1.2. Види інтелектуальної діяльності

   Перелічити все, що відноситься до інтелектуальної діяльності, — заняття досить безперспективне. Адже творчість людини не має меж і наявний на сьогодні перелік видів творчості завтра поповниться новими видами. Творчість — це життя, а життя затиснути в якісь рамки, перерахувати його прояви просто неможливо.
   Уже з часу виникнення і становлення правової охорони результатів творчої діяльності почали розрізняти літературну творчість і творчість у сфері виробництва — технічну творчість. Останню часто називають науково-технічною творчістю, оскільки технічна творчість обов'язково має опиратися на досягнення науки.
   Раніше було висловлено думку про пріоритетність науки, якої і будемо дотримуватися — будь-яка творчість розвивається за схемою: суспільна потреба — наука — творчість. Суспільні потреби ставлять завдання перед наукою, остання знаходить способи розв'язання потреб — проблем. На досягнення науки опирається будь-який вид творчості людини — літературна і технічна.
   Наука, точніше її результати, її досягнення, можуть бути виражені як в літературній формі — шляхом запису чи опису, так і в формі створення технічного пристрою, обладнання тощо — винаходу, корисної моделі, промислового зразка, селекційного досягнення тощо. Звідси і місце науки в творчій діяльності людини. В одних випадках результати наукових пошуків реалізуються у формі науково-літературного твору, в інших — науковий результат може досягатися шляхом наукового експерименту і реалізуватися у формі технічних пристроїв, обладнання, селекційного досягнення тощо.
   Відповідно до міжнародних конвенцій результати інтелектуальної діяльності уже давно почали поділяти на дві основні групи: твори літератури і мистецтва або літературно-художня власність і технічні творчі витвори або промислова власність. Звідси і поділ творчості: літературно-художня творчість і науково-технічна творчість. Зазначені групи видів творчості об'єднували і об'єднують широке коло окремих видів інтелектуальної, творчої діяльності.
   Проте автори Модельного цивільного кодексу для країн СНД, враховуючи реальний стан, висунули пропозицію усі результати творчої діяльності поділяти не на дві, а на три групи: об'єкти літературно-художньої власності, об'єкти промислової власності і засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Цей поділ знайшов визнання, принаймі в Україні і Російській Федерації. Справді, за своїм технічним чи творчим рівнем не можна зрівнювати винахід і фірмове найменування, літературні твори і знаки для товарів і послуг. Тому виділення зазначених засобів в окрему групу видається науково обгрунтованим, виправданим і доцільним. Хоча в міжнародно-правовій практиці цей поділ поки що не знайшов підтвердження, це зовсім не означає, що ми маємо сліпо наслідувати зарубіжний досвід.
   У підручнику ми будемо розглядати три групи результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які породжуються різними видами творчості.
   Міжнародна конвенція про охорону промислової власності була прийнята дещо раніше від такої ж конвенції по авторському праву. Але в нормативних актах і спеціальній літературі у більшості випадків спочатку розглядають авторське право, а потім право промислової власності.
   Інтелектуальну, творчу діяльність по створенню творів науки, літератури і мистецтва назвемо літературно-мистецькою діяльністю. Літературні твори в буквальному значенні є твори написані чи записані. Проте чинний Закон України “Про авторське право і суміжні права” в редакції від 11 липня 2001 р. до літературних творів відносить і усні твори, які відповідають вимогам закону.
   Літературні твори у свою чергу поділяються на твори наукової літератури і твори художньої літератури. Отже, літературна діяльність об'єднує в собі два види діяльності — наукову і літературно-художню. Але коло об'єктів авторського права включає в себе ще одну досить велику групу творів — твори мистецтва. Цей поділ творів, що охороняються авторським правом, безперечно, в певній мірі є умовним. Адже наука і художня література теж є видами мистецтва. При цьому слід додати, що із досить великої кількості різноманітних мистецьких творів переважна більшість є або писаними творами, або яким-небудь іншим способом зафіксованими на матеріальному носії. До неписаних творів можна віднести усні твори, скульптури та деякі інші. Зрозуміло, що твори образотворчого мистецтва, малюнки, музичні твори, пластичні твори пишуться не літерами. Отже, більшість творів, які охороняються авторським правом, можна було б визнати як літературні, оскільки вони за загальним правилом набувають об'єктивної форми через письмо. З іншого боку, зазначені твори за своїм змістом у більшості є також мистецькими. Але традиційно склалося так, що всі вони поділяються на твори науки, літератури і мистецтва, маючи при цьому на увазі, що наукові твори також є літературними. Отже будемо дотримуватися традиційного поділу.
   Слід відзначити, що термін “мистецтво” в нашій літературі вживається в кількох значеннях. Найбільш поширене значення — це художня творчість в цілому — література, архітектура, скульптура, образотворче мистецтво, графіка, декоративно-прикладне мистецтво, музика, танець, кіно та інші види творчої діяльності людей у духовній сфері. Тобто ті види творчої діяльності, які збагачують внутрішній світ людини.
   У вузькому значенні мистецтвом визнається лише образотворче мистецтво, яке охоплює собою живопис, скульптуру і графіку.
   У третьому значенні мистецтвом називають високу ступінь уміння, майстерності в будь-якій сфері діяльності. Висока ступінь майстерності, уміння або те, що називають технікою виконання, інтелектуальною діяльністю не визнається.
   Таким чином, діяльність у сфері духовного збагачення людини, результати якої підпадають під охорону авторського права і суміжних прав, у широкому значенні охоплюються поняттям “мистецька діяльність”. У вузькому значенні це лише образотворче мистецтво. Але термін “мистецтво” часто вживається в більш широкому значенні. Інколи до мистецтва відносять театр, кіно, телебачення і радіо.
   Для нас важливо те, що творча діяльність у сфері мистецтва визнається інтелектуальною, а її результати об'єктами правової охорони і, отже, об'єктами інтелектуальної власності.
   Найбільш поширеною формою інтелектуальної діяльності в гуманітарній сфері є літературна діяльність, результатом якої є твори науки і художньої літератури. Закон України “Про авторське право і суміжні права” в редакції від 11 липня 2001 р. проголошує, що цим Законом охороняються твори науки, літератури і мистецтва. Як уже відзначалося, літературними визнаються твори, створені в письмовій формі. Це можуть бути твори белетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги, брошури, статті, комп'ютерні програми тощо).
   Літературна діяльність як вид інтелектуальної творчої діяльності здійснюється в різноманітних формах. Адже твором визнається результат літературної діяльності незалежно від призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети (освіта, пропаганда, інформація, реклама, розваги тощо). Результат літературної діяльності підлягає правовій охороні незалежно від способу відтворення — письмового, усного чи будь-якого іншого.
   Підпункт 2 ст. 8 цього Закону проголошує, що об'єктами правової охорони є також виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори. Зазначена норма звертає на себе увагу двома обставинами. Перша полягає в тому, що Закон визнає об'єктом правової охорони і усні твори. Друга обставина — в цій нормі йдеться про виступи, лекції, промови, проповіді, які виголошені чи відтворені в усній формі. Отже, мова йде про відтворення зазначених творів в усній формі, а не про їх створення. Автором лекції цей твір може бути написаний, але публічно проголошений в усній формі. Проте Закон не виключає, що зазначені твори можуть бути і створені в усній формі. Але в даному разі мова йде саме про форму відтворення уже створеного твору, незалежно від того, в якій формі цей твір створено. Іншими словами, твір підлягає правовій охороні незалежно від способу його створення за умови, що він відповідає вимогам закону.