|
1. Загальні положення експертизи вогнестрільних ушкоджень Під вогнестрільними розуміють ушкодження, які виникають при пострілі зі всіх видів вогнестрільної зброї, від вибухів боєприпасів (патронів, гранат, мін, вибухових речовин) чи їх частин (капсулів, запалів, детонаторів). Частота вогнестрільних ушкоджень залежить від кількості вогнестрільної зброї, яка є в населення. У нашій країні користуватися вогнестрільною зброєю дозволяється тільки окремим категоріям працівників, причому тільки при виконанні ними службових обов'язків. Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут вогнестрільної зброї, боєприпасів і вибухових речовин (ст. 222), а також за необережне зберігання вогнестрільної зброї і боєприпасів. Усі ці заходи спрямовані на попередження випадкових чи навмисних вогнестрільних ушкоджень. Але випадки вогнестрільної травми в судово-медичній практиці зустрічаються не так рідко. З погляду необхідності вирішення багатьох складних спеціальних питань у цьому плані виникає багато ускладнень.
Зокрема, постійне вдосконалення бойової техніки (вогнестрільної зброї і боєприпасів) вимагає від судово-медичного експерта регулярного поповнення знань про особливості ушкоджень, які заподіюються при пострілах із нових систем зброї.
Вогнестрільна зброя поділяється на: артилерійську і стрілкову.
У судово-медичній практиці найчастіше зустрічаються ушкодження, які виникають при пострілах із ручної стрілкової зброї, яка розрізняється:
за призначенням:
- бойова (автомати, карабіни, гвинтівки, пістолети);
- мисливська (рушниці: одно-, дво-, триствольні);
- спортивна (гвинтівки, пістолети, револьвери);
- спеціальна (сигнальні і будівельно-монтажні пістолети);
за виготовленням:
- штатна;
- саморобна (самопали);
- дефектна (обрізи);
за довжиною ствола:
- довгоствольна (автомати, карабіни);
- короткоствольна (пістолети, револьвери);
за характером ствола:
- нарізна (гвинтівки, автомати, пістолети);
- гладкоствольна (мисливська зброя);
- комбінована (мисливська, спортивна зброя);
механізмом пострілу:
- автоматична (автомати);
- напівавтоматична (пістолети, карабіни);
- неавтоматична (мисливські рушниці);
за діаметром ствола (калібром):
- малокаліберна (4-6 мм);
- середнього калібру (7-9 мм);
- великокаліберна (понад 9 мм).
Складові частини патрона.
Патрон складається із гільзи, заряду (пороху), снаряда (куля, дріб) і капсуля з вибуховою речовиною (гримуча ртуть, азид чи тринітрорезорцинат свинцю).
Гільзи в бойових патронах металеві, в мисливських можуть бути пластмасові, картонні. Порох бойових патронів бездимний (нітроклітковина), в мисливських - димний (суміш калієвої селітри, сірки і вугілля у співвідношенні 75 : 15 : 10). Як снаряд найчастіше застосовуються кулі. Вони бувають оболонкові (латунь, мельхіор, залізо) і безоболонкові (мисливські і спортивні рушниці - свинець), спеціального призначення (трасуючі, бронебійні, розривні, запальні). Кулі розрізняють за формою, масою, калібром залежно від системи зброї. У мисливських патронах як снаряд використовуються різного калібру дріб, картеч, кулі, іноді металеві стружки, пісок і навіть сіль. У мисливському патроні є прокладки (пижі з войлоку, картону, пластмаси та інших матеріалів, які розміщуються між порохом та дробом і над дробом.
Механізм пострілу.
При натискуванні на спусковий гачок бойок вогнестрільної зброї ударяє по дну капсуля, в результаті чого капсульний склад зривається, порох запалюється, при його згорянні в замкненому середовищі створюється великий тиск газів (2000-3000 атмосфер), який виштовхує снаряд (кулю, дріб і т. ін.) у канал ствола. При цьому куля набуває поступального і кругового навколо своєї осі руху, заподіює різні ушкодження, що залежать від її кінетичної енергії, яка може бути розрахована за формулою: E= mv2/2; m=p/g=p/10; E=pv2/20
Залежно від кінетичної енергії кулі розрізняють розривний, пробивний, клиноподібний і забивний пояси.
Розривна (дробляча) дія характеризується тим, що куля, яка має велику енергію, дробить і руйнує щільні середовища (кістки, хрящі, внутрішні органи, шкіру). При пробивному поясі куля діє за типом пробійника, утворюючи в ушкоджених щільних середовищах дефект "мінус - тканина"; при клиновидному - діє як клинок, розщеплюючи і розсовуючи тканини. Забивна дія проявляється на злеті, коли куля, втративши кінетичну енергію в момент удару по шкірі може викликати синець, садно, а інколи поверхневу рану.
При вогнестрільних пораненнях велика енергія кулі у вигляді ударної хвилі миттєво передається навколишнім тканинам, спричиняючи їхнє коливання. При цьому вслід за кулею, яка рухається, утворюється пульсуюча порожнина, яка передає коливальні рухи на сусідні органи і тканини. Тому дія кулі на тіло людини складається із прямої дії (удару) і бокової дії (дії енергії, яка передається в усі боки).
При попаданні кулі в органи, які мають рідкий чи напіврідкий вміст, спостерігається гідродинамічна дія кулі, тобто куля передає енергію нестискуваному середовищу, в усі боки з однаковою силою, і ці органи (серце в стані діастоли, наповнений сечовий міхур та ін.) розриваються на шматки.
При експертизі вогнестрільних ушкоджень велике значення для слідства має вирішення таких питань:
1. Чи є ушкодження вогнестрільними?
2. Яка рана є вхідною, а яка вихідною?
3. Який напрям ранового каналу?
4. Із якої відстані проводився постріл?
5. Із якої зброї проводився постріл?
6. Яка послідовність нанесення вогнестрільних ран?
7. Своєю чи чужою рукою заподіяно поранення?
8. Чи здатний смертельно поранений до самостійних дій?
9. Яким було положення загиблого і особи, яка стріляла, в момент пострілу?
Крім того, залежно від конкретних обставин можуть бути поставлені також інші питання.
Вирішення перерахованих питань грунтується на детальному дослідженні всіх виявлених ушкоджень на одязі, шкірі і по ходу ранового каналу.
Питання про характер поранення вирішується на основі вивчення особливостей вхідних і вихідних отворів.
Визначення же характеру кульових отворів безпосередньо пов'язане зі встановленням відстані пострілу, оскільки зі зміною дистанції пострілу змінюється і вигляд вхідних, а інколи і вихідних отворів.
|
