17.2. Підстави виникнення зобов'язань

   Підставами виникнення зобов'язань є юридичні факти. Сам закон не є підставою виникнення зобов'язань, він лише зазначає, з яких юридичних фактів вони виникають. Зобов'язання можуть виникати на підставі одного юридичного факту або кількох. Наприклад, вказаний у заповіті спадкоємець може стати власником спадкового майна за наявності таких юридичних фактів, що розвиваються у певній послідовності: складання заповіту спадкодавцем; відкриття спадщини; прийняття спадщини спадкоємцем. Юридичні факти не лише породжують ті чи інші зобов'язання, а й є підставою їх зміни чи припинення.
   З норм чинного законодавства випливають такі підстави виникнення зобов'язань:
   1) правочини (у тому числі договори) як передбачені, так і не передбачені законом, але такі, що не суперечать йому;
   2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
   3) заподіяння шкоди іншій особі, а також придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;
   4) адміністративні акти (наприклад, видача ордера держадміністрацією, внаслідок чого виникає зобов'язання укласти договір найму житла);
   5) інші дії громадян та організацій (наприклад, вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення);
   6 ) події, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків;
   7) судове рішення (наприклад, щодо переддоговірного спору).
   Серед підстав виникнення зобов'язань чільне місце належить договору. Не випадково поняття "договір" і "зобов'язання" інколи ототожнюють. Але це не зовсім вірно. Очевидно, що ці поняття співвідносяться між собою як частина і ціле. Зобов'язання є ширшим поняттям. Договори — це лише частина зобов'язань.