§ 4. Повноваження суду апеляційної інстанції

   Повноваження суду апеляційної інстанції –це сукупність його прав та обов’язків, пов’язаних із здійсненням встановлених законом процесуальних дій щодо рішення (ухвали), суду першої інстанції, що не набрало законної сили та є предметом перевірки за апеляційною скаргою. Вони визначені ст. 307 ЦПК.
   За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:
   1) відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін;
   2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;
   3) змінити рішення;
   4) скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження у справі або залишити заяву без розгляду;
   5) повністю або частково скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
   Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, а рішення залишає без змін, якщо визнає, що оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіряючи рішення суд апеляційної інстанції може виявити окремі порушення, допущені судом першої інстанції, проте які не впливають на правильність ухваленого рішення. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 308 ЦПК не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
   Суд апеляційної інстанції вправі скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення або змінити у відповідності до підстав, передбачених у ст. 309 ЦПК. Підставами для здійснення вказаних повноважень виступають:
   1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;
   2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
   3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
   4) порушення норм матеріального або процесуального права.
   Неповне з’ясування судом обставин справи полягає в тому, що суд не встановив всіх юридичних фактів передбачених нормою матеріального права, наявність чи відсутність яких впливає на остаточне вирішення справи, або дослідив факти не передбачені такою нормою.
   Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце у випадку безпідставних припущень щодо обставин, що здійснюються судом на свій розсуд не дивлячись на те, що вони не підтверджені зібраними по справі доказами, на підставі недостовірних, суперечливих, недопустимих доказів.
   Невідповідність висновків суду обставинам справи має місце в тих випадках, коли суд на підставі встановлених фактів зробив неправильний висновок про взаємовідносини сторін.
   Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими у випадку:
   1) застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини;
   2) незастосування закону, який підлягає застосуванню.
   Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення лише у тому випадку, коли це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
   Апеляційний суд скасовує рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду за наявності підстав, визначених ст.ст. 205, 207 ЦПК. У випадку ухвалення судом першої інстанції законного і обґрунтованого рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи – сторони у спірних правовідносинах після ухвалення рішення, що не допускає правонаступництва, не може бути підставою для застосування вищевказаних положень.
   Суд апеляційної інстанції вправі також скасувати рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції у випадку, коли допущені судом першої інстанції помилки не можуть бути виправлені при розгляді справи в апеляційному порядку. Рішення суду у відповідності до ст. 311 ЦПК підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
   1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду;
   2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу;
   3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання;
   4) суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі;
   5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
   Висновки і мотиви скасування рішення судом апеляційної інстанції є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
   У відповідності до ч. 2 ст. 307 ЦПК суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції має право:
   1) відхилити апеляційну скаргу і залишити ухвалу без змін – коли суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону;
   2) змінити ухвалу, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу з цього питання – у випадку вирішення судом першої інстанції вказаного питання з порушенням норм процесуального права або якщо при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування;
   3) скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції – якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.