4.2. Цивільна дієздатність

   Цивільна дієздатність — це здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
   Якщо правоздатною є будь-яка особа незалежно від віку та стану здоров'я, то дієздатністю володіє не кожна особа. Дієздатність передбачає, що особа усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними (тобто свідомо укладає договори, користується та розпоряджається майном тощо).
   За обсягом розрізняють такі види дієздатності:
   - повну;
   - осіб віком до 14 років (малолітніх);
   - осіб віком від 14 до 18 років (неповнолітніх);
   - осіб, дієздатність яких в судовому порядку обмежена;
   - осіб, визнаних в судовому порядку недієздатними.
   Повна дієздатність. Законодавець пов'язує виникнення дієздатності в повному обсязі з настанням повноліття — 18 років. У разі реєстрації шлюбу неповнолітньою особою вона також набуває повної дієздатності.
   Як виняток повна дієздатність також може бути надана за заявою заінтересованої особи та згодою батьків рішенням органів опіки та піклування:
   - особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором;
   - особі, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою діяльністю;
   - неповнолітній особі, яка записана батьком або матір'ю дитини.
   Якщо батьки такої особи не дають згоди на набуття нею повної дієздатності, дієздатність може бути надана рішення суду.
   Дієздатність осіб віком до 14 років. Ці особи можуть вчиняти лише дрібні побутові правочини (купувати шкільні сніданки, квитки в кіно, підручники), а також здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності. Всі інші правочини від їх імені укладають їх законні представники — батьки (усиновителі), опікуни.
   Дієздатність осіб віком від 14 до 18 років. Крім наведеного вище, ця категорія осіб має право також:
   - розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;
   - укладати договір банківського вкладу та розпоряджатися коштами на рахунку;
   - бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом.
   Інші правочини неповнолітній може вчиняти лише за згодою батьків (піклувальників). Якщо неповнолітній нерозумно розпоряджається своїм заробітком, стипендією, іншими доходами (зловживає спиртними напоями, грає в азартні ігри, витрачає гроші на придбання непотрібних речей тощо) за заявою батьків (піклувальника), органу опіки та піклування суд може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися цими коштами.