§ 3. Заміна неналежної відповідача

   У ході розгляду справи може бути виявлено, що позов пред’явлений не тією особою, якій належить право вимоги, чи не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, тобто встановлено, що позивач не є уповноваженою чи відповідач не є правозобов’язаною особами, суб’єктами матеріальних правовідносин. У цьому випадку сторони можуть визнаватися неналежними.
   Підстави для виникнення такого питання можуть бути різноманітні: зміна суб’єктивного переконання позивача, збільшення обсягу доказової інформації, додаткові правові консультації та ін. Такі підстави у жодному разі не повинні висловлюватися зі сторони суду (судді), оскільки останній повинен бути безстороннім і висловити свої міркування з приводу належності чи неналежності сторони тільки після розгляду справи по суті, у рішенні чи іншій постанові по справі. Цієї позиції дотримується і Пленум Верховного Суду України, який підкреслив, що відмова у прийнятті заяви за мотивами пред’явлення позову неналежними позивачами або до неналежних відповідачів неприпустима, оскільки визначає фактичне вирішення справи без дослідження її обставин (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 року № 9 “Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції”).
   Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість без припинення провадження у справі здійснити заміну лише відповідача, якщо буде встановлено, що дана особа не несе обов’язку по справ. Його може бути замінено на особу, яка за змістом матеріально-правової вимоги, яка є предметом судового розгляду та вирішення повинна відповідати. Цей інститут носить назву заміни неналежного відповідача.
   Суд, встановивши під час розгляду справи, що позов пред’явлений не тією особою, якій належить право вимоги, не може її замінити. Така справа може бути припинена шляхом закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або ухваленням рішення суду про відмову у задоволенні позову.
   Заміна неналежної відповідача – це процесуальна дія суду, яка оформлена ухвалою, щодо виведення із цивільного процесу неналежного відповідача і допущення (залучення) належної сторони, не припиняючи розгляду справи (ст. 33 ЦПК).
   При заміні неналежної сторони діють два основних правила. По-перше, відповідач вважається неналежним тільки після того, як його було виведено із процесу, а на його місце залучений належний відповідач. Це означає, що при будь-яких обставинах, при усій очевидності неналежності сторони до справи, яка розглядається судом, відповідач визнається належним із наділенням його усією повнотою процесуальних прав та обов’язків. По-друге, заміна неналежного відповідача допускається лише за клопотанням позивача, оскільки він виступав ініціатором процесу, суб’єктом, який вимагає судового захисту. Згоди відповідача на його заміну не вимагається, однак у літературі неодноразово порушувалось питання про те, що відповідачу може бути не все одно, чи продовжиться його участь у справі, чи ні. Насамперед, це може стосуватися розподілу судових витрат, які понесені відповідачем, про заміну якого виникає питання. Наразі витрати, понесені заміненим відповідачем, останній може відшкодувати у судовому порядку за загальними правилами про заподіяння шкоди, що не гарантує оперативного та належного захисту прав від такої поведінки позивача, яка може носити характер зловживання правом.
   Законодавством передбачено варіанти розвитку процесу у випадку відсутності згоди позивача на заміну. При відсутності згоди на заміну відповідача іншою особою, суд може притягти цю особу як другого відповідача і ухвалити рішення за його участю. При такому судовому залучені відповідача участь декількох співвідповідачів не створює процесуальної співучасті. У випадку відмови у позові до такого відповідача (притягнутого до участі у справі судом) понесені ним витрати не повинні присуджуватися із позивача.
   Заміна неналежної сторони належною можлива тільки у суді першої інстанції протягом усього часу розгляду справи. Питання про заміну неналежної сторони повинно вирішуватися у судовому засіданні, а не у момент порушення справи. Відповідно до ст. 33 ЦПК справа після заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів може розпочинатися спочатку. Про це повинно бути клопотання залученого відповідача і таке право повинно бути роз’яснене судом при вступі нового відповідача (співвідповідача) у цивільний процес.
   В аналогічному порядку здійснюється залучення додаткового (додаткових) відповідачів (наприклад, якщо у ході розгляду справи бути встановлено, що шкода завдана не однією особою, а декількома).