Концептуальні положення технології розвитку творчої особистості

   Досягнення творчого рівня розвитку особистості можна вважати найвищим результатом будь-якої педагогічної технології. Але існують технології, в яких розвиток творчих здібностей є пріоритетною метою. Серед них чільне місце посідає ТРВЗ — теорія розв´язання винахідницьких завдань, яка ефективно сприяє розвиткові технічної творчості загалом і творчої особистості зокрема. Створена вона в 1946 р. російським ученим-дослідником, письменником-фантастом Генріхом Альтшуллером (1926—1998).
   Технологію Альтшуллера протягом тривалого часу з успіхом використовували у роботі з дітьми на станціях юних техніків, де і з´явилася її друга частина — творча педагогіка, а згодом і новий розділ ТРВЗ — теорія розвитку творчої особистості. У 70—80-ті роки XX ст. ТРВЗ широко впроваджували в школах і училищах, а з 1987 р. — і в дитячих садках.
   Нині ТРВЗ успішно розвивається в навчальних закладах Києва, Полтави, Харкова, Рівного, Луганська та інших міст України. У м. Одесі (під керівництвом М. Меєровича і Л. Шрагіної) працює лабораторія «ТРВЗ — педагогіка України».
   Теоретичним джерелом технології розвитку творчої особистості є закони розвитку технічних систем, пізнання яких передбачає аналіз різноманітної патентної та науково-технічної інформації. Як правило, вдосконалення технічних систем відбувається у процесі реалізації винахідницьких завдань з дотриманням відповідної системи стандартів. Значну роль при цьому відіграє систематизований інформаційний фонд, який постійно оновлюється, збагачується.
   Як точна наука, теорія розв´язання винахідницьких завдань (ТРВЗ) має свою галузь дослідження і відповідний інструментарій. Попри те, що вона виникла у техніці (технічній системі), її ідеї та механізми можуть бути використані при розв´язанні нетехнічних творчих завдань у соціальних, наукових, художніх системах, тобто в галузі психології, педагогіки, культури та ін. На відміну від методик, які становлять сукупність окремих прийомів, ТРВЗ є цілісною, самодостатньою технологією, послуговуючись якою можна розв´язувати проблеми будь-якої складності.
   У багатьох дослідженнях процесу творчості висловлюються різні, аж до діаметрально протилежних, думки щодо ролі й місця інтуїції. Одні вчені намагаються підкреслити чи навіть абсолютизувати її провідну роль, інші — заперечують вплив інтуїції, зосереджуючись на логічних елементах творчого процесу. З прагненням формалізувати цей процес пов´язані зусилля щодо створення універсальної науки про творчість — еврилогії.
   За переконаннями Г. Альтшуллера, створенню загальної теорії творчості мають передувати дослідження конкретних видів творчості. Лише спираючись на окремі теорії творчості (винахідницької, наукової, літературної), можна створити загальну теорію творчості, яка, в свою чергу, дасть новий поштовх розвитку окремих теорій.
   Теорія Альтшуллера виходить із того, що завдання бувають різними і їх неможливо розв´язувати взагалі. Спершу необхідно з´ясувати, чому легко розв´язуються прості завдання і важко — складні. У всій сукупності творчих завдань було виокремлено п´ять їх рівнів:
   1. Завдання, під час розв´язання яких використовують призначені для цього засоби. Знаходять їх у межах однієї вузької спеціальності, обравши одне рішення кількох загальноприйнятих і очевидних варіантів. Сам об´єкт при цьому залишається без змін.
   2. Завдання, розв´язання яких вимагає певної видозміни об´єкта. При цьому з десятків варіантів доводиться обирати оптимальний. Засоби розв´язання таких завдань належать до однієї галузі техніки.
   3. Завдання, розв´язання яких приховане серед сотень неправильних, оскільки об´єкт, що вдосконалюється, має бути значно змінений. Прийоми розв´язання таких завдань знаходять в інших галузях техніки.
   4. Завдання, у процесі розв´язання яких об´єкт, що вдосконалюється, змінюється повністю. Пошук рішень, як правило, відбувається не у сфері техніки, а в сфері науки.
   5. Завдання, розв´язання яких досягається зміною всієї технічної системи, до якої належить об´єкт, що вдосконалюється. Кількість проб і помилок за таких обставин зростає до сотень тисяч і мільйонів. Здебільшого засоби розв´язання завдань цього рівня знаходяться за межами тогочасних можливостей науки. Тому традиційно розв´язанню винахідницького завдання передує наукове відкриття.
   Ефективним прийомом розв´язання винахідницьких завдань є переведення їх з вищих рівнів на нижчі. Якщо, наприклад, завдання четвертого чи п´ятого рівнів, послуговуючись спеціальними прийомами, перевести на перший або другий рівень, то далі спрацює звичайний для такої ситуації механізм їх розв´язання. Головне, щоб навчитися швидко звужувати пошукове поле, перетворюючи «складне» завдання на «просте».
   Творчі, винахідницькі завдання стають такими, оскільки містять у собі суперечності, в подоланні яких виявляється сутність творчого процесу.
   ТРВЗ застосовують і для виховання та розвитку мислення людини. Головне місце в ній належить життєвій стратегії творчої особистості (ЖСТО) та розвитку творчої уяви (РТУ). Як відомо, творчість — це діяльність, яка на основі реорганізації наявного досвіду і формування нових комбінацій знань породжує нове. Виявляється вона на різних рівнях. Для одного рівня творчості характерне використання наявних знань і розширення галузі їх застосування; на іншому створюється абсолютно новий підхід, що змінює усталений погляд на об´єкт або галузь знань. Суть креативності (творчості) як психологічної властивості полягає в інтелектуальній активності й чутливості до побічних продуктів діяльності. Творча особистість бачить результати, які становлять принципову новизну, а нетворча — лише результати, які стосуються досягнення мети (доцільні результати).
   За спостереженнями Г. Альтшуллера, відмінності між вичайним і творчим мисленням стосуються багатьох аспектів (табл. 3).

Таблиця 3. Порівняльна характеристика звичайного і творчого мислення

   За результатами аналізу методів активізації мислення було зроблено висновок, що здатність розв´язувати творчі завдання можна і потрібно розвивати через навчання. Так було спростовано думку про «осяяння», яке не піддається управлінню і відтворенню.
   Результати психолого-педагогічних досліджень свідчать, що, коли дитині 3—6 років, її творча уява, фантазія сягають найвищого розвитку. Та якщо три-чотирирічний малюк мислить нестандартно, часом навіть інтуїтивно, то згодом ця здатність зникає, оскільки дітей вчать сприймати вже готове, всіма доведене. Навіть молодші школярі настільки пригноблені стереотипами мислення (у ТРВЗ — психологічною інерцією), що їх уже неможливо навчити грамотно творчо мислити.
   Психологічна інерція є бар´єром при створенні, застосуванні нового. Такими психологічними бар´єрами можуть бути:
   - боязнь втрутитися в чужу галузь, породжена вузькою спеціалізацією;
   - боязнь видатися некомпетентним, що породжує боязнь критики;
   - страх перед авторитетом;
   - боязнь ідеального як чогось недосяжного, нереального;
   - невміння сприймати об´єкт у незвичній функції, тобто творча сліпота.
   Для усунення цих бар´єрів необхідно дотримуватися основних принципів стимулювання творчої активності, які передбачають:
   - створення для дитини безпечної психологічної бази, до якої вона могла б повертатися, будучи «здивованою» власними відкриттями у процесі пошуків нестандартних рішень;
   - підтримання здатності дитини до творчості, неприпустимість несхвальної оцінки творчих спроб;
   - терпимість до незвичних ідей і запитань, необхідність відповідати на всі запитання дітей тощо.
   Важливим для педагогів є дотримання розроблених професором К. Вайнцвангом «заповідей» творчої особистості:
   - будь господарем своєї долі;
   - досягни успіху в тому, що любиш;
   - зроби свій конструктивний внесок у спільну справу;
   - вибудовуй свої відносини з людьми на довірі;
   - розвивай свої творчі здібності;
   - культивуй у собі сміливість;
   - піклуйся про своє здоров´я;
   - не втрачай віри в себе;
   - намагайся мислити позитивно;
   - поєднуй матеріальний достаток із духовним задоволенням.
   Стосовно дитини концепція ТРВЗ понад усе ставить принцип природовідповідності, згідно з яким педагог, навчаючи дитину, повинен знати і враховувати її природу. Водночас вона спирається на положення Л. Виготського про те, що дитина дошкільного віку приймає програму навчання тією мірою, якою ця програма стає її власною.
   ТРВЗ застосовують і в музиці, літературі, журналістиці, менеджменті, рекламі тощо. Розроблено курс соціальної ТРВЗ (розв´язання життєвих проблем). У мережі Інтернет є більше 5000 посилань на слово TRIZ. Створено Міжнародну, Європейську та регіональні асоціації ТРВЗ. У США працює Інститут Альтшуллера. Ця технологія розповсюджена в Канаді, США, Австралії, Японії, країнах Європи та Південної Америки.