27.3. Акцентуації характеру

   Типові риси характеру за своєю інтенсивністю виявляються по-різному, індивідуально. Такі умови провокують вияв загостреної реакції особистості. Крайню інтенсивність певних рис людини називають їх акцентуацією.
   АКЦЕНТУАЦІЯ ХАРАКТЕРУ - це надзвичайне підсилення окремих рис характеру, при якому спостерігаються відхилення в психології і поведінці людини, що не виходять за межі нормативної поведінки, але межують з патологією.
   Акцентованість рис характеру виявляється лише за певних умов. За інших умов люди з такими рисами діють спокійно, без напруження.
   Акцентованість рис характеру виробляється за суспільних умов життя під впливом інтересів, специфіки контактів у колективі, проте, як свідчать дослідження, засадами стосовно них є своєрідні вроджені індивідуальні особливості, що й створюють ґрунт для виникнення акцентуації за відповідних соціальних умов.
   Які ж найбільш характерні вияви акцентуації? Це застрягання в стані збудження, що свідчить про впертість, недовірливість, нетерпимість до заперечень у дискусіях. У спокійному стані такі люди виявляють відповідальність і розсудливість у веденні справ.
   До них також належить педантизм, який виявляється в крайньому, нічим не виправданому формалізмі при виконанні справи, в дотриманні «букви», хоча це й шкодить справі, у розмірковуванні на зразок «як би чогось не сталося».
   А демонстративні характери виявляють себе нестримано, сперечаються там, де потрібно погодитися, заперечують очевидне: «це неможливо», «я цього не розумію», хоча нічого «неможливого» та «незрозумілого» немає. За звичайних умов такі особи здатні погоджуватися, досягати значних творчих успіхів.
   Екзальтовані особистості надмірно захоплюються, вихваляють те, що не варте уваги, легко збуджуються в радощах або сумують аж до розпачу, їхні реакції на власні вчинки або вчинки інших людей є загострено емоційними, афективними.
   Тривожні характери в усьому очікують на небезпеку, виявляють підвищену боязливість, сором´язливість, розгубленість, здатні сховатися від небезпечного, поступитися навіть слабшому, уникати його, якщо він погрожує.
   Інтровертні особистості замкнуті, свої думки та переживання спрямовують на самих себе, на свій внутрішній світ, уникають контактів з іншими, не пристосовані до обставин. Вважають, що аутизм підлітків більше властивий інтровертним особистостям.
   Екстравертні особистості прагнуть до спілкування, контактів з іншими, багато говорять про себе, хвалькуваті, зосереджуються здебільшого на зовнішніх явищах, а не на собі, схильні погоджуватися з усім, що їм пропонують.
   Деякі риси характеру можуть бути розвинуті надміру, і це призводить до формування так званих акцентуйованих рис характеру. Акцентуації характеру - це крайні варіанти норми характеру як результат підсилення його окремих рис. Акцентуації характеру можуть спричиняти неадекватні дії, вчинки людини.
   Виокремлюють такі основні типи акцентуації характеру:
   - ІНТРОВЕРТНИЙ тип, якому властиві замкненість, складнощі в спілкуванні та налагодженні контактів з навколишніми; (інтровертність - це зверненість, заглибленість людини у свій внутрішній світ, свої почуття, переживання, стани тощо);
   - ЕКСТРАВЕРТНИЙ тип, якому притаманні жага спілкування та діяльності, балакучість, поверховість; (екстравертність - це спрямованість людини на зовнішній світ, події та інших людей);
   - НЕКЕРОВАНИЙ тип - імпульсивний, конфліктний, категоричний, до інших ставиться з підозрою;
   - НЕВРАСТЕНІЧНА акцентуація - з домінуванням хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності;
   - СЕНЗИТИВНИЙ тип - з надмірною чутливістю, лякливістю, сором´язливістю, вразливістю;
   - ДЕМОНСТРАТИВНИЙ тип, якому властиві егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, співчутті тощо.
   Про акцентуації більш детально наведено у працях К. Леонгарда, О. Лічко.
   Як відомо, впродовж життя в людини утворюються динамічні стереотипи, тобто системи нервових зв´язків у корі великих півкуль головного мозку, які виникають під впливом різноманітних подразнень, що діють у певній послідовності та певній системі. Багаторазові повторення таких подразнень спричиняють утворення міцних нервових зв´язків, які згодом виявляються дедалі легше й автоматичніше, без особливого нервового напруження.
   Характер особистості є складним синтезом типу нервової діяльності та життєвих вражень, умов життя, виховання. «Жива істота, - писав І.П. Павлов, - від дня народження зазнає найрізноманітніших впливів навколишнього середовища, на які вона неминуче повинна відповідати певною діяльністю, що часто закріплюється на все життя і виявляється в певних рисах характеру».
   Отже, характер, вважав Павлов, - це «сплав рис типу і змін, зумовлених середовищем».