33.1. Загальна характеристика договору доручення

   За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ч. 1 ст. 1000 ЦК)
   Найважливішою характерною ознакою договору доручення є те, що довірений вчиняє доручені йому дії не від свого імені, не за свій рахунок, а від імені довірителя і за його рахунок.
   Серед особливостей назвемо такі:
   - це фідуціарний договір (тобто укладається на особливій довірі до контрагента);
   - договір може бути як безвідплатним, так і відплатним;
   - сторони можуть в будь-який час в односторонньому порядку розірвати договір.
   Це — консенсуальний договір. Законодавець не встановлює спеціальних вимог щодо форми договору доручення, тобто форма договору залежить від суми договору та суб'єктного складу. Якщо договір укладено в усній формі, повноваження повіреного мають бути підтверджені довіреністю.
   На відміну від підряду, де предметом договору виступає результат виконаної роботи, предметом договору доручення є юридичні дії повіреного.
   Довіритель зобов'язаний:
   - визначити конкретний перелік дій, які необхідно вчинити;
   - видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення;
   - забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;
   - відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення;
   - прийняти належно виконане;
   - виплатити повіреному винагороду, якщо це передбачено договором, якщо вона йому належить.
   Обов'язки повіреного:
   - особисто виконати надане йому доручення. Повірений має право передати виконання іншій особі, якщо це передбачено дорученням або зумовлено необхідністю захисту інтересів довірителя;
   - повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення;
   - після виконання доручення передати довірителю все виконане;
   - надати звіт про виконання;
   Крім загальних підстав, договір припиняється також у випадках:
   - відмови довірителя або повіреного від договору. Якщо така відмова зумовила настання збитків у довірителя, який не міг по-іншому захистити свої інтереси, повірений зобов'язаний відшкодувати такі збитки;
   - визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім;
   - смерті довірителя або повіреного. У разі смерті повіреного його спадкоємці повинні повідомити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема зберегти його речі, документи та передати їх довірителеві.