§ 2. Процесуальний порядок відкриття провадження у справі

   Право на пред’явлення позову може бути здійснено тільки у порядку, встановленому законом. Складовими порядку є:
   - дотримання правил про підсудність;
   - дієздатність позивача;
   - дотримання належної форми позовної заяви.
   Право на пред’явлення позову може бути реалізоване шляхом звернення до суду, до повноважень якого віднесено її розгляд та вирішення. У разі порушення вимоги про підсудність, суд повертає заяву та вказує, до якого суду слід звернутися позивачу. Дана норма не обмежує права позивача, оскільки останній може звернутися до суду за належністю, де буде порушено цивільну справу і, відповідно, його права будуть захищені. Однак, дане положення цивільного процесуального закону може утруднити можливість отримання судового захисту, особливо в останні дні позовної давності чи іншого строку на звернення до суду.
   Позивач повинен володіти повний об’ємом цивільної процесуальної дієздатності (ст. 29 ЦПК). Якщо заява подана недієздатною особою, суд повертає таку заяву заявнику, а якщо це виявилось у ході розгляду справи – залишає таку заяву без розгляду. Це не перешкоджає зверненню до суду через законного представника такої особи чи іншої уповноваженої особи.
   Позов подається до суду у формі позовної заяви, яка відповідає предмету, підставі та змісту позову. Позовна заява повинна відповідати вимогам щодо змісту, форми та документального супроводження, встановлені ст. 19 ЦПК та іншими актами законодавства, зокрема тими, що регулюють спірні матеріальні правовідносини.
   Позовна заява подається в письмовій формі. У ній, за загальним правилом, повинні бути зазначені такі дані:
   - найменування суду, до якого подається заява;
   - ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомий;
   - зміст позовних вимог;
   - ціну позову щодо вимог майнового характеру;
   - виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
   - зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.
   Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. До неї додаються документів відповідно до переліку, зазначеного у позовній заяві, а також документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.
   Відповідно до ст. 120 ЦПК позовна заява та документи, які приєднуються до позовної заяви, повинна бути подана до суду у копіях по кількості відповідачів та третіх осіб. Однак, це правило не поширюється на позови, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
   Питання про прийняття заяви та відкриття провадження у справі вирішується суддею одноособово не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, про що постановляється ухвала. Значення дії суду щодо відкриття провадження у справи має надзвичайно важливе значення, оскільки саме з цього моменту мають місце матеріально-правові наслідки, що випливають із порушення цивільної справи. Ухвала про відкриття провадження у справі, як правило, не може бути об’єктом апеляційного оскарження, за винятком випадку, коли провадження у справі відкрито з порушенням правил про підсудність.
   На стадії відкриття провадження у справі суд може постановити ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення заяви чи залишення її без руху. Також при порушенні цивільної справи можуть вчинятися дії щодо забезпечення позову, вирішуватися питання про об’єднання чи роз’єднання позовів.
   Відмова у відкритті провадження у справі – це волевиявлення суду, яке міститься у постановленій ухвалі і полягає у відмові прийняти позовну заяву та порушити цивільний процес у справі при наявності підстав, визначених законом. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі у випадках коли:
   1) заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства;
   2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
   3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
   4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому ж третейському суді виявився неможливим;
   5) після смерті фізичної особи, а також у зв'язку з припиненням юридичної особи, які є однією із сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
   Поставлення такої ухвали унеможливлює повторне звернення до суду у цій же справі (ст. 122 ЦПК), однак вона може бути оскаржена в апеляційному порядку.
   Повернення позовної заяви – це закріплене в ухвалі волевиявлення суду щодо відмови прийняти позовну заяву з підстав, визначених законом, яке не перешкоджає повторному зверненню до суду при усуненні тих перешкод, які стали підставою для повернення заяви.
   Суд повертає заяву позивачеві, якщо:
   1) позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову;
   2) заяву подано недієздатною особою;
   3) заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
   4) справа не підсудна цьому суду;
   5) подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України (ст. 121 ЦПК).
   Відповідно до ст. 219 ЦПК ухвала про повернення позовної заяви може бути об’єктом апеляційного оскарження.
   Залишення заяви без руху – це надання позивачеві чи іншому заявнику можливості усунути у строк, встановлений судом, недоліки у позовній заяві щодо змісту, форми чи порядку подання. Так, відповідно до ст. 121 ЦПК суддя, встановивши, що до суду подана позовна заява із вадами щодо змісту, форми чи порядку подання, вона не оплачена судовим збором чи сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків. Така ухвала не може бути оскаржена в апеляційному порядку оскільки не перешкоджає розвитку процесу у справі.
   Коли позивач усуне зазначені судом недоліки, то заява вважатиметься поданою у первісний день її подання до суду. Це правило встановлене для забезпечення доступності правосуддя, адже позивач може в силу юридичної необізнаності чи з інших підстав упустити той чи інший момент, який є обов’язковим щодо подання позовної заяви до суду.
   Якщо ж позивач не усуне вказані судом недоліки, заява вважається неподаною і повертається позивачеві, про що постановляється ухвала. Це, у свою чергу, не перешкоджає повторному зверненню до суду у загальному порядку.
   Пред’явлення позову до суду породжує ряд матеріально-правових та процесуальних наслідків. Матеріально-правовими наслідками виступають: перерив позовної давності у випадку пред’явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є частина вимоги, право на яку має позивач (ст. 264 ЦК), момент присудження періодичних платежів (наприклад, ст. 191 СК), момент, з якого незаконний добросовісний володілець зобов’язаний відшкодувати доходи, які були або повинні були бути отримані від речі, з приводу якої заявлений віндикаційний позов (ст. 390 ЦК). Окремими актами матеріального законодавства можуть визначатися і інші наслідки. Так, наприклад, у разі звернення до суду з позовом припиняється виконання рішення органу опіки та піклування (п. 3 ст. 19 СК).
   Процесуальними наслідками пред’явлення позову до суду є вступ у цивільні процесуальні відносини. Так, якщо судом винесена ухвала про відмову у прийнятті позовної заяви, то позивач або його представник наділяються правами щодо її оскарженню. Якщо є справа порушена і суд приступає до провадження у ній, то виникає ціла низка цивільних процесуальних правовідносин між сторонами та іншими особами. Позивач у даному випадку наділяється великим колом процесуальних прав та обов’язків, які забезпечують його участь у процесі.