, поета, співака. Кожен з них має виконати свій номер, який за змістом має розкривати тему КВК.
   Конкурс оповідачів. Обом командам пропонується, наприклад, картинка, за якою потрібно скласти розповідь.
   Конкурс капітанів включає і розв´язування задачі, і аналіз картини.
   Урок-КВК учні дуже люблять, оскільки він відбувається у теплій, довірливій обстановці. Музичні, поетичні вставки допомагають підтри­мати ці обставини.
   Урок-спектакль у формі судового засідання. Дуже поширені уроки-спектаклі у формі судового засідання. Ця форма приваблива тим, що в ній стикаються протилежні погляди на суть окремих питань. Вирок обґрунтовується, отже, така форма проведення заняття сприяє з´ясуванню суті проблеми. Як і на звичайному суді, тут дійовими особами є свідки, адвокати і ті, кого звинувачують. Наприклад, у те­атралізованому спектаклі з фізики "Хвильові і квантові властивості світла" такими дійовими особами є: пані Хвильова Теорія Світлівна і пані Корпускулярна Теорія Світлівна, батько пані Теорії Світлівни — пан Гюйгенс, батько пані Теорії Корпускулярної, судді, два адвока­ти, два вартові.
   Кожен із учнів, одержавши свою роль, має підготувати свій виступ, використовуючи рекомендовану літературу. Кожен має знати, що перед початком свого виступу він повинен представитися, хто він є, в за­хист кого він виступає і чому. Свідчення мають бути доказовими і обґрунтованими.
   Урок — літературний концерт "Година спогадів", або "Зустріч з минулим". Із назви уроку видно, що він має яскраво виражену істо­ричну спрямованість. Дійовими особами такого уроку є ведучий, уче­ний, його сучасники, архіваріус. Оформлення приміщення (класу, ка­бінету) має нагадувати минуле, ту епоху, про яку йде мова.
   Урок розпочинає ведучий. Він називає тему літературного концер­ту, трошки глибше торкається її і надає слово архіваріусу.
   Виступаючи, архіваріус розповідає, коли іде народився вчений, хто були його батьки, про інтереси, захоплення, успіхи, невдачі, тобто роз­повідає про те, як складалася його доля. Практикують заслуховування розповіді самого вченого, використовуючи магнітофон. Для цього зна­ходять, якщо можна, статтю чи виступ цього вченого, а потім доруча­ють комусь із учнів, або навіть дорослим з добре поставленим голосом прочитати її і записують текст на магнітофон.
   Наступний номер "Мемуари". Учні (сучасники вченого) діляться спогадами про вченого. Матеріал для таких виступів знаходять у нау­ково-історичних виданнях, в енциклопедії.
   Ведучий обов´язково перед кожним виступом представляє того, хто має виступати, даючи характеристику його науковим заслугам.
   Музичні вставки створюють атмосферу затишку. Використовуються уроки-посвяти у фізику, хімію, біологію тощо. Як правило, на таких уроках перед молодшими учнями виступають старшокласники, які добре знають цей предмет і люблять його. Вони грають роль відомих учених (Менделєєва, Ньютона, Дарвіна...), які ведуть "діалог" між со­бою, розповідають про застосування цієї науки в практиці, перевіря­ють знання учнів класу, нагороджують їх, приймають у члени товари­ства і т.д [18].
   Використання уроків "Хімія в казці", "Фізика в казці", "Біологія в казці", "Історія в казці" і т.д. можливе тоді, коли учні вже володіють даною темою. їм пропонується зіграти відомих персонажів казкового світу, але з використанням певних предметних знань для пояснення явищ, фактів.
   Урок-твір. Час уроку повністю використовується для літературно­го, художнього оформлення розповіді з будь-якої конкретної теми (з біології, історії, фізики, математики тощо). План твору складається напередодні уроку-твору, отже, учні мають час на підготовку. У плані передбачена і творча частина, яка може бути представлена в будь-якій формі. Твір учні пишуть у зошитах для контрольних робіт. Дуже цікаво відбувається на наступному занятті читання вголос усього твору або цікавих фрагментів. Роботи оцінюються. Для їх перевірки залучається учитель літератури чи мови.
   Комплексно-творчий урок. Уроки цього типу мають таку струк­туру: вступне слово вчителя (5 хв), творча робота груп (10 хв), обгово­рення діяльності груп і філософські висновки (25 хв), підбиття підсумків (5 хв).
   Клас поділяється на п´ять груп. Кожна група одержує завдання. Перша група складає кросворд за темою уроку, друга і третя групи го­тують аукціони, четверта і п´ята — пишуть план кіносценарію навчаль­ного фільму з даної теми. Кожній групі видаються картки із завдання­ми для роботи.
   Для оцінки роботи кожної групи на початку уроку обирається журі з 3 чоловік. Поки групи готують завдання, члени журі разом із учите­лем можуть обдумати питання оцінювання виконаних завдань кожною групою. Після закінчення роботи представники груп у межах 5 хвилин доповідають про результати і демонструють їх. Журі оцінює і підбиває підсумки.
   Урок — творчий звіт. На такому уроці учні показують і захищають перед спеціальною комісією свої творчі роботи. У комісію входять чле­ни батьківського комітету, шкільного наукового товариства, учні па­ралельних класів.
   За 2-3 місяці до проведення цього уроку учням пропонується ство­рити творчі групи за інтересами і вибрати проблему для розробки. До групи можуть входити консультанти з числа дорослих, базовиків. Звіт включає аргументацію теми, суть роботи, пояснення одержаних резуль­татів, ілюстрацію практичного застосування одержаних результатів.
   Усі роботи оцінюються. Критерії оцінювання оголошуються ще до початку уроку.
   Цей урок може бути проведений за схемою: 1. Вступне слово учи­теля. 2. Проведення звіту (розповідь про проведену роботу, відповіді на запитання опонентів-членів комісії, оголошення результатів робо­ти). 3. Вільний обмін думками. 4. Підсумок звіту.
   Можуть проводитися конкурси.
   Конкурс "Знайди помилку". На магнітну стрічку записано невели­ку розповідь із помилками (математичними, фізичними, історичними, біологічними та ін.). Включають запис, учні слухають і відмічають на аркуші паперу неточності або помилки. Перемагає та команда, яка зна­ходить більше неточностей і помилок.
   Конкурс "Пошук". Перед конкурсом групи одержують доручення знайти в журналах, газетах, книгах матеріал, який стосується конкур ноі теми, але в плані застосування чи історії питання, чи якогось іншо­го аспекту.
   Урок-турнір. Його мета — повторення й узагальнення вивченого. За два тижні до уроку вивішується плакат із запитаннями за темою. У класах створюються групи учнів, які одержують неоднакові завдання. Консультанти готують слабших учнів, працюють з ними, ерудити роб­лять повідомлення на запропоновані теми, аналітики розв´язують за­дачі (їх перелік дається).
   Готуються також картки-завдання. В уроці-турнірі беруть участь два класи. Тривалість — 90 хв. Столи розміщують так, щоб учні двох класів сиділи навпроти один одного. Можлива постановка проблемного пи­тання.
   Другий етап розпочинається із фронтального опитування з усіх пе­релічених питань (учні обох класів відповідають почергово). Аналіти­ки розв´язують задачі на дошці. Після цього класи обговорюють розв´­язки задач і оцінюють роботу аналітиків. Наступний етап — міні-диктант з теми. До дошки запрошуються по два учні від класу. Решта — журі. Якщо це урок фізики — то ставляться досліди і побачене пояс­нюється, за що кожному класові виставляється відповідна оцінка.
   На другому уроці роботу розпочинають ерудити. Заслуховуються й оцінюються підготовлені повідомлення (по одному від класу). Далі — розв´язання творчих задач, підготовка відповідей на завдання, запро­поновані в картках. Підраховується загальна кількість балів, набрана за кожен вид турніру кожним класом.
   Урок-телепередача. Це урок вивчення нового матеріалу з поперед­ньою підготовкою учнів. Він будується в стилі інформаційно-розва­жальної телепередачі. Його структура являє собою послідовність фраг­ментів із найпопулярніших телепрограм минулого і сьогодення: "Поле чудес", "Закон є закон", "Погода", "Пісня - 97", "Служу народу Ук­раїни", "Літературна студія", "Свічадо", "Вечірня казка", "П´ятий кут" і т.ін., побудованих на предметному навчальному матеріалі. Матеріал розробляється аспектно, відповідно до тієї чи іншої передачі, її спря­мування. Очевидно, добір тих чи інших телепередач, послідовність їх фрагментів, трансформованих змістом навчального матеріалу, визна­чається можливостями навчальної теми уроку.
   Для підготовки уроку вчитель створює ініціативну учнівську групу, визначає ведучого телепередачі. Спільно з учителем ця група з´ясовує, які конкретно телепередачі будуть копіюватися на уроці, яким змістом наповнити кожний фрагмент. Створюються мікроколективи учнів, на чолі яких стоять члени ініціативної групи. Кожен мікроколектив готує свій фрагмент, свій вихід в "ефір", свою частину всієї "телепрограми".
   Перед уроком класна кімната відповідно оформлюється. Зміст оформлення, зрозуміло, відповідає темі "телепередачі".
   Учитель спільно з ініціативною групою чітко розподіляють час уро­ку, виділяючи кожній "телепрограмі" свій "жорсткий" час, встанов­люють послідовність цих програм.
   У сценарій уроку органічно вплітаються кінопрограма (показ на­вчального кінофільму, фрагмента, епізоду, відеокліпу), рекламна пау­за, пісня, музична вставка.
   Під час уроку учні в своїх робочих зошитах роблять записи, малю­ють схеми, малюнки, пишуть формули тощо.
   На таких уроках простежуються міжпредметні зв´язки, тому одним із варіантів уроку-телепередачі може бути інтегрований урок з участю 2-3 вчителів споріднених предметів.
   Урок може бути розпочатий із музичної заставки даної телепере­дачі. Два диктори оголошують тему, мету і побудову. Наступний етап — демонстрування фрагмента фільму, після цього — виступи.
   Інтегровані та бінарні уроки. Інтегровані уроки мають ту особ­ливість, що на них максимально можна реалізувати міжпредметні зв´яз­ки. Найбільші труднощі в їх проведенні — організація, компонування змісту і визначення важливості того чи іншого аспекту. Такими аспек­тами є світоглядний, історичний, фактологічний, кібернетичний, пси­хологічний, соціальний і т.д. Беруть участь спеціалісти (вчителі) різного фаху, які в той чи інший момент включаються в роботу з класом.
   Форми роботи на уроці різноманітні. Це можуть бути конференції, семінари, "симпозіуми", лекції і бесіди чи звичайні комбіновані уроки.
   Завдання інтегрування — створити цілісне уявлення про об´єкт вив­чення, отже, сформувати систему знань в учнів.
   Проводяться не так часто, 1 -2 рази на чверть, 2-3 рази на півріччя в даному класі. Його проведенню передує серйозна підготовка учнів.
   Бінарні уроки — це спарені, здвоєні уроки з одного і того самого предмета і теми.
   Позитивні риси цих уроків: учні краще сприймають учителів, які упродовж дня спілкуються з ними; менше часу витрачається на підго­товку домашніх завдань; менше підручників потрібно носити до шко­ли; є можливість для глибшого вникнення, заглиблення, занурення в окремі моменти змісту матеріалу; більше можливостей для забезпечен­ня рівневої підготовки; кращі можливості для впровадження ідеї модульності.
   Проте є й негативні моменти: зменшується кількість повторення, підкріплення, а отже, і закріплення в пам´яті. Тому здвоєння уроків можливе тільки з тих навчальних предметів, на які навчальним планом передбачено 4 і більше уроків і дуже рідко коли — 3 уроки. Структура "пари" дуже вільна.
   Нижчеописані уроки вчителів відображають низку тенденцій роз­витку сучасного уроку, а саме: посилення філософського звучання і наповнення змісту уроку, вихід на аналіз проблем Природи, Людини, Суспільства; підвищення пізнавальної активності учнів як на уроці, так і в процесі підготовки до нього; зростання ролі учня як суб´єкта на­вчання та ін.
   Пролунав дзвінок, у класі запала тиша. І полилася ніжно-жур­лива пісня "Ой журавко, журавко..." Так розпочався урок українсь­кої літератури в 7-му класі, урок-туга за віршем Богдана Лепкого "Видиш, брате мій..." І вже в уяві школярів, присутніх учителів, го­стей виринає з сірої мряки журавлиний ключ, чується тужливе жу­равлине "кру-кру". Зримо постають перед очима знедолені галича­ни, що від´їжджають у чужі краї шукати щастя, відчуваєш безмежну тугу земляків-емігрантів за батьківщиною. Проникливі слова вчи­тельки переплітаються з піснею, а її своєрідний голос робить урок справді чарівним. Н. Сосюк, викладач Рівненської державної гума­нітарної гімназії, розробила низку уроків, цікавих за своєю формою, і дала їм своєрідне змістове й організаційне наповнення. Нижче ми коротко описуємо її урок філософського дослідження " Не зневажай душі своєї цвіту", урок духовної причетності до рідної землі, урок-туга.
   Урок духовної причетності до рідної землі. Це уроки, яких, при всій різноманітності їх форми, об´єднує ідейно-національна спря­мованість. Слова Олександра Довженка: "Людина завжди повинна знати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбат­ченком" та. Миколи Вороного "А хто є ти для своєї землі, народу?", звернуті до совісті кожного з нас, можуть бути епіграфом до таких уроків.
   Один із них, за поемою Миколи Вороного "Євшан-зілля", розроб­лений Наталією Володимирівною, має таку будову:
   І. Постановка проблеми уроку: що є для кожного з нас тим євшан-зіллям, що визначає нас як націю і народ?
   II.Читання поезії.
   III. Робота над змістом твору навколо таких питань:
   1. Джерела написання поеми М.Вороним (учні з´ясовують на ос­нові своїх літературних розвідок, зокрема посилаються на Іпатіївський літопис).
   2. Чи можна назвати ханського сина зрадником? (Роздуми учнів, дискусія, посилання на текст).
   3. Чому хан вирішує вернути сина? (Продовження роду, зміцнення державності).
   4. Яку ідею автор вкладає в пісні гудця? (Засудження будь-яких війн, бо вони несуть смерть, розривають родинні зв´язки тощо).
   5. Як у нас кажуть на євшан-зілля? (Полин. Учні зачитують свої літературні дослідження про полин).
   6. Чому наш полин гіркий? Які рослини чи дерево є символом Ук­раїни? (Розповіді учнів).
   IV. Підсумок. Учні, формуючи підсумок уроку, головну свою увагу зосереджують на питанні: "З чого починається духовна причетність до рідної землі у кожного з нас?"
   V. Домашнє завдання передбачає вивчення уривка на пам´ять та письмову відповідь на запитання: " Що для мене як українця є євшан-зілля?"
   Аналогічним є й урок-туга за віршем Богдана Лепкого "Видиш, бра­те мій...", на якому вчителька через художню палітру авторського сло­ва, філософські роздуми та психологічний аналіз проблематики твору намагається донести до свідомості і серця учнів тугу Лепкого за Батьк­івщиною, разом з тим допомогти самостійно осмислити духовну цінність поезії і художню майстерність творця, виховати в учнів почут­тя вірності, любові до рідного краю.
   Структура уроку:
   1. У виконанні вчителя учні слухають українську народну пісню "Хвиля в морі грає, береги минає..." Спілкування вчителя з учнями за змістом вірша.
   2. Завдання учням: дослідити, за допомогою яких відчуттів вони сприймають цей твір (робота в зошитах: перша строфа — зорове сприйняття; друга строфа — слухове сприйняття; третя строфа — емоційно-внутрішнє сприйняття і т.д).
   3. Розгорнутий підсумок уроку навколо питань:
   - Чому образ туги за рідним краєм є центральним у вірші?
   - Що ми повинні найбільше цінити, берегти, поважати, щоб не бути викинутими з життя?
   - Домашнє завдання передбачає вивчити твір на пам´ять, навчи­тися співати, написати твір-роздум: "Образ туги у вірші Богдана Леп­кого "Видиш, брате мій..."
   Урок філософського дослідження психології людських почуттів допо­магає учням шляхом філософського аналізу розкрити глибину і красу людських почуттів, перемогу добра над злом, сприяють духовному зба­гаченню, розкривають гармонію людської душі з природою. Через глибокий психологічний аналіз героїв, форму і зміст твору, авторську по­зицію вони підкреслюють причетність кожного з нас до народження краси і її руйнування.
   Одним з таких є урок за драмою-феєрією Лесі Українки "Лісова пісня": ".. Не зневажай душі своєї цвіту..." У ньому органічно перепле­тені пісня, роздуми учителя і учнів, робота з текстом, монолог і діалог, розгляд ілюстрацій, диспут.
   Епіграф уроку "Ні! Я жива! Я буду вічно жити!" (Леся Українка).
   Урок розпочинається зі слів учителя: "Ніколи, юнаки та дівчата, не розкривайте перед дверима любові дорогу ненависті, бо якщо ваша душа її не прагне, то ненависть туди ніколи не ввійде. Ніколи не ля­кайте вірність зрадою, бо якщо ви не хочете, зрада не постукає у ваше серце. Ніколи не зичте добру зла, бо доля обернеться злом до вас... Тоді будуть понівечені душі не одного покоління. Адже дуже легко зірвати квітку, а от зберегти її цвіт..."
   У виконанні вчительки звучить пісня на слова О. Олеся "Сміють­ся, плачуть солов´ї..."
   На основі тексту учні шукають і обґрунтовують відповіді на питан­ня: "Чому Леся Українка створила не поему, не пісню, а драму-феєрію?" Можливі відповіді:
   а) передати любов до рідного краю, його красу;
   б) вилити своє кохання до Сергія Мержинського;
   в) показати перемогу добра над злом;
   г) щоб довести, що людські почуття добра, кохання вічні, як і мистецтво;
   д) лише на лоні природи можливе очищення душі.
   З´ясовується, чому Леся Українка назвала свій твір "Лісова пісня", і робиться філософське узагальнення: кохання як категорія — вічне. Воно є в кожному з нас. Як же не зірвати з нього квіти? Загляньмо в свої душі, відшукаймо там мавок та лукашів і спробуймо довести, що вічне, а що приречене.
   Запитання вчительки ( а може навіть і не запитання, а думки вго­лос) захоплюють не тільки свідомість учнів, а й почуття, волю, настро­юють на філософські роздуми.
   Коли б Мавчине кохання було приреченим, чи з´явилася б вона у зоряному вінку перед Лукашем? Що символізують зорі?
   Ці та інші запитання є своєрідним нервом уроку, натискуючи на який учитель веде учнів уздовж твору до філософських узагальнень: Мавчине вічне, а приречені — наша бездуховність, заздрість, безпам´­ятство, ненависть. Вічне воно і тому, що уособлює в собі Красу, Добро, Віру, а це — категорії безсмертні. Нашими почуттями керує наш внутрішній світ, наш рівень духовності. От і маємо те, на що заслуго­вуємо. Тому не зневажай цвіту своєї душі!
   Урок-спогад. Наведемо як приклад урок-спогад на тему: "Літера­турне життя давнього Острога". Цей і два наступні підготувала і прове­ла Є.Кучеренко ( м.Рівне, ЗОШ №24).
   Уроку-спогаду передувала екскурсія до Острога. Тому на початку уроку відновлюються в пам´яті учнів деякі епізоди екскурсії, які заці­кавили всіх, спогади про цю подію в житті класу. У такий спосіб забез­печується актуалізація знань, необхідних для подальшої роботи на уроці.
   Другий етап — створення емоційно-почуттєвого настрою і забезпе­чення мотиваційної діяльності. Звучить пісня "Волинь моя", читаєть­ся поезія В.Монаєнкова "Мій Остріг".
   Учитель робить історично-літературний екскурс і після цього учні працюють за планом, написаним на дошці. Виступаючи, учні викори­стовують інформацію, одержану з довідкової, історичної та художньої літератури, обмінюються своїми враженнями від екскурсії, міркують вголос. Висновки, які роблять учні, стосуються в основному двох пи­тань:
   1. Яку сторінку в історії українського народу, його письменства вписав літературний Острог?
   2. Хто розвивав традиції Острозької Академії?
   Відповіді оцінюються учителем, оцінки виставляються в журнал. Як результат екскурсії та уроку-спогаду учні 9-Б класу склали вірш "Уклін вам, башти старовинні". Ось уривок із нього: Уклін вам, башти старовинні, Століть автографи камінні І вам, освіти меценати, Що в спадок залишили ці трактати. Не гоже нам їх не читати, Бо прагне люд ще більше знати, Як старовинний наш Остріг Друкарську справу нам зберіг.
   Узагальнюючий урок-КВК. Такий урок передбачає узагальнення на­вчальних знань, умінь і навичок учнів на основі форми роботи, яка б забезпечувала активність учнів, одержання узагальнюючих висновків шляхом самостійної колективної роботи — участі у КВК. Зміст КВК визначається темою узагальнення.
   Як правило, уроки КВК проходять так, що майже весь час уроку присвячено формі КВК. Однак, деякі учителі намагаються цю форму використати в органічному поєднанні з іншими формами. У композицію узагальнення уроку на тему: "Значущі частини слова" учителька ввела перевірку домашнього завдання; самостійну роботу декількох учнів біля дошки; диктант із наступним граматичним завданням; мо­тивацію навчальної діяльності; фронтальну бесіду, в ході якої здійсню­валась систематизація знань про основу і закінчення; вибірковий дик­тант; КВК. Для проведення КВК обираються дві команди, капітани команд, журі.
   Зустріч розпочинають капітани команд, які читають привітання своїм суперникам. Дається завдання командам: прочитати слово, назвати вірш, у якому квіти співають і дзвонять, тінь лягає по полю, а жито усміхається ("Хор лісових дзвіночків"). Запрошуються по два учасники від кожної команди, які виконують завдання: записати один рядок вірша. З класом учні записують слова, визначають корінь. Учи­телька називає слово, учні — члени команди беруть останній склад цього слова і продовжують називати слова. Яка команда зіб´ється, тій знімається бал (мова - Валя - лящ - щука або слово — воля — лялька — Катя).
   Учні добирають спільнокореневі слова за такою схемою: квіт — онька — часте — кова — карка — чалась — ник і т.д.
   Беруть участь у конкурсі "Хто швидше". Завдання цього конкурсу полягає в тому, щоб придумати 8—10 слів із префіксом -ви.
   Команди змагаються у відгадуванні ребусів, загадок-жартів, нази­вають прислів´я про калину. Журі оцінює всі відповіді, підраховує бали, визначає переможців.
   Підсумок за змістом теми і за формою узагальнення робить учи­телька, зупиняючись на суті девізу КВК "О, мово рідна, слово рідне, що без тебе я?" та розкриваючи значення у словотворенні закінчення, основи, кореня, суфікса і префікса.
   Урок-композиція. Він дає цілісне і повне уявлення про тему вив­чення, забезпечує широку участь учнів як у підготовці, так і в прове­денні уроку, передбачає комплексне застосування різних засобів на­вчання: плакатів, схем, портретів, картин, музичного супроводу, худож­ньої і довідникової літератури та ін. Такі уроки забезпечують потуж­ний емоційно-почуттєвий вплив на учнів, учать сприймати, пізнавати світ не тільки через раціональну сферу, сферу мислення, а й через по­чуття, емоції. Особливо сприятливий матеріал для таких уроків має ук­раїнська література. Теми: "На Україну линуть журавлі", "Повернутіз забуття", "Література нашого краю", "Чорна сповідь твоя, Україно" вивчаються дуже успішно у формі уроків-композицій.
   Наприклад, на уроці "На Україну линуть журавлі" в комплексі ви­користано загальне оформлення класу — журавель на тлі голубого неба і сонця, а на крилі немовля у сповитку, портрети письменників, про­гравач.
   Музичний супровід слів учителя, учнів у поєднанні із оформлен­ням класної кімнати, настроєм учнів створює сильний емоційний і розумовий вплив.
   Урок-вікторина. Такі уроки присвячені узагальненню і підведенню підсумків вивчення теми. Наприклад, тема: "Казки О.Пушкіна".
   Запитання до вікторини. З якої казки цей рядок: "Ветер по морю гуляет и кораблик подгоняет" і далі 4-5 рядків із різних казок.
   Хто з казкових героїв О. Пушкіна: "...Зарьідал и пошел...", "С первого щелчка прьігнул..." і т.д.
   Чий це портрет: "Белолица, черноброва, нраву кроткого такого".
   Чиї це слова: "Тьі волна моя, волна!..."
   Про кого з казкових героїв йде мова: "Дом... обошла, все порядком убрала, засветила богу свечку, затопила жарко печку" і т.д.
   Хто там жив: "Видит город он большой..." і т.д.
   Тема уроку, її змістове наповнення значною мірою визначають форму проведення уроку. Такими уроками є урок-подорож, урок-розслідування викладача гуманітарної гімназії м.Рівне В. Ординської.
   Урок-подорож. Урок-подорож на тему: "Пильне одне лише сер­це" ("Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері).
   Учителька поставила на уроці завдання: ознайомити учнів з особи­стістю Антуана де Сент-Екзюпері, з його поглядами на життя, подоро­жуючи планетами разом із героєм казки "Маленький принц", підвес­ти учнів до думки, що ми відповідаємо за тих, кого приручили, що сила людини — в дружбі, що щастя — в любові до ближнього, а обов´язок — служити батьківщині.
   У ході уроку можна виділити дві лінії, дві "подорожі": одна — осо­бистість Антуана де Сент-Екзюпері, його життя, погляди; друга — спільна з життям і вчинками маленького принца. Урок закінчується думками вголос щодо змісту слів, винесених у назву уроку: "Пильне одне лише серце".
   Інтегрований урок. У формі інтегрованого уроку реалізується, як правило, тема багатоаспектна, широка за змістом. Наприклад: "Відрод­ження. Англійський театр доби Відродження. Вільям Шекспір: життя і творчість".
   У проведенні уроку беруть участь учителі різного фаху, кожен з них аналізує свій аспект проблеми, намагаючись створити цілісну картину явища, процесу. Причому кожен з учителів може або залучи­ти до роботи учнів, або сам дає ту чи іншу інформацію й організовує її засвоєння.
   Може бути інший варіант інтегрованого уроку. Заздалегідь учитель визначає учнів, які будуть виконувати цілком конкретну роль: бути істо­риком, мистецтвознавцем, літературознавцем, фізиком, хіміком, біо­логом, географом і т.д. Організаторські функції, зрозуміло, бере на себе учитель.
   Можливий інший варіант такого уроку. Роль представника тієї чи іншої науки, конкретної галузі знань може виконати відповідний діафільм, кінофрагмент, відеофрагмент.
   Урок-розслідування. Назва уроку говорить сама за себе: хтось щось розслідує. Хтось — це учні під керівництвом учителя, щось — факт, про­цес, явище, яке є змістом засвоєння. Урок орієнтує на високу активність учнів.
   Урок-розслідування: "І сказав Едгар По: "нехай буде детектив". (Найвідоміші детективні твори Е. По "Убивство на вулиці "Морг", "Таємниця Марі Роже", "Украдений лист"). Цілі уроку передбачають ознайомлення учнів з історією виникнення детективної літератури, особливостей художніх творів цього жанру, формування переконання в тому, що людина завжди може знайти вихід зі скрутного становища, не стаючи на шлях злочину.
   Запис на дошці: "Оригінальний і винахідливий розум По завжди відкривав нові шляхи, щоб інші змогли пройти ними до кінця. Де вза­галі було детективне оповідання, поки По не вдихнув у нього життя". А.Конан Дойль.
   Вступне слово вчителя. У ньому йдеться про ті проблеми, що хви­люють письменників усіх часів і народів. Завжди актуальною, на жаль, залишається проблема злочину та кари.
   Практикуючи зі словниками літературознавчих термінів, учні зна­ходять і записують у зошити визначення детективної літератури і зна­ходять відповідь на запитання: що лежить в основі детективного тво­ру? (Хроніка розслідування карної справи).
   Учитель, звертаючись до учнів, говорить: "Спробуємо відкрити завісу історії, щоб дізнатися про виникнення детективного жанру. Слухаючи повідомлення однокласників, ви повинні проаналізувати їх, щоб відпов­істи на такі запитання: Яка країна є батьківщиною детективу? Коли почи­нає розвиватися цей жанр? З чиїм іменем пов´язано становлення цього жанру? Кому зобов´язаний своїм народженням детективний жанр?"
   Подальший етап — повідомлення учнів.
   Наступна частина уроку присвячена творам Е.По. Розкривається зміст його творів. На фоні музики читається уривок з твору.
   Аналізуючи названі в темі уроку твори Е. По, учні знаходять відповіді на запитання: "З чого, як правило, починається детектив?
   Який початок творів Едгара По? У чому особливість творів Едгара По? Вважаєте ви детектив серйозним жанром художньої літератури чи роз­важальним?"
   Підсумок уроку.
   Тенденції розвитку уроку
   1. Головне завдання уроку — засобами конкретного навчального предмета забезпечити оптимальний розвиток кожного учня. Спрямо­ваність уроку на розв´язання даного завдання, на формування в учнів високої загальної культури, широкого наукового світогляду, вихо­вання працелюбства, вимогливості до себе, а також інших позитив­них людських якостей - ця тенденція переважає в діяльності учи­телів.
   2. Чіткість і конкретність цілей уроку, вимога їх діагностичності створюють необхідну умову для ефективного управління процесом засвоєння знань, розвитку і виховання учнів. Визначення цілей на­вчання (освітніх, виховних, розвивальих) для великої теми (блоку) дає можливість перейти до однозначного вибору цілей уроку, що сприяє наданню йому чіткої завершеності, структурної оформленості, сприяє глибшому і повнішому застосуванню психолого-педагогічних закономірностей навчання, розвитку і виховання. Ця тенденція є, очевидно, наслідком опосередкованого впливу на педагогіку, на на­вчально-виховний процес розвитку точних наук і, в першу чергу, кібернетики.
   3. Підвищення пізнавальної активності учнів як на уроці, так і в процесі підготовки до нього. Це результат підвищення ролі учня як суб´єкта навчання. Дана тенденція зумовлює більшу увагу вчителя до процесу навчання учнів, допомоги кожному з них в міру необхід­ності.
   4. Оскільки йдеться не тільки і не стільки про організацію навчаль­но-пізнавальної діяльності учнів у межах певного часового проміжку, який охоплюється тривалістю уроку, а йдеться взагалі про організацію навчально-пізнавальної діяльності учня з конкретного предмета теми, то урок є не тільки формою організації навчання, виховання і розвит­ку, а й формою надання методичної допомоги учням з організації са­моосвіти.
   5. Посилення філософського звучання і філософського наповнен­ня змісту уроку, дослідження та аналіз проблем Природи, Людини, Суспільства.
   6. Розширення використання методологічних знань, знань про знання і на цій основі ширше використання узагальнюючих схем вивчення матеріалу з елементами переносу, передбачення, прогно­зування.
   7. Посилення емоційного впливу на учнів. І як наслідок цього — надання уроку обличчя театралізованого дійства.
   8. Чітка диференціація змісту уроку, його цілей, методів і форм з огляду на індивідуальні відмінності учнів, їхні пізнавальні й життєві інтереси, різний темп засвоєння матеріалу, їхні задатки і здібності.
   9. Посилення уваги переважної більшості учителів до застосуван­ня активних методів навчання та активних форм роботи. Проведення нетрадиційних уроків, підвищення інтересу вчителів до методики їх проведення.
   10. Повернення до програмованого навчання, але вже на якісно но­вому рівні, з використанням комп´ютерів.
   11. Широке використання опорних схем, малюнкових конспектів на всіх стадіях уроку й з різноманітною метою.
   12. Поєднання раціонального і емоційного як з боку учителя, такі з боку учня. Істинний урок — це робота розуму і серця.
   13. Намагання вчителів поєднати позитивні якості класно-уроч­ної, індивідуальної та лекційно-семінарської систем навчання, що виражається у плануванні системи уроків для навчальної теми, у плану­ванні різноманітних видів колективної, групової та індивідуальної роботи.
   14. На всіх етапах уроку спостерігається розширення ліній взаємодії від "учитель — клас", "учитель — учень" до "учень — учень", "учень — клас", "група-учень", "група-клас", "учень —комп´ютер". Пожвав­лення людських контактів між учителями і учнями, бачення усіх боків особистості учня.
   15. Варіативність, податливість структури уроку, його неповторність і різноманітність.
   16. Посилення уваги до формування системи знань і їх системності через удосконалення структури знань, і на цій основі виявлення інте­ресу до системно-розвивального навчання.