3. Матеріальне забезпечення на випадок безробіття

   Кошти Фонду загальнообов’язкового соціального страхування України на випадок безробіття використовуються на виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
   Безробітним надаються такі види матеріального забезпечення:
   - допомога у зв’язку з безробіттям, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
   - допомога по частковому безробіттю;
   - матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
   - матеріальна допомога по безробіттю, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні;
   - допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
   До соціальних послуг, які надаються безробітним, належать:
   - професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;
   - пошук відповідної роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;
   - інформаційні та консультаційні послуги, пов’язані з працевлаштуванням.
   Для отримання відповідних видів забезпечення застрахована особа повинна мати страховий стаж, що обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем [2, ст. 21].
   Період, протягом якого застрахована особа була звільнена від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до страхового стажу.
   До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
   Умови та тривалість виплати допомоги у зв’язку з безробіттям [2, ст. 22]
   Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу через безробіття, розмір якої залежить від страхового стажу.
   Право на допомогу у зв’язку з безробіттям зберігається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна.
   оважними причинами є:
   - навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з денною формою навчання;
   - строкова військова служба;
   - здійснення догляду непрацюючою працездатною особою за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за експертним медичним висновком потребує постійного стороннього догляду;
   - інші поважні причини, передбачені законодавством України.
   Допомога у зв’язку з безробіттям [2, ст. 23] для цих осіб обчислюється в наступному порядку.
   Розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:
   - до 2 років — 50 відсотків;
   - від 2 до 6 років — 55 відсотків;
   - від 6 до 10 років — 60 відсотків;
   - понад 10 років — 70 відсотків середньої зарплати.
   Допомога у зв’язку з безробіттям виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:
   - перші 90 календарних днів — 100 відсотків;
   - протягом наступних 90 календарних днів — 80 відсотків;
   - у подальшому — 70 відсотків визначеного розміру.
   Наприклад, якщо середній заробіток особи складав 300 грн, а страховий стаж 7 років, то допомога через безробіття буде призначена і виплачена в таких розмірах: за перші 90 календарних днів безробіття — 180 грн (60 % від 300 грн); протягом наступних 90 днів — 144 грн (80 % від 180 грн); у подальшому — 126 грн (70 % від 180 грн).
   Особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу. Її розмір визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
   Допомога у зв’язку з безробіттям виплачується з восьмого дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
   Загальна тривалість виплати допомоги через безробіття не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
   Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.
   У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога через безробіття, тривалість її виплати враховується сумарно.
   У разі зміни застрахованою особою місця постійного проживання виплата допомоги у зв’язку з безробіттям продовжується після реєстрації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.
   Допомога у зв’язку з безробіттям може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв’язку з відсутністю на ринку праці відповідної роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.
   Допомога у зв’язку з безробіттям особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до вищезазначеного порядку і її виплата починається з 91-го календарного дня.
   У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги у зв’язку з безробіттям враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога у зв’язку з безробіттям не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.
   Одноразова виплата допомоги у зв’язку з безробіттям для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги у зв’язку з безробіттям, нарахованої відповідно до статті 23 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, у розрахунку на рік.
   Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
   Допомога у зв’язку з частковим безробіттям [2, ст. 24]
   Допомога надається застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати внаслідок вимушеного тимчасового скорочення нормальної чи встановленої на підприємстві відповідно до законодавства України тривалості робочого часу та (або) перерви в отриманні заробітної плати чи скороченні її розмірів у зв’язку з тимчасовим припиненням виробництва без переривання трудових відносин з причин економічного, технологічного та структурного характеру.
   Умовами надання допомоги по частковому безробіттю є:
   - простій на підприємстві або в цеху, дільниці із замкнутим циклом виробництва (далі — цеху, дільниці), що має невідворотний та тимчасовий характер, який триває не менше одного місяця, не перевищує шести місяців і не залежить від працівника та роботодавця;
   - простій протягом місяця, що охопив не менш як 30 відсотків чисельності працівників підприємства або цеху, дільниці, в яких простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу.
   Про можливий простій роботодавець зобов’язаний повідомляти державній службі зайнятості.
   У разі якщо простій носить сезонний характер або виникає виключно з організаційно-виробничих причин, а також у разі можливості працевлаштування працівників на інших дільницях, у цехах, на підприємствах, допомога через часткове безробіття не надається.
   Перелік причин тимчасового припинення виробництва, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
   Право на допомогу у зв’язку з частковим безробіттям мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу [2, ст. 25].
   Допомога через часткове безробіття не надається у разі, якщо працівник:
   - відмовився від роботи, що відповідає його кваліфікації, на цьому або іншому підприємстві з повним робочим днем (тижнем);
   - працює на даному підприємстві за сумісництвом;
   - проходить альтернативну (невійськову) службу.
   Допомога через часткове безробіття працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (окладу) встановленого працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого законом [2, ст. 26].
   Допомога через часткове безробіття надається з першого дня простою, тривалість її виплати не може перевищувати 180 календарних днів протягом року.
   Виплата працівникам допомоги по частковому безробіттю здійснюється підприємством за рахунок коштів Фонду.
   Підприємство не може звернутися за наступним одержанням з Фонду коштів для виплати працівникам допомоги через часткове безробіття раніше, ніж через рік після закінчення терміну виплати допомоги по частковому безробіттю [2, ст. 26].
   Матеріальна допомога застрахованим особам у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості [2, ст. 27]
   Матеріальна допомога виплачується у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відповідно до умов надання допомоги у зв’язку з безробіттям та в розмірах, передбачених статтями 22 і 23 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, і не підлягає зменшенню. Виплата матеріальної допомоги здійснюється з першого дня навчання. Тривалість виплати матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги у зв’язку з безробіттям і не може її перевищувати.
   Безробітним, у яких закінчився строк виплати допомоги через безробіття, матеріальна допомога у зв’язку з безробіттям надається за умови, що середньомісячний сукупний дохід на члена сім’ї не перевищує прожиткового мінімуму, встановленого Законом [2, ст. 28].
   Матеріальна допомога по безробіттю надається протягом 180 календарних днів у розмірі 75 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
   Безробітним, у яких закінчився строк виплати матеріальної допомоги по безробіттю, або непрацездатним особам, які перебувають на їх утриманні, за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім’ї не перевищує прожиткового мінімуму, може надаватися одноразова матеріальна допомога в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
   Порядок надання матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям, одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом викнавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
   Допомога на поховання [2, ст. 29]
   Допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачується особам, які здійснювали поховання, у розмірі прожиткового мінімуму.
   Фондом може надаватися дотація роботодавцям на створення додаткових робочих місць [2, ст. 30] для працевлаштування безробітних у розмірі витрат на заробітну плату прийнятих за направленням державної служби зайнятості осіб (але не вище за середній рівень у галузях національної економіки відповідної області) в розрахунку на рік.
   Можливості та обсяги надання дотацій визначаються правлінням Фонду виходячи з фінансового стану Фонду.
   Порядок надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
   Виплата допомоги у зв’язку з безробіттям та матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям може бути припинена у разі [2, ст. 31]:
   1) працевлаштування безробітного;
   2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
   3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;
   4) проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
   5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;
   6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;
   7) отримання права на пенсію відповідно до законодавства України;
   8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
   9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
   10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;
   11) переїзду на постійне місце проживання в іншу місцевість;
   12) закінчення строку їх виплати;
   13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;
   14) смерті безробітного.
   Виплата матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації припиняється з вищенаведених причин та у разі виключення із навчального закладу за неуспішність та порушення дисципліни.
   Виплата допомоги у зв’язку з безробіттям, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям припиняється на період призначення безробітній жінці допомоги по вагітності та пологах, допомоги по догляду безробітним за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
   Виплата допомоги у зв’язку з безробіттям та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації відкладається на строк до трьох місяців у разі надання застрахованій особі відповідно до законодавства України вихідної допомоги та інших виплат при вивільненні з підприємств, установ і організацій, що забезпечують часткову чи тимчасову компенсацію втраченого заробітку, крім державної допомоги сім’ям з дітьми та допомоги, що виплачується з громадських фондів.
   Тривалість виплати допомоги у зв’язку з безробіттям, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації та матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям скорочується на строк до 90 календарних днів у разі:
   1) звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин (на 90 календарних днів);
   2) звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України (на 90 календарних днів);
   3) відмови безробітного від двох пропозицій відповідної роботи або професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації;
   4) приховування відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу в період одержання допомоги по безробіттю;
   5) порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню;
   6) перереєстрації безробітного, який був знятий з обліку за невідвідування державної служби зайнятості більше 30 календарних днів без поважних причин та не сприяв своєму працевлаштуванню;
   7) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
   8) припинення без поважних причин професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості.
   ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕЗАСТРАХОВАНИХ ОСІБ
   Виплати військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію
   Військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію [2, ст. 32], здійснюється виплата допомоги по безробіттю, в тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності, відповідно до частин третьої — сьомої статті 22 та частин першої, четвертої та п’ятої статті 23 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” за умови їх реєстрації в установленому порядку в державній службі зайнятості протягом місяця з дня взяття на облік у військовому комісаріаті.
   Строк проходження військової служби прирівнюється до страхового стажу.
   Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації виплачується у розмірі допомоги у зв’язку з безробіттям і не підлягає зменшенню. Тривалість виплати цієї матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги у зв’язку з безробіттям та не може її перевищувати.
   Матеріальна допомога у зв’язку з безробіттям, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні, допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачуються на умовах і в розмірах, передбачених статтями 28 і 29 Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.
   У разі порушення строку реєстрації в державній службі зайнятості в установленому порядку всі види забезпечення виплачуються відповідно до статті 33 названого Закону.
   Виплата допомоги у зв’язку з безробіттям, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації та матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям припиняється, відкладається або її тривалість скорочується відповідно до статті 31 цього Закону.
   Виплати забезпечення іншим незастрахованим особам [2, ст. 33]
   1. Особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
   Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
   2. Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації незастрахованим особам, зареєстрованим у встановленому порядку у державній службі зайнятості, виплачується в розмірі допомоги у зв’язку з безробіттям. Тривалість виплати цієї матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги у зв’язку з безробіттям і не може її перевищувати.
   3. Матеріальна допомога у зв’язку з безробіттям, одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні, допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, виплачуються на умовах і в розмірах, передбачених статтями 28 і 29 цього Закону.
   4. Виплата допомоги у зв’язку з безробіттям, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації та матеріальної допомоги у зв’язку з безробіттям припиняється, відкладається або її тривалість скорочується відповідно до статті 31 Закону, що аналізується.
   Суми матеріального забезпечення на випадок безробіття, що належать безробітному і залишилися недоодержаними у зв’язку з його смертю, виплачуються непрацездатним особам, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
   Такими непрацездатними особами є:
   - діти, які не досягли 18 років, учні та студенти (курсанти, слухачі, стажисти) очної форми навчання — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
   - один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 8 років;
   - неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти.
   Батькам, дружині (чоловіку), а також членам сім’ї, які проживали разом з безробітним на день його смерті, сума недоодержаного матеріального забезпечення на випадок безробіття виплачується і в тому разі, якщо вони не належать до кола непрацездатних осіб, які перебували на утриманні померлого.
   У разі звернення кількох осіб за належною до виплати сумою матеріального забезпечення на випадок безробіття вона ділиться між ними порівну.
   Виплата здійснюється у разі, якщо звернення за належною до виплати сумою матеріального забезпечення на випадок безробіття надійшло не пізніше 6 місяців після смерті безробітного.
   До стабілізації економічного становища в Україні мінімальний розмір виплат, передбачених частинами другою та четвертою статті 23, абзацом другим частини першої та частиною другою статті 28, статтею 29, частиною першою статті 33 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, визначається Верховною Радою України щороку одночасно з встановленням розміру страхових внесків виходячи з реальних можливостей Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
   Отже, запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття принципово змінило діючу в Україні до 2001 року систему соціального захисту від безробіття, перш за все, через запровадження нового механізму підтримки доходів безробітних, яким встановлено залежність отримання допомоги у зв’язку з безробіттям від сплати застрахованою особою страхових внесків та страхового стажу.
   Протягом 2001 року виходячи з фінансових можливостей Фонду забезпечено підвищення мінімального розміру допомоги по безробіттю в 2 рази. На кінець року він становив 60 гривень, що складає 18,1 відсотка від прожиткового мінімуму для працездатної особи. Зростав і середній рівень допомоги через безробіття. За 2001 рік середньомісячна допомога по безробіттю становила 78,1 грн, або 25,1 відсотка середньомісячної заробітної плати, що склалася в галузях економіки за 2001 рік, і 23,6 відсотка від прожиткового мінімуму для працездатної особи. Порівняно з 2000 роком вона зросла по Україні на 45,4 відсотка [5].
   Впровадження загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у 2001 році дозволило розширити активну політику на ринку праці. Програми активних заходів реалізовувалися в значних обсягах за різними напрямами, що сприяло закріпленню позитивних тенденцій на зареєстрованому ринку праці. Серед цих програм особливого поширення набули інформаційні, профорієнтаційні послуги, створення банку вакансій та пошук відповідної роботи, працевлаштування неконкурентоспроможних верств населення на заброньовані робочі місця, сприяння самостійної зайнятості та підприємницької діяльності, проведення професійного навчання незайнятих осіб, організація тимчасових громадських робіт тощо.
   Чисельність осіб, охоплених активними заходами сприяння зайнятості населення в 2001 році порівняно з 2000 роком у середньому по Україні зросла майже на чверть. Число осіб, які отримали роботу за сприяння служби зайнятості, зросло майже на третину.
   Для працевлаштування безробітних, які тривалий час перебували на обліку в державній службі зайнятості, особливо тих, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, впроваджено надання роботодавцям дотації на створення додаткових робочих місць. На такі місця були працевлаштовані понад 13 тис. безробітних. Понад 20 тис. осіб отримали допомогу у зв’язку з безробіттям одноразово для організації підприємницької діяльності.
   Суттєво зросла кількість наданих профорієнтаційних послуг. Збільшилась чисельність громадян, залучених протягом року до професійного навчання для забезпечення відповідності їх професійно-кваліфікаційного рівня вимогам роботодавців. Професійна підготовка, перепідготовка незайнятого населення здійснювалася за 200 професіями та спеціальностями, що користуються попитом на ринку праці.
   Значно активізувалася робота щодо розширення видів громадських робіт та підвищення їх привабливості для населення. Протягом 2001 року в громадських роботах взяли участь понад 300 тис. осіб із числа незайнятих громадян, або кожний десятий незайнятий, що на 20 відсотків більше, ніж у 2000 році. Майже на третину зросла чисельність осіб, що взяли участь у сезонних роботах.
   Реалізація активних заходів політики зайнятості сприяло закріпленню тенденцій щодо зниження рівня зареєстрованого безробіття, який на 1 січня 2002 року становив 3,7 відсотка населення працездатного віку проти 4,2 відсотка на відповідну дату 2001 року [5]. Навантаження на одне вільне робоче місце становило 11 осіб, що на третину менше, ніж на цю дату в 2001 року.

   Література до теми

   1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості ВР України. — 1996. — № 30. — С. 141.
   2. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 р. № 1533-ІІІ // Відомості ВР України. — 2000. — № 22. — С. 171.
   3. Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 р. № 2017-ІІІ // Урядовий кур’єр. — 2000. — 7 листопада. — № 206.
   4. Стичинський Б. С., Зуб І. В., Ротань В. Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. — К., 2000.
   5. Загальнообов’язкове соціальне страхування та пенсійне забезпечення (у цифрах і фактах). — К., 2002. — С. 4—9.
   6. Боднарук М. І. Соціальне страхування в Україні: правові аспекти становлення та розвитку. — Чернівці., 2002. — С. 25, 55, 124.
   7. Купрій О. Соціальне страхування на випадок безробіття в Україні: історія становлення, досягнення, проблеми та перспективи // Україна: аспекти праці. — 2003. — № 7. — С. 42—47.
   8. Статистичний щорічник України за 2001 рік. — К., 2002.