Християнство

   Християнство являє собою найбільш розповсюджену релігію, що має величезний вплив на розвиток нашої цивілізації. Вона виникла близько 2000 років тому на території східного Середземномор´я, котре в ті часи знаходилось під владою Римської Імперії. Його виникнення прибічники теологічної концепції походження релігії пов´язують з міфічною особою Ісуса Христа, чиє ім´я й дало назву цій релігії (Христос - месія, помазаник божий, Ісус - спаситель).  Розглядаючи умови появи й становлення християнства, слід враховувати соціально-політичні, історичні й духовні умови життя Римської Імперії і населявших її народів.
   Християнство - монотеїстична релігія: Бог один, але один в трьох особах: Бог-отець, Бог-син, Бог-Дух святий. Священна книга християн (Священне письмо) - Біблія, яка складається із Старого й Нового Заповітів. Старий   Заповіт   співпадає  зі  священними  текстами  іудаїзму  й  включає  1) П´яти-книжжя Мойсея, 2) Пророки, 3) Писання. Старий Заповіт, перекладений на грецьку мову (Септуагінта), має деякі доповнення. До Старого Заповіту входять тексти, що описують “створення” світу й людини, життя й відносини перших людей на землі, всесвітній потоп, деякі реальні події та їх інтерпретації з історії народів східного Середземномор´я.
   Новий Заповіт присвячений насамперед описанню життя й діяльності Ісуса Христа та його учнів, а також головним положенням нового віровчення. Структура Нового Заповіту включає чотири Євангелія, названі за іменами їх авторів, в яких, власне, й описується народження, життя, смерть, воскресіння та вознесіння на Небо Ісуса Христа ( Євангеліє від св. Матвія, Євангеліє від св. Марка, Євангеліє від св. Луки, Євангеліє від св. Іоанна). До Нового Заповіту також входять  книга “Діяння святих апостолів” (описання подвижницької діяльності найближчих сподвижників Ісуса Христа), Послання апостолів та Откровення Іоанна Богослова.
   Основні догмати християнства включають такі  положення, які сформульовані в так званому Символі віри. Це догмат про святу Трійцю (Бог-отець, Бог-син, Бог-Дух святий), догмат про єдиного Бога-творця, який створив все суще й керує всім у цьому світі, котрий є справедливий суддя, який нагороджує за добро й карає за зло; догмат про боговтілення, спокутну жертву Христа, тобто сина Божого, його чудесне воскресіння й вознесіння; догмат про безсмертя душі, посмертне воздаяння, спасіння як наслідок благодаті Божої; догмат про Страшний суд, воскресіння мертвих й вічне життя тощо.
   Моральне вчення християнства в основному відображено в так званому Декалозі - 10 заповідях (викладених у Старому Заповіті):
   - Я, Господь Бог твій, не будеш мати інших богів, крім мене;
   - Не роби собі ідола... не вклоняйся їм, не служи їм;
   - Не позивай даремно імені Господа Бога твого;
   - Пам´ятай день святий святкувати...день сьомий;
   - Шануй отця свого і матір свою;
   - Не убий;
   - Не прелюбствуй;
   - Не кради;
   - Не свідчи ложно на свого ближнього;
   - Не жадай жони, майна ближнього свого.
   В Євангелії від Матвія наводяться ще дві заповіді Божі:
   - Возлюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією мислею твоєю.
   - Возлюби ближнього твого, як самого себе.
   Більшість напрямків і течій у християнстві мають розвинений культ та різноманітну обрядовість. До основних обрядів можна віднести сім святих таїнств - хрещення, миропомазання, сповідь, євхаристія, священство, подружжя (шлюб), єлеосвячення.
   Християнство має складну й багату на події історію, протягом якої розвивалося віровчення, удосконалювались обряди, змінювались організації. Якщо в перші десятиріччя і навіть століття свого існування християнство було об´єктом гонінь та репресій з боку властей Римської Імперії, то з 324 року внаслідок едиктів імператора Костянтина воно стає не тільки дозволеною, легальною, але й практично державною релігією Римської Імперії.
   Величезне значення для становлення християнського віровчення та культу мали Вселенські собори: 1-й Нікейський в 325 р. і 2-й Константинопольський в 381 р. на яких прийнято “Символ віри”. З розпадом Римської Імперії на Західну й Східну в 395 р. християнство також починає розділятись. Виникають православ´я і католицизм. У 1054 р. розкол між цими гілками християнства закріплюється остаточно. Хоч і задовго до цього, внаслідок розбіжностей історичної долі територій, що входили до Східної і Західної Римської Імперії, ці течії в християнстві розвиваються по-різному. При цьому відмінності мають місце як в богословії, так і в культі та принципах організації церков, а також в їх місці й ролі в суспільстві, значенні в політичній, духовній та інших сферах суспільного життя.
   У 16 ст. внаслідок причин соціально-політичного та релігійно-духовного характеру виникає третій напрямок в християнстві - протестантизм. Датою його появи часто називають 31 жовтня 1517 р. - день, в який виступив з вимогами реформ в релігійному житті Мартін Лютер. Однак процес реформ зайняв цілу епоху, яка одержала назву епохи Реформації. Наслідком цілого ряду перетворень в релігійній сфері в деяких країнах Західної Європи стало утворення нового напрямку в християнстві, який відокремився і дистанціювався від католицизму й римсько-католицької церкви, на основі руху протесту проти всевладдя Папи Римського та інших сторін католицизму.
   Таким чином, у християнстві сьогодні існують три основні течії : православ´я, католицизм, протестантизм (протестанство).
   Православ´я  як  самостійна течія спочатку розвивалась на теренах Східної Римської імперії, а потім розповсюдилось на деякі території Східної Європи. Православне віровчення засноване на Святому письмі (Біблії) й постановах перших семи  Вселенських соборів, перші два з яких (325 р. і 381 р.) прийняли Нікейсько-Царьградський Символ віри, а наступні п´ять були присвячені уточненню окремих положень й вирішенню релігійних спірних питань.
   Таким чином можна сказати, що православне віровчення відображає ранню, спільну для всього християнства догматику в більш-менш незмінному (ортодоксальному) вигляді.
   Культові дії в православ´ї займають дуже важливе місце, особливе значення мають згадані вище 7 таїнств, релігійні свята, що мають чітку градацію, обряди, почитання ікон, тощо.
   Щодо організації православ´я, то слід відзначити, що воно не має єдиного організаційного центру й складається з кількох (більше 15) автокефальних (самостійних) церков. Найбільшою з них є Руська православна церква (РПЦ), історія розвитку якої заслуговує на окрему розмову. Як основні віхи її розвитку слід назвати:
   - 988 –прийняття Християнства в Київській Русі;
   - 1448 –вихід РПЦ з під влади Константинопільського патріарха;
   - 1458 – розподіл РПЦ на Київську й Московську митрополії;
   - 1589 – утвердження патріархату в Москві;
   - 1721 – скасування патріархату Петром І;
   - 1917 -  відтворення патріархату в РПЦ;
   - 1990 – надання автономії РПЦ в Україні  - УПЦ – Московського патріархату;
   - 1992 – виникнення УПЦ – Київського патріархату.
   Православ´я – найпоширеніша релігія в Україні, головною проблемою тут є розкол серед православних, подолати який є важливою проблемою суспільства.
   Католицизм (вселенський, всесвітній) – найкрупніша течія в християнстві.
   Утворившись в результаті розколу з православ´ям, католицизм бере за основу віровчення й культу не тільки Святе письмо, але й Священний переказ, який утворюють постанови 21 собору, а також офіційні документи (послання) голови католицької церкви – Римського папи. У католицькій обрядності також є відмінності від православ´я. Але головна відмінність католицизму полягає в організації - католицької церкви, яка є строго централізованою структурою й має єдиного главу - Папу Римського.
   Основні відмінності католицизму:
   1. Специфічне розуміння Символу віри в еманації (виходженні) Святого духу не тільки від Бога-отця, але й від Бога-сина (так зване “феліокве”);
   2. Широке почитання Богородиці й догмат про її тілесне вознесіння;
   3. Догмат про чистилище;
   4. “Целібат” - заборона брати шлюб для духовенства;
   5. Надання свідоцтв про відпущення гріхів (індульгенція);
   6. Укріплення авторитету папи, який вважається намісником Христа на Землі;
   7. Визнання непогрішимості Папи Римського;
   Можна також зупинитись на інших особливостях, згадати, як проходять богослужіння в католицьких храмах і чим вони відрізняються від православних служб, звернути увагу на відмінності в символіці, святах, обрядах тощо.
   Католицизм розповсюджений переважно в Західній Європі, Північній і Південній Америці та інших регіонах планети.
   Протестантизм (від “протест”) - третя основна течія в християнстві, виникала в 16 ст. на хвилі широкого невдоволення діяльністю римсько-католицької церкви, Папи Римського, католицьких священнослужителів Західної Європи. Виникнення протестантизму пов¢язане  з розвитком суспільно-політичного, соціокультурного й релігійного руху 16-17 ст. антифеодального, який, по суті отримав назву Реформація й проходив під гаслами виправлення католицького віровчення, культу й організації в дусі первісних християнських ідеалів.
   Лідерами Реформації були Мартін Лютер (1483-1546), Ж. Кальвін (1509-1564), І. Цвінглі (1484-1531).
   Протестантизм складається з різноманітних течій та напрямків і не є  єдиним віровченням, немає також єдиних вимог до культу.
   Але слід зазначити, що в цілому протестанти керуються тільки Святим Письмом (Біблія), Святий Переказ відкидається, як правило, хоча в деяких протестантських церквах є своя специфіка з цього питання.
   Загальні відмінні риси протестантизму:
   1) заперечення влади Папи й культу святих;
   2) заперечення Святого переказу як джерела віри;
   3) принцип спасіння вірою ( тільки завдяки особистій вірі можливе спасіння);
   4) принцип загального священства, заперечення особливого статусу духовенства;
   5) скасування монашества;
   6) упрощення й здешевлення культу;
   7) національний характер церкви ( незалежність від Риму, національна мова).
   У протестантизмі треба розрізняти ранні напрямки, які виникли ще в 16-18 ст. й утворюють англіканську, лютеранську, кальвіністську та інші церкви й секти, а також пізні протестантські течії, що виникають в 19-20 ст., – баптизм, адвентизм, ієговізм, тощо.
   Протестантизм в основному поширений в Західній Європі, Північній Америці, хоча реалізує широку активну прозелетиську діяльність.