13.4. Підстави припинення права власності

   Підстави припинення права власності можуть бути поділені на дві групи. До першої належать випадки, коли припинення права власності у однієї особи передбачає водночас виникнення права власності у іншої, тобто виникає правонаступництво (наприклад, при продажу речі права продавця на річ переходять до покупця). До другої групи можна віднести випадки, коли право на річ припиняється внаслідок того, що річ знищена чи використана власником.
   Відповідно до ст. 346 ЦК право власності припиняється у разі:
   1) відчуження власником свого майна;
   2) відмови власника від права власності;
   3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
   4) знищення майна;
   5) викупу пам'яток історії та культури;
   6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;
   7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;
   8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;
   9) реквізиції;
   10) конфіскації;
   11) припинення юридичної особи чи смерті власника.
   Цей перелік не є невичерпним.
   Підстави припинення права власності можуть бути поділені на:
   а) такі, що залежать від волі власника;
   б) такі, що не залежать від волі власника.
   До першої групи можна віднести правочини, укладені власником щодо відчуження свого майна (продаж, дарування, міна), відмову власника від своєї власності, знищення майна власником та ін.
   Другу групу становлять, наприклад, випадки примусового продажу або примусового вилучення майна, що передбачені законом (реквізиція, конфіскація), знищення майна власника іншою особою, загибель майна власника внаслідок стихійного лиха тощо.