14.2. Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності

   Захист авторського права і суміжних прав встановлений Конституцією України, Законом України “Про авторське право і суміжні права”, чинним Цивільним кодексом та іншими законодавчими та нормативними актами. В цілому створена цільна система захисту авторського права і суміжних прав, яка, як уже відзначалося, не є бездоганною. Основу цієї системи безперечно складає Закон України “Про авторське право і суміжні права”, зокрема, його розділ V “Захист авторського права і суміжних прав”. Згідно з цим Законом порушенням авторського і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є:
   а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав та їх майнові права;
   б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав — опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;
   в) плагіат — оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;
   г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;
   д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;
   є) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;
   є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;
   ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.
   Зупинимось на деяких порушеннях авторського права і суміжних прав більш детально.
   Відтворення будь-якого твору — виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.
   Порушенням авторського права чи суміжних прав є передусім будь-яке відтворення твору, в будь-якій матеріальній формі і в будь-якій кількості примірників, починаючи від одного, без дозволу осіб, які мають авторське право. Для визнання відтворення твору неправомірним не має значення мета його відтворення. Сказане стосується також і об'єктів суміжних прав.
   Наступною досить поширеною формою порушення авторського права чи суміжних прав є розповсюдження примірників творів, фонограм, відеограм та програм мовлення. Власне кажучи, будь-які твори, фонограми, відеограми та програми мовлення відтворюються найчастіше з метою їх комерційного розповсюдження для одержання доходу. Будь-яке розповсюдження без цієї мети навряд чи можна вважати порушенням авторського права чи суміжних прав. Безперечно, мова йде про розповсюдження без дозволу автора чи іншої особи, що має авторське право, виробника фонограми, відеограми та власника програми мовлення.
   Розповсюдженням є також зберігання неправомірно відтворених творів, фонограм, відеограм або програм мовлення з метою подальшого розповсюдження.
   Розповсюдженням слід визнати цілеспрямовані дії по поширенню серед населення примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення в кількості примірників більше одного і до необмеженої кількості. Не має значення, які примірники творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення розповсюджувалися — контрафактні чи відтворені правомірним шляхом. Важливим елементом визнання розповсюдження неправомірним є те, що розповсюдження мало місце без дозволу автора чи інших осіб, що мають авторські чи суміжні права.
   Контрафактними визнаються примірники творів, фонограм, відеограм і програм мовлення, які виготовлені і розповсюджені з порушенням авторського права чи суміжних прав. Тобто цим поняттям охоплюється і розповсюдження без дозволу зазначених осіб.
   Неправомірним визнається будь-яке інше використання без дозволу осіб, що мають авторське право чи суміжні права творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення. Під іншим використанням творів, фонограм чи програм мовлення слід розуміти передачу зазначених об'єктів у комерційний прокат, майновий найм чи будь-яке інше користування без дозволу особи, що має авторське право або суміжні права. Порушенням суб'єктивних прав особи, що має авторське право чи суміжні права, буде також перекручення, спотворення чи будь-яка інша зміна твору, фонограми, відеограми чи програми мовлення або будь-яке інше посягання на зазначені об'єкти, що можуть зашкодити честі і репутації автора чи іншої особи, що має авторське право чи суміжні права. Використання цих об'єктів без зазначення імені автора, а також оприлюднення твору, фонограми, відеограми чи програми мовлення без дозволу автора чи іншої особи, що має авторське право чи суміжні права, також визнається порушенням авторського права чи суміжних прав. Оприлюднення твору, фонограми, відеограми чи програми мовлення — дія, що вперше робить твір, фонограму, відеограму чи програму мовлення доступними для публіки, якими б засобами це не досягалося.
   Істотним порушенням авторського права і суміжних прав є ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають авторське право чи суміжні права, примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення. Не має значення, які примірники завозяться в Україну — контрафактні чи не контрафактні. Порушенням є сам факт ввезення зазначених об'єктів без дозволу належних осіб. Більше того, ввезення на митну територію України примірників творів, фонограм, відеограм, що охороняються на території України відповідно до чинного законодавства України, із держави, в якій ці твори, фонограми і відеограми не охороняються або перестали охоронятися, також визнаються порушенням авторського права і суміжних прав.
   Використання об'єктів права інтелектуальної власності без договору з особою, що має авторське право і (або) суміжні права, а також недотримання умов використання цих об'єктів, порушення особистих немайнових і майнових прав особи, яка має авторське право чи суміжні права, надає їй право звертатися до суду з позовом. Суд зобов'язаний у разі доведення позовних вимог винести рішення про поновлення порушених прав шляхом внесення відповідних виправлень, публікацій у пресі про допущене порушення або іншим способом.
   Суд має також право постановити рішення про заборону випуску твору, виконання постановки, фонограми, відеограми, програми передачі в ефір і по кабелях, про припинення їх розповсюдження.
   Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.
   За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у тому числі комп'ютерні програми і бази даних), фонограм, відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то котра-фактні примірники підлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення котрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України.
   Проект Цивільного кодексу України передбачив спеціальні правові способи забезпечення позову у справах про порушення авторського права і суміжних прав. Внесення до Проекту таких способів забезпечення зазначених позовів цілком виправдані. До цих способів відносяться такі. Ще до розгляду справи по суті суд може винести ухвалу про заборону відповідачеві або особі, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона є порушником авторського права або суміжних прав, вчиняти певні дії (виготовлення, відтворення, продаж, здавання в найм, імпорт тощо, передбачене цим Кодексом використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою випуску в цивільний оборот примірників творів або фонограм, щодо яких припускається, що вони є контрафактними).
   У разі необхідності суд може винести ухвалу про накладення арешту і вилучення усіх примірників творів, фонограм, відеограм щодо яких є підстави вважати, що вони є контрафактними. Суд може винести ухвалу також про вилучення і арешт матеріалів та обладнання для їх виготовлення і відтворення.
   Якщо відповідно до кримінального законодавства України дії певної особи щодо авторського права чи суміжних прав підпадають під ознаки злочину, орган дізнання чи суд зобов'язані вжити заходів для забезпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на:
   1) примірники творів, фонограм, відеограм, щодо яких припускається, що вони є контрафактними;
   2) матеріали та обладнання, призначені для їх виготовлення та відтворення;
   3) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного кримінального законодавства передбачена кримінальна відповідальність.
   За порушення авторського права чи суміжних прав Законом України “Про авторське право і суміжні права” встановлена цивільно-правова відповідальність порушника. Вона істотно відрізняється від тієї, що була передбачена Цивільним кодексом.
   Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:
   а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;
   б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;
   в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
   г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
   Відповідно до наведених норм суб'єкту авторського права чи суміжних прав у разі їх порушення належить право на свій вибір вимагати відшкодування збитків або стягнення доходу, або грошової компенсації, розмір якої визначається судом.
   Що стосується виплати компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу, то видається, вона має залишитися нарівні з відшкодуванням збитків або стягненням доходу як штрафна санкція — як покарання за вчинення порушення авторського права і суміжних прав.
   Закон України “Про авторське право і суміжні права” передбачає, крім зазначених санкцій, стягнення штрафу в розмірі 10 відсотків від суми присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів направляється у встановленому порядку до Державного бюджету України. Це вже є покарання за вчинення порушення авторського права і суміжних прав.
   Ці викладені спеціальні способи захисту авторського права і суміжних прав передбачені Законом України “Про авторське право і суміжні права”. Водночас до порушників авторського права і суміжних прав можуть застосовуватися загальні цивільно-правові способи захисту, про які йшлося вище.

Цивільно-правовий захист патентних прав

   Захист патентних прав засобами цивільного права здійснюється передусім патентними законами України — “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Про промислові зразки”, “Про охорону прав на сорти рослин”, “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” та ін.
   Патентні закони України не містять чіткого визначення порушення патентних прав. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” визначає, що будь-яке посягання на права власника патенту вважається порушенням його прав, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Таке ж визначення містить і Закон України “Про охорону прав на промислові зразки”.
   Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” на відміну від інших патентних законів передбачає, що суд має право ухвалити рішення про встановлення цивільно-правової відповідальності за порушення, аналогічні тим, які визначені Законом України “Про авторське право і суміжні права”, та про вилучення чи конфіскацію матеріалів і/або обладнання, використаного для незаконного виробництва матеріалів сорту.
   Закон України “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” також будь-яке посягання на права власника зареєстрованої топографії інтегральної мікросхеми визнає порушенням його прав.
   Отже, наведені закони порушенням визнають будь-яке посягання на права суб'єкта права промислової власності. Таке занадто загальне визначення не можна визнати виправданим. Інколи те чи інше посягання викликає сумнів у тому, чи є воно правопорушенням.
   Зазначені закони наводять перелік спорів, які розглядаються в судовому порядку, при цьому додається норма, за якою розгляду в судовому порядку підлягають будь-які спори, що виникають у зв'язку із застосуванням патентних законів. Тому доцільність цієї норми фактично відпадає.
   При порушенні патентних прав власник патенту має право вимагати:
   - припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення його права, і відновлення становища, що існувало до порушення;
   - стягнення завданих збитків, включаючи неодержані доходи;
   - відшкодування моральної шкоди;
   - вжиття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.
   Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка має право на використання винаходу (корисної моделі) за ліцензійним договором, якщо інше не передбачено цим договором.
   Такі ж норми містить Закон України “Про охорону прав на промислові зразки”, за винятком однієї. Закон про промислові зразки не дає права власнику промислового зразка права на відшкодування моральної шкоди.
   Більш розгорнуті норми щодо захисту прав містить Закон України “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем”. За своїм змістом захист топографій ІМС наближається до захисту авторського права і суміжних прав. Проте зазначений Закон також не передбачає права на відшкодування моральної шкоди.
   Цей короткий огляд патентних законів щодо захисту прав на об'єкти промислової власності дає підставу зробити кілька висновків:
   1. Єдиної цільної системи захисту прав промислової власності чинні закони України не створюють. Існуюча система недосконала і малоефективна.
   2. Не вироблено єдиних санкцій за порушення патентних прав. Деякі закони відсилають до загальних цивільно-правових санкцій відповідальності за порушення патентних прав. Спеціальних засобів вони не встановлюють.
   3. Відшкодування моральної шкоди передбачено лише за порушення патентних прав на винаходи і корисні моделі та прав на сорти рослин.

Захист прав на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг

   Захист прав на знаки для товарів і послуг здійснюється на підставі Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності” від 21 грудня 2000 р.
   Як і патентні закони, Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” також порушенням прав на знаки для товарів і послуг визнає будь-яке посягання на ці права з боку інших осіб. Закон визначає, що будь-яке таке посягання тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки. Про упущену вигоду, про одержані прибутки в Законі мови немає. Не встановлює цей Закон і обов'язку порушника відшкодувати моральну шкоду.
   Проте особливістю захисту знаків для товарів і послуг є обов'язок порушника усунути з товару, його упаковки незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Власник свідоцтва має право також вимагати знищення виготовлених зображень знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.
   Зазначені особливості захисту прав на знаки для товарів і послуг зумовлюються специфікою використання знаків. Закон нічого не говорить про використання знака для товарів і послуг або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати, на вивісках, бланках, у рекламі, будь-якій іншій документації, що супроводжує товар, чи при наданні послуг, на друкованих виданнях. Знаки для товарів і послуг можуть використовуватися і під час демонстрації експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов'язаній з уведенням зазначених товарів і послуг у цивільний оборот. Усі наведені способи використання знаків для товарів і послуг можуть відтворюватися, виготовлятися і використовуватися зловмисниками і тому власник свідоцтва повинен був би мати право вимагати від зловмисника знищення незаконно виготовлених чи відтворених позначень, які використовуються в будь-якій документації, на виставках чи ярмарках.
   Проте Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” норм про захист від таких порушень та наслідків про їх застосування не містить. Нічого в цьому Законі не говориться про ввіз чи вивіз товарів з протиправним позначенням знаком для товарів і послуг, пропонування товарів під зазначенням їх певним знаком тощо.
   Закон “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” також містить перелік спорів, що розв'язуються у судовому порядку.
   Захист прав на використання зазначення походження товару здійснюється на підставі Закону України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” від 16 червня 1999 р. зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності” від 21 грудня 2000 р. Зазначений Закон містить більш ґрунтовні норми про захист права на зазначення походження товарів. Закон визначає порушенням прав на використання зазначення походження товару також використання неправдивого (фальшивого) зазначення або такого зазначення, що вводить споживача в оману щодо справжнього місця походження товару. Далі Закон говорить про те, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару тягне за собою відповідальність згідно з законами.
   Закон широко розкриває зміст поняття порушення права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару. За Законом цим поняттям охоплюються такі дії:
   - використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання;
   - використання зареєстрованого зазначення географічного походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовується у перекладі або супроводжується словами: “вид”, “тип”, “стиль”, “марка”, “імітація” тощо;
   - використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або є неправомірним використанням його репутації;
   - використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової назви.
   Проте наведені нижче дії Закон не визнає порушенням прав власника свідоцтва:
   - використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару відповідно до вимог Закону будь-якою особою, яка на законних підставах придбала позначений цим кваліфікованим зазначенням походження товар у власника свідоцтва і повторно вводить його в обіг;
   - використання кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право його використання, але добросовісно його використовувала до дати реєстрації (право попереднього користування). Якщо ця особа протягом дванадцяти місяців від дати реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару не подасть до Установи заявки на одержання права на використання цього зазначення, подальше його використання вважається порушенням прав власника свідоцтва.
   У даному Законі визначені більш чіткі і конкретні санкції за порушення права на використання кваліфікованого зазначення походження товару. Порушення прав власника свідоцтва тягне за собою цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом. Проте слід підкреслити, що за порушення прав власника свідоцтва (як, до речі, і за порушення прав на сорти рослин) чинним кримінальним законодавством кримінальна відповідальність не встановлена.
   Власник свідоцтва на використання зазначення походження товару має право вимагати від порушника:
   - припинення дій, що порушують право або створюють загрозу порушення;
   - вилучення з обігу товару з неправомірним використанням за значення походження;
   - вилучення з товару чи його упаковки неправомірно нанесеного зазначення походження, а при неможливості цього — знищення товару;
   - відшкодування втрат, включаючи неодержані доходи;
   - відшкодування збитків у розмірі не більше ніж отриманий порушником прибуток;
   - вжиття інших передбачених законом заходів, пов'язаних із захистом прав на зазначення походження товару.
   Крім цього, власник свідоцтва має право звернутися до суду з позовом про припинення порушення та відшкодування заподіяної шкоди.
   При ввезенні на митну територію України товару, позначеного з порушенням прав законних користувачів (власників свідоцтва) права на використання зазначення походження, цей товар може бути тимчасово затриманий у порядку, встановленому законом.
   Закон України “Про охорону прав на зазначення походження товарів” визначає перелік спорів з приводу використання зазначення походження товарів, який відрізняється від подібних переліків, що містяться у патентних законах України.
   За зазначеним Законом у суді вирішуються спори про:
   - правомірність реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару;
   - незаконне використання кваліфікованого зазначення походження товару;
   - ввезення на митну територію України товарів, неправомірно маркованих кваліфікованим зазначенням походження товару.
   Суди можуть приймати рішення про:
   - вилучення з товару або його упаковки неправомірно нанесеного зазначення походження товару;
   - конфіскацію товару, неправомірно маркованого зазначенням походження товару;
   - вилучення з обігу товару, неправомірно маркованого зазначенням походження товару;
   - відшкодування шкоди, що завдається особі, яка має право на використання кваліфікованого зазначення походження товару;
   - визнання кваліфікованого зазначення походження товару видовою назвою або скасування раніше визнаної видової назви товару.
   Для захисту права інтелектуальної власності використовуються також загальні цивільно-правові засоби захисту цивільних прав. Вони придатні як для захисту авторського права і суміжних прав, так і для захисту прав промислової власності та засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

< Попередня		Наступна >