4.2. Хронічні маячні розлади Група хронічних маячних розладів включає різні їх види, коли хронічне маячення є єдиної чи найпомітнішою клінічною характеристикою. Хронічний маячний розлад характеризується розвитком моно-тематичного чи систематизованого політематичного маячення, що має хронічний перебіг і зберігається протягом усього життя. Найчастіше це маячні ідеї переслідування, величі, ревнощів, різні іпохондричні ідеї, висловлювання і переконання, що у хворого химерне тіло або що оточуючим здається, що від нього йде поганий запах чи він гомосексуаліст. Іншої симптоматики може й не виявлятися, але періодично можуть виникати депресивні симптоми, а в деяких випадках — нюхові чи тактильні галюцинації. Як правило, захворювання починається в середньому віці, а різні маячні ідеї можуть бути пов'язані з життєвими обставинами. До цієї групи входять параноя, пізня парафренія, параноїдні стани, параноїдний психоз, сензитивне маячення відносин, інволюційний параноїд, кверулянтна форма параної, маячна форма дисморфофобії. Типовим представником цієї групи є інволюційний параноїд, який уперше розвивається в передпохилому віці, найчастіше у жінок на тлі клімаксу. На початку захворювання у хворих з'являються підозрілість, сторожкість у ставленні до оточуючих, у тому числі до рідних і близьких. У подальшому поступово формуються маячні ідеї переслідування, відносин, ревнощів, збитку. Маячні ідеї об'єднані загальним змістом, переживаннями матеріально-морального збитку, будуються виключно на основі інтерпретації реальних фактів і вирізняються удаваною правдоподібністю. Вичерпуються маячні ідеї повсякденним змістом, становлять немов перебільшену і спотворену дійсність, особливо в ситуаційно побутових відносинах. Хворі переконані, що їх обкрадають, псують речі, витягують нитки з одягу, сусіди й родичі чинять їм каверзи, хочуть вижити, відібрати належну їм житлову площу, співробітники прагнуть скомпрометувати, зайняти їхнє місце, щоб одержувати подвійну зарплатню, їм зраджують, планують заволодіти майном, суперниці чи суперники вдаються до різних хитрощів. Маячні ідеї у таких хворих вирізняються одноманітністю, малим розмахом, бідністю аргументації та спрямованістю проти вузького кола осіб з найближчого оточення. Хворі різними способами намагаються встановити, які продукти й у якій кількості в них викрадають, роблячи для цього спеціальні позначки на посуді й у місцях зберігання їжі. У власній квартирі чи кімнаті вони у спеціальний спосіб розташовують різні предмети, прикріплюють до замка нитки з метою встановити, що за їхньої відсутності хтось проникає до помешкання. Переглядають свої речі, виявляючи їх дрібне псування. Захворювання на хронічні маячні розлади характеризуються багаторічним одноманітним перебігом при незмінній клінічній картині. Попри наявність маячних ідей поведінка хворих залишається зовні впорядкованою, зберігаються рівний настрій і активність. Часто фіксується схильність до дисимуляції маячних переживань, коли тривалий період їхнє маячне тлумачення реальних подій залишається невідомим тим, хто постійно спілкується з ними — родичам, дружинам, сусідам. При цьому у таких хворих зберігаються адаптаційні можливості, завдяки яким вони добре пристосовуються до життя. Судово-психіатрична оцінка хронічних маячних розладів. Маячні ідеї переслідування, отруєння, викрадення і ревнощів найчастіше виявляються в агресивній поведінці хворих, що спрямована на удаваних переслідувачів, грабіжників, суперників. Хворі, які вчинили суспільно небезпечні дії з хворобливих мотивів, не можуть усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Згідно зі ст. 19 КК України вони не підлягають кримінальній відповідальності й до них слід застосувати примусові заходи медичного характеру. Суспільна небезпека хворих на хронічні маячні розлади зумовлена особливостями їхніх маячних ідей, спрямованих на реальних осіб з найближчого оточення. Ці особливості необхідно враховувати при виборі рекомендованих примусових заходів медичного характеру згідно зі ст. 93, 94 КК України. У судово-психіатричній практиці зафіксовано спостереження, коли хронічний маячний розлад виявляється вже після здійснення правопорушення, коли хворий вперше потрапляє до судово-психіатричних експертів. Основне завдання експертизи в цих випадках полягає у встановленні часу початку захворювання — до чи після здійснення небезпечного діяння. З метою вирішення експертних питань потрібний клінічний аналіз стану хворого в період його перебування на експертизі порівняно з об' єктивними даними, що характеризують його поведінку до здійснення небезпечного діяння. В одних випадках у такий спосіб встановлюється початок захворювання до здійснення кримінальних дій, і тоді хворий визнається нездатними усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. В інших спостереженнях хронічний маячний розлад розвивається вже після здійснення кримінальних дій в умовах судово-слідчої ситуації, після винесення вироку або під час відбування покарання. У цьому разі хворий звільняється від відбування покарання у зв'язку з психічною хворобою і щодо нього можуть бути застосовані різні види примусових заходів медичного характеру.
|