3. Експертиза стану здоров'я, штучних хвороб та самоушкоджень

   Визначення стану здоров'я в судово-медичній практиці, як правило, проводиться у таких випадках: 
   1. При неявці особи за викликом слідчого чи суду, чи при відмові давати показання через хворобу або пред'явлення у зв'язку з цим медичного документа про захворювання, який викликає сумнів у його достовірності. 
   2. В ув'язненого, який відмовляється працювати, при наявності скарг на стан здоров'я. 
   3. При відстрочці виконання вироку про засудження особи до позбавлення волі, виправно-трудових робіт чи інших мір покарання з приводу важкої хвороби до її вилікування, а також при вагітності і після пологів. 
   4. При ухиленні від чергового призову на дійсну військову службу і при ухиленні військовослужбовців від служби. 
   5. При визначенні потреби в санаторно-курортному лікуванні, посиленому харчуванні при порушенні позовів у цивільному процесі. 
   У зв'язку з особиливою складністю експертиза стану здоров'я дуже часто проводиться комісійно, з залученням висококваліфікованих лікарів-клініцистів відповідних спеціальностей, а при необхідності клінічного обстеження особу поміщають у стаціонар. 
   При проведенні експертизи експерт чи лікарська комісія можуть зіткнутися з різними видами обману з боку особи, яку оглядають щодо стану її здоров'я. Розрізняють такі види обману: симуляція хвороби, агравація, дисимуляція, штучні хвороби і калічення членів. 
   Симуляція хвороб. Симуляція - це показ, видання неіснуючої хвороби. Симулянти - це здорові люди, які без шкоди для організму різними способами і прийомами прагнуть відтворити хворобу, її суб'єктивні і об'єктивні симптоми чи частину і тих, і інших. 
   Природно, що навіть найдосвідченіший симулянт не може відтворити хворобу в цілому. Найчастіше симулюються: 
   1. Підвищення температури - непомітне постукування нігтем пальця по кінчику термометра, натирання пахви перцем, сіллю, часником, бодягою. 
   2. Відтворення блювоти прийомом блювотних речовин чи подразненням м'якого піднебіння, інколи напругою психіки. 
   3. Кровотеча - до виділень додають свою кров з попередньо нанесених малопомітних ушкоджень чи кров тварини, іноді який-небудь фарбник. 
   4. Патологічні властивості сечі - додають у сечу кров, цукор, курячий білок, інколи замість своєї сечі на аналіз здають сечу хворого. 
   5. Жовтуха - прийомом акрихіну. 
   6. Захворювання серця - для підвищення артеріального тиску, викликання прискореного серцебиття п'ють міцний чай, каву, приймають кофеїн, ефедрин, випалюють 2-3 пачки цигарок за день. 
   7. Захворювання легенів - туберкульоз (додають у мокроту кров із десни, замінюють мокроту мокротою туберкульозного хворого); гостре запалення легенів - вдихають речовини, які подразнюють дихальні шляхи. 
   Ознаки викриття симулянтів: 
   1. Нестабільний анамнез захворювання - при повторних бесідах лікаря з пацієнтом останній вказує різний час появи ознак хвороби, різні причини її розвитку; скарги його часто стереотипні чи невизначені. 
   2. При лікарському обстеженні - відсутність важливих, важко відтворюваних ознак хвороби, суперечності між скаргами і об'єктивними ознаками, "неправильне протікання хвороби". 
   3. Симулянт прагне здаватися більш тяжкохворим, ніж це буває при дійсній, відтворюваній ним хворобі. У цій ситуації дуже доречна приказка: "Симулянт гірше бачить, ніж сліпий, гірше чує, ніж глухий, кульгає сильніше, ніж кривий". 
   4. Тактика симулянта - наполегливість, настирність, прагнення отримати звільнення від роботи. 
   5. Скарги на неефективність лікування, вимагання до себе підвищеної уваги. 
   6. Раптове виздоровлення - якщо втратив надію на успішне завершення обману. 
   Агравація - перебільшення проявів хвороби чи травми, яка є в дійсності. Агравант завжди хворий чоловік, але переслідує конкретні корисливі цілі. 
   Дисимуляція - приховування наявної хвороби. Здійснюється з корисливою метою: при вступі до навчального закладу, при влаштуванні на роботу з підвищеними вимогами. 
   Штучні хвороби - різного роду самоушкодження (фізичні і хімічні), які заподіюються з метою отримання яких-небудь вигод і привілеїв чи відхилення від несення цивільної чи військової служби. Нерідко вони набувають тяжкого, тривалого характеру і вимагають лікування. 
   Найчастіше викликають такі штучні хвороби: 
   1. Дерматити - можуть бути механічного походження (розчісування, тертя шкіри), хімічного (примочки розчинів кислот, лугів, гасу, соку дурману, махорки), термічного (опіки сонячними променями чи штучними джерелами тепла). 
   2. Виразки - прибинтовування до шкіри вареної картоплі, мокрого пічного попелу, обливання шкіри кислотою і лугами, втирання отруйних рослин - лютику, тютюну. 
   3. Абсцеси і флегмони - уведення під шкіру інфекції (прошивання тканин ниткою, яка промочена слиною, зубним нальотом, калом) або хімічних речовин (солі, мила, гасу, скипидару, кислот, лугів). 
   4. Набряки - перетягування кінцівок бинтом чи тривале постукування тупим предметом. 
   5. Пухлини - уведення під шкіру відносно нешкідливих речовин, але які практично не розсмоктуються (парафін, стеарин, вазелін). 
   6. Випадання прямої кишки - шляхом уведення в неї мішечка з сухим горохом, який набухає і мішечок за тасьму із силою висмикують, витягуючи за собою слизову оболонку. 
   7. Грижі - пальцевим розширенням пахового кільця з наступним сильним натужуванням, кашлем, підняттям важкого тягаря. 
   8. Хвороби очей (кон'юнктивіти, кератити, панофтальміти) - викликаються механічними (натирання очей рукою, тканиною, уведення в щілину ока пилу, піску, дрібно наструганого волосся), хімічними (уведеннями солі, кислот, лугів), променевими (довгий час дивитися на сонце, полум'я вольтової дуги), токсично-алергічними (уведенням в щілину ока квіткового пилку тощо) засобами. 
   9. Хвороби органу слуху - уведення в зовнішній слуховий отвір посторонніх тіл (дріт, цвях, голка) чи проколюванням барабанної перетинки. 
   10. Терапевтичні захворювання - тяжкий розлитий бронхіт (вдихання цукрової пудри), гостра діарея (прийом послабляючих речовин чи мила). 
   11. Венеричні захворювання - виразка статевого члена (припікання статевого члена цигаркою, яка горить, розжареною монетою), що видається за первинний сифіліс; гонорейний уретрит (уведення в сечовидільний канал кусочків мила). 
   Калічення членів - навмисне заподіювання самому собі чи за домовленістю з іншою особою якого-небудь ушкодження з корисливою метою (інсценування пограбування, при симуляціях замаху на убивство чи самогубство, симуляція квартирних і сімейних сварок, у застрахованих осіб - для отримання допомоги, у засуджених і військовозобов'язаних). 
   При каліченні членів найчастіше страждають верхні і нижні кінцівки від дії гострої, тупої чи вогнестрільної зброї, низької чи високої температури. 
   Особливостями судово-медичної експертизи штучних хвороб і калічення членів є: 
   1. Опитування особи - виясняють коли, де, чим і за яких обставин було отримане ушкодження, хто це бачив, чув, де утримується знаряддя (зброя), що робив потерпілий після отримання ушкодження, як швидко і куди звертався за допомогою. 
   2. Огляд потерпілого - детальний опис усіх ознак хвороби, виявлених ушкоджень і змін. 
   3. Дослідження речових доказів - огляд, опис, фотографування одягу і взуття зі слідами ушкоджень, знарядь, відрубаних пальців, вирізаних країв ран, різних прокладок при вогнестрільних пораненнях. 
   4. Огляд місця події. 
   5. Проведення слідчого експерименту з фотографуванням основних його етапів. Інколи проводиться кінозйомка.