§ 3. Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт у сфері сільського господарства

   Як випливає з вищевикладеного, в умовах ринкової економіки об'єктом обміну дедалі частіше стають результати науково-технічної діяльності в галузі сільського господарства України. їх значення в цій сфері невпинно зростає, тому саме з ними має пов'язуватися не лише впровадження існуючих провідних технологій виробництва сільської продукції, ай, сподіваємося, виконання на замовлення різних суб'єктів аграрного підприємництва пошукових робіт у відповідних галузях.
   В. В. Луць вважає, що можливість використання договірної форми (контракту) у сфері науково-технічної діяльності зумовлена тим, що результати цієї діяльності є об'єктами права власності створювачів (розробників) науково-технічної продукції, якщо інше не передбачене законом або договором. Цими об'єктами розробники можуть вільно користуватися й розпоряджатися, зокрема передавати іншим особам на договірній основі. Дослідження й розробки у сфері науки й техніки, що передбачають одержання дослідницькими колективами чи окремими дослідниками відповідного результату в розв'язанні конкретної проблеми протягом певного строку, організується переважно за контрактом.
   Про розглядувану групу договорів не йшлося ні ЦК 1963 р., ні в раніше чинному законодавстві. Лише в новому ЦК з'явилася окрема гл. 62 " Виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт". Відносини, що виникали під час проведення зазначених видів робіт, регулювалися переважно відомчими актами. Прикладом може слугувати Типовий договір на виконання науково-дослідних робіт по сільському господарству, затверджений 25 січня 1960 р.
   Природа договорів на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт
   Відповідно до назви та конструкції гл. 62 ЦК у ній розглянуті 2 види договорів, які є близькими, але мають суттєві розбіжності як у предметі договору, так і правовому регулюванні.
   Насамкінець звертається увага на фундаментальні та прикладні дослідження. Стаття 1 Закону "Про наукову і науково-технічну діяльність" фундаментальні наукові дослідження визначає як наукову теоретичну та (або) експериментальну діяльність, спрямовану на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку, а прикладні наукові дослідження — як наукову і науково-технічну діяльність, спрямовану на одержання й використання знань для практичних цілей. Дослідно-конструкторські та технологічні роботи мають на меті виконання цих видів робіт, згідно зі ст. 892 ЦК 2003 р., виконавець зобов'язується за завданням замовника розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо.
   Різним є й характер результатів, на досягнення яких спрямовані інтереси сторін. В першій групі договорів йдеться про наукові результати, які в цьому Законі визначаються як нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо. В другому виді договорів за гл. 62 ЦК, розглядається науково-прикладний результат, котрий слід розуміти як нове конструктивне чи технологічне рішення, експериментальний зразок, завершене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена в суспільну практику; науково-прикладний результат може мати форму звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка та ін.
   Метою науково-дослідних робіт є науковий результат, який може мати як позитивний (підтвердження певних гіпотез, виявлення зв'язків, закономірностей тощо), так і негативний характер (висновок про неможливість отримати певний результат, підтвердження принципового висновку про неможливість якогось явища тощо). Тому договір на виконання згаданих робіт можна вважати виконаним належним чином незалежно від того, буде результат позитивним або негативним. Як зазначає М. І. Брагінський, вирішальне значення в останньому випадку матиме належне виконання робіт як таке.
   На відміну від розглянутого договору на виконання науково-дослідних робіт, під час виконання дослідно-конструкторських і технологічних робіт результат має бути обов'язково позитивним. Відсутність позитивного результату має розцінюватись для другої групи договорів як відсутність належного результату, тобто невиконання договірного зобов'язання.
   В разі неможливості досягнення результату, поставленого замовником як завдання, ці 2 групи договорів мають також різні правові наслідки.
   Для договорів на виконання науково-дослідних робіт діє правило ч. 1 ст. 899 ЦК: якщо в ході їх виконання виникла неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, виконані до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але не вище від відповідної частини ціни робіт, визначеної договором.
   Для договорів на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт діє інше правило: якщо в ході цих робіт з'ясовується неможливість досягнення результату через обставини, що виникли не з вини виконавця, замовник зобов'язаний відшкодувати витрати виконавця.
   Принциповим стосовно цієї групи договорів є також питання про їх родову належність у контексті питання про співвідношення цих договорів і договору підряду. По-перше, в новому ЦК ці види договорів хоча й розташовані поруч, але розглядаються як окремі види договірних зобов'язань. Головна відмінність між цими видами договорів та договором підряду полягає ось у чому: "негативний результат" у договорі підряду (на відміну від договорів на виконання науково-дослідних робіт) має розглядатися як невиконання договірного зобов'язання.
   Що ж до договору на виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, то його предметом виступає виконання робіт та їх результат; результат може бути однаковою мірою як матеріальним, так і нематеріальним; виконання роботи за певних умов може мати самостійне значення, тимчасом як для договору підряду предметом завжди є результат як такий, причому виключно матеріальним. Відповідно до ч. 2 ст. 896 ЦК, виконавець має право, якщо інше не передбачено договором із замовником, використати одержаний ним результат робіт також для себе. Проте передавати результати роботи іншим особам виконавець не має права, якщо інше не передбачено самим договором із замовником на виконання певних робіт.
   Загальна характеристика змісту договорів. Істотною умовою договору на виконання зазначених видів робіт є напрям (напрями) дослідження та сформульований відповідно до завдання замовника очікуваний кінцевий результат науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт.
   Дослідження, які замовляє особа, можуть мати один чи кілька з наведених напрямів:
   - економіка, фінанси, бухгалтерський облік;
   - землеробство рослинництво, кормовиробництво;
   - овочівництво;
   - садівництво, виноградарство;
   - захист рослин;
   - агроекологія і природокористування;
   - тваринництво;
   - ветеринарна медицина;
   - зберігання та перероблення сільськогосподарської продукції;
   - механізація, електрифікація, транспорт;
   - будівництво;
   - соціальний розвиток села і трудові відносини;
   - аграрна освіта, кадрове забезпечення; 
   - наукове забезпечення;
   - інформатика.
   Конкретні кінцеві результати науково-дослідних, дослідно-конструкторських та технологічних робіт мають таку примірну класифікацію:
   - новий технологічний процес (найновіша технологія);
   - удосконалена технологія;
   - безвідходна ресурсозберігаюча технологія;
   - новий вид продукції;
   - поліпшена продукція;
   - новий вид устаткування;
   - нова лінія;
   - нова установка;
   - модернізований вид устаткування;
   - нові засоби механізації;
   - новий прилад;
   - нові засоби автоматизації;
   - нові вироби;
   - новий вид сировини;
   - новий матеріал;
   - новий вид тари (упаковок);
   - установча серія;
   - новий стандарт;
   - новий норматив;
   - уточнений стандарт; 
   - уточнена норма;
   - нова ціна;
   - нова система;
   - нова структурна схема;
   - новий спосіб;
   - типова система (НОП);
   - удосконалена система (НОП);
   - нове завдання (АСУ);
   - новий комплекс завдань (АСУ);
   - нова підсистема (АСУ);
   - новий блок системи (АСУ);
   - новий сорт;
   - поліпшений сорт;
   - аборигенний сорт;
   - інтродукований сорт;
   - нова порода;
   - новий тип;
   - нова заводська лінія;
   - удосконалення породних та продуктивних якостей худоби.
   Ці конкретні результати можуть бути предметом договорів на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських технологічних робіт у сфері сільського господарства.
   Усі результати науково-дослідних робіт відповідно до положення ст. 41 Закону України "Про власність" визнаються об'єктами права інтелектуальної власності, як й інші результати інтелектуальної праці (в тому числі й дослідно-конструкторських і технологічних робіт).
   Згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1992 р. №162 "Про державну реєстрацію науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій" та з Порядком державної реєстрації та обліку відкритих науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт і дисертацій, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 25 грудня 2001 р. № 808, обов'язковими є державна реєстрація та облік відкритих (несекретних) науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що виконуються організаціями (підприємствами) України, статутна діяльність яких передбачає проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.
   Державну реєстрацію та облік розпочатих, виконуваних і закінчених науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт покладено на Український інститут науково-технічної та економічної інформації (УкрІНТЕІ). Цей інститут має право поширювати інформацію про зазначені роботи відповідно до умов, зазначених їх виконавцем у реєстраційно-облікових документах. Зокрема, виконавець робіт може відкрити доступ до інформації про свої роботи.
   Крім предмету договору, який ми описали вище, в розглядуваних договорах на створення (передачу) науково-технічної продукції, крім обов'язкових положень (найменування сторін, предмет договору, порядок передачі та прийняття продукції, оплата, відповідальність сторін, реквізити сторін тощо), мають бути зазначені також права сторін щодо використання продукції та розпорядження нею, умови конфіденційності, умови, необхідні для впровадження цієї продукції, сфери її застосування, масштаби та обсяги впровадження, назва кожного етапу (розділу) із зазначенням визначених у договорі результатів роботи в цілому й на кожному етапі (розділі), умови матеріально-технічного забезпечення науково-пошукових, дослідно-конструкторських, технологічних робіт. Обов'язково мають бути визначені права виконавців щодо розпорядження науково-технічною продукцією (про це докладніше — далі) та право на залишення в себе переданого замовником і придбаного для виконання замовлення майна (устаткування, приладів, інструментів, матеріалів тощо), а також інші умови.
   Характерною особливістю цього договору є встановлення (визначення) сторонами вартості науково-технічної продукції. Договірна ціна на таку продукцію має встановлюватися на стадії укладення договору. Подібно до правил про договір підряду (ст. 844 ЦК), ціна у договорі може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизний або твердий. Зміни до твердого кошторису вносять лише за погодженням сторін, при приблизному кошторисі виконавець зобов'язаний своєчасно попередити замовника, якщо потрібне перевищення кошторису.
   Щоб досягти згоди про зміну договірної ціни, за основу беруть попередню ціну, обчислену замовником або виконавцем з обов'язковим урахуванням рівня науково-технічної продукції, її конкурентоспроможності, ефективності та періоду ефективного використання.
   Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.
   Права та обов'язки сторін. У попередньому підрозділі йшлося про розподіл ризику в разі виявлення неможливості досягнення результату, очікуваного відповідно до завдання замовника. Поряд з цим принциповим є також питання про можливість залучення до виконання договорів третіх осіб. Договір про виконання науково-дослідних робіт передбачає їх творчий характер, який часто ґрунтується на особистих знаннях та здібностях науковця чи творчої групи, а також на тому, що саме ця конкретна особистість (групи науковців) є вирішальним фактором укладення договору: Тому, за договором, провести науково-дослідні роботи виконавець має особисто; він не має права залучати до виконання робіт третіх осіб, якщо таке повноваження не надано за договором або немає згоди замовника (ст. 893 ЦК).
   Іншою є ситуація з договорами про дослідно-конструкторські та технологічні роботи, оскільки особистий характер та відповідний інтерес до виконання договору самим контрагентом не передбачається. Тому, за загальним правилом, виконавець має право залучати до виконання договору інших осіб (субвиконавців), що є, зокрема, бажаним в разі значного обсягу цих робіт (абз. З ст. 893 ЦК). Але при цьому субвиконавець не відповідає за виконання свого обов'язку перед замовником, так само як і замовник — перед субвиконавцем; у свою чергу, основний виконавець цілком відповідає перед замовником за виконання договору й несе ризик вибору контрагента, а також відповідає за виконання всіх взятих на себе обов'язків перед субвиконавцем. При цьому у зобов'язанні не відбувається вибуття чи заміни сторони. Відносини в такій ситуації є подібними до відносин замовника, генерального підрядника та субпідрядника за договором підряду.
   Окремо треба розглядати питання про повноваження щодо використання результатів роботи. З природи договору випливає, що виконавець повинен не тільки провести певні роботи, а й передати їх результати замовнику.
   Загальні положення про права сторін на результати робіт містяться в ст. 896 ЦК, відповідно до якої замовник за договором на виконання науково-дослідних, або дослідно-конструкторських та технологічних робіт має право використовувати передані йому результати робіт у межах і на умовах, встановлених договором.
   Враховуючи те, що результати робіт здебільшого також є об'єктами права інтелектуальної власності, слід брати до уваги також положення ст. 430 ЦК, коли вирішується питання про виникнення особистих немайнових та майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності, яким є отриманий результат під час виконання розглядуваних договорів.
   У ч. 2 ст. 430 ЦК вводиться загальне правило, за яким майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належить творцеві цього об'єкта і замовникові, якщо інше не встановлено договором. Є підстави вважати, що договори на виконання зазначених дослідних робіт підпадають під таке створення на замовлення об'єкта інтелектуальної власності.
   Порядок передачі результатів виконаних робіт. Відповідно до ч. 1 ст. 894 ЦК виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та цілком оплатити завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договір може передбачати прийняття та оплату окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Зокрема, науково-дослідні, дослідно-пошукові роботи або їх етапи, що мають самостійне значення, вважаються закінченими і їх приймає замовник у тому разі, якщо їх виконано відповідно до технічного завдання (умов договору), коли одержано конкретні результати, що мають теоретичне або практичне (за умовами договору чи технічного завдання) значення, коли складено відповідний звіт або/та надано інші зумовлені договором документи, відповідно випробувані й прийнятті зразки машин, технологій, устаткування сортів, гібридів, порід худоби тощо приймальною комісією у визначеному в договорі складі. Передача й прийняття оформлюються складанням акту передачі - прийняття науково-технічної продукції (повністю або закінчених етапів), який підписують дві сторони.