9.1. Комплексні експертизи неповнолітніх

   Міждисциплінарний характер цих експертиз визначає велику доказовість експертних висновків, можливість вирішення широкого кола питань та їх узгодження (психіатри, психологи, сексопатологи, судові медики та ін.), використання великого обсягу знань суміжних дисциплін. Комплексна судова психолого-психіатрична експертиза неповнолітніх обвинувачуваних призначається тоді, коли потрібно з'ясувати ступінь їх розумової відсталості, тобто чи мав змогу підекспертний усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними.
   З огляду на викладене питання суду і слідства до експертів можуть бути коректно сформульовані в такий спосіб:
   - чи наявні у неповнолітнього відхилення у психічному розвитку, і якщо наявні, то в чому вони виявляються;
   - чи міг неповнолітній з урахуванням рівня його психічного розвитку цілком усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними.
   На практиці основним завданням експертів часто виявляється встановлення відповідності психічного розвитку неповнолітнього календарному віку 14 чи 16 років для відповіді на запитання, чи може він бути притягнутий до кримінальної відповідальності. Так само важливим є завдання, що полягає в необхідності визначення, чи мав змогу неповнолітній усвідомлювати значення своїх дій і якою мірою міг керувати ними. Мета встановлення цих обставин полягає в індивідуалізації відповідальності неповнолітнього і застосуванні до нього відповідних корекційних заходів.
   Експертне рішення про те, повною чи обмеженою мірою неповнолітній міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, повинно спиратися на комплексні психолого-психіатричні критерії. Одна з основних передумов для такого висновку — виокремлення клінічних характеристик порушень розвитку, що не виключають осудності, але можуть обмежувати здатність неповнолітнього усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Для точної правової оцінки судом дій обвинувачуваних і встановлення ступеня їхньої винності важливе значення має аналіз поведінки і психічного стану потерпілих у кримінальній ситуації, урахування наслідків злочину для психічного здоров'я жертви.
   Вікові особливості психіки неповнолітніх (незрілість, сугестивність (навіюваність), підпорядкованість, недостатність життєвого досвіду, невміння повною мірою та критично оцінити ситуацію і прогнозувати її розвиток, результати та можливі наслідки, непоінформованість у питаннях статевих стосунків тощо) часто визначають їх віктимну поведінку. Підлітки найчастіше стають об'єктами кримінальних дій однолітків у ситуаціях необгрунтованої довіри чи швидкоплинних знайомств. Ризик здійснення протиправних дій ще більшою мірою підвищується стосовно неповнолітніх з психічними розладами, що супроводжуються неправильною поведінкою.
   Розрізняють провокуючу, пасивно-байдужу і нейтральну поведінку жертви, що може зумовлюватись як медичними причинами (психічні розлади), так і психологічними (особистісні, вікові особливості, психогенна дезорганізація), а також соціальними факторами (несформованість морально-етичних принципів).
   Психогенні стани, що розвиваються у жертв сексуальної агресії, у підлітковому віці характеризуються перевагою невротичних депресивних порушень, фобічними проявами, комплексом надцінних переживань, що відбивають особливості психогенії, яка частково відповідає критеріям посттравматичного стресового розладу.
   До неповнолітніх свідків і потерпілих найдоцільніше застосовувати амбулаторний огляд.
   Крім діагностичних до основних питань, які необхідно вирішити, належать такі:
   - встановлення здатності потерпілих розуміти характер і значення дій злочинця і чинити йому опір;
   - визначення можливості потерпілих і свідків правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них правильні свідчення;
   - констатація можливості свідків і потерпілих брати участь у досудовому та судовому слідстві;
   - виявлення психічних розладів, встановлення зв'язку із заподіяними в результаті злочину ушкодженнями, а також визначення ступеня тілесних ушкоджень (останнє встановлюють судові медики).
   Важливо також визначити можливості неповнолітніх свідків і потерпілих брати участь у судово-слідчому процесі, тому що під впливом несприятливих стресових факторів у них можуть розвиватися різноманітні за глибиною і тривалістю психогенні стани.