2.4. Інтелектуальна власність України та її вплив на соціально-економічний розвиток держави

   Україна з давніх часів славилась і славиться своїм потужним творчим потенціалом. Українські літератори і художники, композитори і музиканти, співаки і танцюристи та інші митці викликали і викликають захоплення в усьому світі. Українські вчені, конструктори та інші розробники, які вписали не одну славну сторінку в історію розвитку світової науки і техніки, також відомі світу. Деякі з них стали лауреатами Нобелівської премії, але вже будучи громадянами іншої країни, інші взагалі не знайшли визнання своїм відкриттям та іншим науково-технічним досягненням.
   Усьому світу відомі імена Володимира Вернадського, Юрія Кондратюка, Івана Пулюя, але два останніх так і не дочекалися визнання за свого життя.
   В Україні народилися сім лауреатів Нобелівської премії, але жоден з них не одержав цю престижну премію як громадянин України. Але найгірше те, що вони в цьому не винні.
   Україна ще й зараз володіє потужним творчим потенціалом, частина якого розкривається, знаходить своє застосування у більш благодатних умовах інших країн. Проте Україні є ще що зберігати. її творчий потенціал невичерпний.
   Україна завжди славилася досить активним винахідництвом. За радянських часів до патентного відомства колишнього СРСР третина заявок на винаходи від загальної кількості надходила з України. Багато заявок на винаходи й зараз патентуються у Москві.
   Українська держава вживає цілу низку заходів, спрямованих на посилення охорони інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності. За роки незалежності прийнято нове законодавство України про інтелектуальну власність.
   Високий рівень інтелектуальної діяльності в країні зумовлює її політичну, економічну, територіальну тощо незалежність. Держава, яка опирається на потужний інтелектуальний потенціал, почуває себе в світовому співтоваристві набагато впевненіше. Інтелектуальний потенціал зумовлює рівень виробництва, побуту, добробуту народу. Південноазіатські країни давно взяли курс на використання досягнень науки. Сінгапур, Південна Корея, Тайвань, Малайзія та деякі інші країни цього регіону вважають за основне джерело багатства працю, особливо працю, поєднану з використанням досягнень науки та нових технологій у промисловості і сільському господарстві.
   За даними ООН найкращі досягнення в економіці за останні роки належать Китаю. Швидких темпів економічного розвитку і приросту досягли країни, які складають послідовний ряд перших 15 місць за цими показниками: Китай, В'єтнам, Сінгапур, Таїланд, Малайзія, Південна Корея, Індонезія, Тайвань, Папуа-Нова Гвінея, М'янма, Шрі-Ланка, Туніс, Уганда, Індія, Філіппіни.
   Усі цивілізовані народи ставлять науку та її носіїв на вищий суспільний щабель. На те є причина. Вона полягає в тому, що кожний народ посідає те місце в світі, на якому стоїть його наука. І чим вищий цей щабель, тим більше пошани, тим більше економічних успіхів має народ.
   Ще не так давно валовий національний продукт Південної Кореї в розрахунку на душу населення обчислювався десятками доларів на рік. Рівень досить бідної країни. За останні роки цей показник перевищив 4 тисячі доларів. Зазначені успіхи були досягнуті в основному за рахунок раціонального використання науково-технічних досягнень. Ще за радянських часів ми дуже хвалилися новою і справді прогресивною технологією — безперервним розливом сталі. До 90— 100 відсотків сталеплавильних заводів світу перейшли на цей прогресивний спосіб розливки сталі. Батьківщиною розробки цієї технології була Україна, проте в ній спосіб не знайшов широкомасштабного використання.
   Відомо, що інтелектуальний рівень того чи іншого суспільства формується з трьох складових — освіти, культури (у самому широкому значенні цього слова) і науки. У Південній Кореї із 100 випускників середніх шкіл ще 10 років тому до вузів вступали 80. В Україні із ста випускників середніх шкіл до вузів вступали лише 22. За останні роки ця цифра збільшилася приблизно до 30 за рахунок комерційних навчальних закладів.
   Україна була і залишається потужною інтелектуальною державою, її інтелектуальний рівень зумовлював досить високий науково-технічний рівень виробництва та інших сфер суспільно-корисної діяльності. Як уже підкреслювалося, України завжди мала і має досить потужний інтелектуальний потенціал. По ряду показників Україна посідає провідні місця в науці — математиці, інформатиці, фізиці, матеріалознавстві та в деяких інших напрямах. Є певні успіхи в медичній науці та гуманітарних науках. Президент НАН України Б. Є. Па-тон не раз підкреслював, що лише та держава і те суспільство спроможні досягти високого економічного, соціального і культурного рівня, зрештою, жити відповідно до сучасних цивілізованих стандартів, котрі мають високорозвинену науку, котрі забезпечують основні національні потреби країни, якщо хочете, її національну безпеку у широкому розумінні цього терміна.
   Про достовірність наведених висновків свідчать такі дані. На початку XX ст. тільки 10 відсотків валового внутрішнього продукту у розвинених країнах забезпечувалося за рахунок науково-технічної діяльності. За висновками авторитетних спеціалістів у кінці XX ст. цей показник зріс до 80 відсотків валового внутрішнього продукту за рахунок раціонального використання досягнень інтелектуальної діяльності.Це ще раз підтверджує пріоритетність інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку України. Адже в XXI ст. весь внутрішній валовий продукт у високорозвинених країнах практично одержуватиметься за рахунок раціонального використання результатів інтелектуальної діяльності.
   При цьому слід мати на увазі, що зростання ролі і значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку України йде не тільки за рахунок природничо-технічних наук. Зростає значення гуманітарних наук і не тільки в плані їх впливу на формування морального обличчя суспільства в цілому. Гуманітарні науки стають основою для розвитку культури, яка в останні десятиріччя стала активно індустріалізуватися і приносити підприємцям вагомі прибутки. Має місце активне поєднання здобутків науки і техніки з досягненнями літератури і мистецтва та культури в цілому. Зростає шоу-бізнес, значення якого не можна ігнорувати. Україна в цьому плані також має безперечні успіхи. Шоу-бізнес — це не тільки спосіб чи форма задоволення естетичних потреб населення, це, передусім, робочі місця, зайнятість, одержання економічної вигоди, впровадження досягнень культури в побут і життя тощо.
   Одним із способів перетворення наукових досягнень у безпосередню продуктивну силу є винахідництво. Це основна рушійна сила науково-технічного прогресу. Його Значення в умовах незалежності України не зменшилося. Винахідництво потребує всілякої підтримки з боку держави. Україна й зараз може похвалитися досить значними винаходами та іншими науково-технічними досягненнями.
   США дуже цікавлять результати наукових досліджень українського генетика Юрія Глеби. Він уже багато років веде свої наукові досліди там. Кримський винахідник Валентин Ставинський запропонував нові технології орошування сільськогосподарських угідь, які здатні революціонізувати цей досить складний і дорогий процес. Український винахідник Михайло Матіяш запропонував унікальний спосіб підняття підводного човна “Курськ”.
   Перспективні розробки технологій виплавки такого рідкісного металу, як титан. Для його виробництва Україна має і сировинну базу, і напрацьований науково-виробничий потенціал.
   Значні досягнення нашої країни у розробці та виготовленні газових турбін і агрегатів для перекачування газу і вироблення електроенергії. Україна в особі Сумського ВП ім. Фрунзе (нагнітаючі і газоперекачувальні агрегати, блокові електростанції), запорізьких МКЮ “Прогрес” і підприємства “Мотор-Січ” (авіаційні двигуни і агрегати на їх базі), харківського “Турбоатома” (газові турбіни великої потужності), миколаївських НВП “Машпроект” і ВО “Зоря” (корабельні і стаціонарні газові турбіни та агрегати на їх базі) має могутній науково-технічний і виробничий потенціал і входить до числа країн-грандів, виробників газових турбін і газотрубної техніки. Українські газові турбіни та їх розробники й виробники відомі в усьому світі. До них виявляють великий інтерес.
   Україна має також потужний науково-технічний і виробничий потенціал по виробленню військової техніки та військової зброї. Добре відомі ракети дніпропетровського заводу “Південмаш”. На міжнародний ринок Україна виходить зі своїми танками та стрілецькою зброєю.
   Зараз в Україні є багато технічних ідей, які потребують практичного застосування і здатні принести не лише значні прибутки, а й підняти науково-технічний престиж України в очах світу. Іноземні фірми, які поставляють комп'ютери в Україну, не скупляться на рекламу і похвальбу своїх виробів. Проте всі ці іноземні, щедрі на рекламу, фірми могли залишитися далеко позаду, якби в Україні вдалося налагодити виробництво комп'ютерного модуля “Ю-55”. Варто нагадати, що Україна була однією із трьох країн світу, де було виготовлено перший персональний комп'ютер.
   На думку колишнього Президента Українського союзу промисловців і підприємців, а тепер прем'єр-міністра України А. К. Кінаха, майбутнє української промисловості — у такій продукції, як комп'ютерна техніка. Україна має такий прогресивний комп'ютерний модуль “Ю-55”, а налагодити виробництво його не може. А. К. Кінах наводить приклад одного із індійських міст — Банделор, яке експортує в різні країни програмне забезпечення комп'ютерів на суму 700 мільйонів доларів1. Чому б не використати досвід індійського міста і не налагодити виробництво найновіших комп'ютерів у нас, в Україні?
   Наведений перелік ідей і розробок (а ще більший — не наведений) свідчить, з одного боку, про невичерпність такого джерела державного багатства, як інтелектуальна діяльність, а з другого, — про непробивну стіну холодної чиновничої байдужості до проблем, від розв'язання яких залежить доля України. Поки не буде встановлена відповідальність чиновників за долю тієї чи іншої справи, до тих пір в державі належного порядку не буде.
   У державі багато органів, які мають ніби-то займатися проблемами науково-технічного прогресу. Та, на жаль, організація використання творчих здобутків в Україні пущена на самоплив. Творчий потенціал України використовується не в повну міру.
   І все ж Україна має безперечні успіхи у сфері науки, літератури і мистецтва. Досягнення в галузі культури відомі усьому світу. Зростає значення для соціально-економічного розвитку зазначених форм суспільно-корисної діяльності.