4.6. Затяжні реактивні психози

   Поняття затяжного реактивного психозу визначається не тільки тривалістю перебігу (від шести місяців до п'яти років), а й клінічними особливостями окремих форм і характерних закономірностей динаміки захворювання.
   Варто наголосити, що останніми десятиліттями за спостереженнями авторів, які вивчають реактивні стани, значно змінилася клінічна картина реактивних психозів. Спостерігається загальна тенденція до більш легкого, спрощеного їх перебігу. Така зміна клінічної картини реактивних психозів зумовлена низкою факторів: масивним адекватним лікуванням, послабленням законодавчих норм та іншими чинниками.
   Останнім часом спостерігається несприятливий перебіг затяжних реактивних психозів з незворотністю особистісних змін та інвалідизацією в одиничних випадках і тільки за наявності "патологічного ґрунту" — в осіб з ознаками органічного ураження головного мозку (після перенесеної травми, при церебральному атеросклерозі, артеріальній гіпертонії), а також у віці зворотного розвитку (після 50 років).
   Серед затяжних реактивних психозів переважають "стерті форми", водночас різко знизилися частота і яскравість істеричних проявів. Майже цілком зникли у клінічній картині реактивного стану такі істеричні симптоми, як істеричні паралічі, парези, явища астазії-абазії, істеричної німоти, що в минулому були основними у клінічній картині затяжних реактивних психозів. Значніше місце нині займають різноманітні клінічні форми депресій із ситуаційно зумовленою пригніченістю та елементами тривоги. Депресія стає дедалі тривалішою при коливанні інтенсивності залежно від зовнішніх обставин. Такі хворі не виявляють ініціативи під час розмови, ні на що не скаржаться, багато часу витрачають на перебування у ліжку, залишаючись байдужими до довкілля. Про глибину тужливої депресії свідчать почуття безвиході, песимістична оцінка майбутнього, думки про вчинення самогубства. Сомато-вегетативні розлади — безсоння, зниження апетиту, запори, фізична астенія, втрата маси тіла — доповнюють клінічну картину цього варіанта затяжної депресії. Такий стан може тривати понад рік. У клінічній картині депресії часто спостерігаються нестійкі псевдодементно-пуерильні включення чи маячноподібні фантазії, що відбивають істеричну тенденцію "втечі у хворобу", відсторонення від реальної ситуації, її істеричне витискання.
   У осіб, які перенесли затяжну істеричну депресію, при поновленні травмуючої ситуації можливі рецидиви і повторні реактивні психози, клінічна картина яких відтворює симптоматику попереднього реактивного психозу.