2.4. Вітчизняна цивілістика

   Цивілістична наука найактивніше почала розвиватися в роки незалежності України. Розвиток цивілістики в Україні пов'язаний з іменами професора С.М. Ландкофа (1887—1970) та його працями "Товарищества и акционерные общества. Теория и практика" (1926), "Торговые сделки. Теория и практика" (1929), "Винахідництво в СРСР" (1940), "Лекції з основ цивільного права" (1962); професора В.М. Гордона (1871—1926) та його працями "Статут цивільного судочинства" (1899), яка витримала шість видань, "Юридична природа трестів" (1922), "Система радянського торгівельного права" (1924); професора C.I. Вільнянського (1885—1966) — "Положення про державні підряди і поставки"(1926), "Лекции по советскому гражданскому праву. Часть первая" (1958), "Радянське цивільне право. Частина перша" (1966); професора М.В. Гордона (1902— 1968) — "Советское авторское право" (1955), "Лекции по советскому гражданскому праву. Часть вторая" (1960, 1966), "Наследование по закону и по завещанию" (1967).
   Серед цивілістів старшого покоління необхідно згадати професора Київського університету Г.К. Матвеева (1908—1996) і такі його відомі праці, як "Вина в советском гражданском праве" (1958), "Основания гражданско-правовой ответственности" (1970), "Международное частное право" (1985), "Советское семейное право" (1978, 1985).Київську школу цивілістики представляють такі видатні вчені, як професори:
   Д.В. Боброва — "Гражданский кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий" (1981) — у співавторстві, "Підвищення ролі цивільно-правової відповідальності в охороні прав та інтересів громадян і організацій" (1988) — у співавторстві, "Право громадян на відшкодування шкоди" (1990), "Загальна теорія цивільного права" (1992) — у співавторстві, "Зобов'язання у цивільному праві" (1998) — у співавторстві, співатор академічних підручників "Цивільне право України" (1994, 1995, 1996, 1999, 2000, 2002, 2004);
   О.В. Дзера — "Развитие права собственности в Украине" (1996), співавтор і редактор видань "Право власності" (2000), "Сімейне право України" (1997), "Зобов'язальне право" (1998, 2000), "Сімейне право України" (2002), академічних підручників "Цивільне право України", коментарю до ЦК України (2005);
   А.С. Довгерт — "Международное частное право" (1985, 1993, 1994), "Индивидуальная и кооперативная трудовая деятельность" (1990), співавтор академічних підручників;
   Н.С. Кузнецова — "Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве"  (1993), "Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування" (1998) — в співавторстві, співавтор посібників "Зобов'язальне право", "Право власності" (редактор), академічних підручників "Цивільне право" (редактор);
   О.А. Підопригора (1926—2005) один із найавторитетніших вітчизняних дослідників права інтелектуальної власності ("Законодавство про винахідництво і раціоналізаторство" (1971), "Право інтелектуальної власності в Україні" (1998), "Загальна теорія цивільного права" (1992) — в співавторстві, "Захист права власності в римському праві"(19б0), підручник "Основи римського приватного права", який неодноразово перевидавався, співавтор академічних підручників;
   О.О. Підопригора (1963—2004) — фахівець із права інтелектуальної власності ("Інтелектуальна власність. Законодавство про інтелектуальну власність" (1997); співавтор праць "Право інтелектуальної власності в Україні" (1998), "Інтелектуальна власність" (2003), академічних підручників;
   Р.А. Майданик — монографічні дослідження: "Траст: собственность и управление капиталами" (1995), "Проблеми довірчих відносин у цивільному праві" (2003), співавтор академічних підручників;
   С.Я. Фурса — монографія "Нотаріальний процес. Теоретичні основи" (2002), співавтор навчальних посібників: "Нотаріат в Україні. Особлива частина" (1999), "Нотаріат в Україні. Загальна частина" (1999), "Нотаріат в Україні. Теорія і практика" (2001), "Спадкове право. Теорія і практика" (2002).
   Підсумком плідної роботи київської школи цивілістики стали такі монументальні праці: "Загальна теорія цивільного права" за редакцією Д.В. Бобрової, О.А. Підопригори (1992); "Зобов'язальне право" за редакцією О.В. Дзери (1998, 2000); "Право власності" за редакцією О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової (2000); "Цивільне право" за редакцією Д.В. Бобрової, О.А. Підопригори (1996, 1997); академічний підручник в двох томах "Цивільне право України" за редакцією О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової (1999, 2000, 2001, 2002, 2004).
   Цивілістичні дослідження Інституту держави та права ім. В.М. Корецького багато років очолює професор Я.М. Шевченко, автор і співавтор ряду монографічних робіт: "Основы семейного законодательства", "Правовое положение несовершеннолетних", "Ответственность несовершеннолетних за правонарушение", "Законодавство про сім'ю (теоретичні проблеми співвідношення цивільного і сімейного законодавства)", "Совершенствование законодательства о семье"; "Повышение роли гражданско-правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций", "Имущественннная охрана прав личности", "Власник і право власності", "Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні".
   Підсумком роботи вчених інституту став виданий за редакцією професора Я.М. Шевченко підручник у двох томах "Цивільне право України. Академічний курс" (2003). Доктор юридичних наук І.М. Кучеренко (ІДП АН України) відома як автор монографії "Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права" (2004 р.), співавтор монографій про право власності, академічних підручників.Згадуючи наукові доробки київських цивілістів не можна не згадати прізвищ професора Ю.Г. Матвеева (1940—1990) — "Англо-американское деликтное право" (1973), "Международная охрана авторського права" (1987); професора Є.Ф. Мельник (1919—2000) — "Законодавство про винаходи і раціоналізацію", "Здійснення та охорона авторських прав на винаходи", доцента В.К. Дронікова (1884—1960) — "Наследование по завещанию", "Наследственное право Украинской ССР", доцента В.А. Золотаря "Жилищное право Украинской ССР".
   Львівську школу цивілістики представляють професори:
   В.В. Луць — автор монографічних досліджень "Строки виконання договорів поставки" (1971), "Заключение и исполнение хозяйственных договоров" (1978), "Хозяйственный договор и эффективность производства" (1979), "Строки в цивільних правовідносинах" (1992), "Строки захисту цивільних прав" (1993), "Контракти в підприємницькій діяльності" (1998, 2000, 2002), співавтор академічних підручників;
   З.В. Ромовська — "Права та обов'язки батьків та дітей" (1973), "Аліментні зобов'язання" (1975), "Юридична відповідальність" (1983),  "Защита в советском семейном праве" (1985), "Сімейний кодекс України. Коментар" (2003);
   В.М. Коссак — "Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект)" (1996), "Правове регулювання строків у будівництві" (1991), "Все про господарські товариства" (1992), "Правові засади іноземного інвестування в Україні" (1999), співавтор академічних підручників.
   Харківська школа цивілістів була відома ще за радянських часів завдяки працям таких учених, як професори:
   В.П. Маслов (1924—1987) — "Осуществление и защита права собственности в СССР" (1961), "Основные проблемы права личной собственности в период строительства коммунизма в СССР" (1964), "Защита жилищных прав" (1970), Жилищное право" (1973);
   Ч.Н. Азімов (1931—2002) — "Договорные отношения в области научно-технического прогресса" (1981), "Научно-техническая информация и право" (1987), "Залоговое право" (1993), "Основы патентного права" (1994).
   Один з найкращих підручників з цивільного права за радянських часів "Советское гражданское право" (у двох частинах) (1977, 1983) був підготовлений за редакцією визнаних харківських вчених професорів В.П. Маслова і О.А. Пушкіна (співавтора одного із небагатьох фахових підручників для вищих навчальних закладів системи МВС — "Гражданское право" — 1996).За роки незалежності харківськими цивілістами видані підручники "Гражданское право Украины" (1996), "Цивільне право України" (2000), "Житлове право України" (2001) та ін.
   Сучасну школу дослідників представляють також професори:
   І.В. Спасібо-Фатєєва — "Акционерные общества: корпоративные правоотношения"(1998), співавтор коментарів до законів про підприємництво (1995), про підприємства (1997), про оренду державного майна (1997), співавтор академічного підручника (2004);
   І.В. Жилінкова "Особисті права та обов'язки батьків та дітей" (1991), "Брачный контракт" (1995), "Право собственности супругов" (1997), "Правовой режим имущества членов семьи" (2000);
   Р.Б. Шишка "Межі здійснення авторських прав", "Патентне право України", "Підприємницька правосуб'єктність"; "Митне право України" (2002);
   Одеську цивілістичну школу представляють професори:
   Є. О. Харитонов, відомий своїми дослідженнями у сфері приватного права "Приватне право в стародавньому Римі" (1996), "Рецепція римського приватного права" (1997), "Основы римского частного права" (1999), "Римское гражданское право" (2001); співавтор науково-практичного коментарю до Цивільного кодексу України (2003);
   Н.А. Саніахметова — "Правовая защита конкуренции в предпринимательстве Украины" (1998), "Регулирование предпринимательской деятельности в Украине: организационно-правовые аспекты" (1998), та їх спільні з Є.О. Харитоновим праці: "Гражданское право: Частное право. Цивилистика" (2001) і "Гражданское и семейное право" (2002), Цивільне право України (2004);
   Червоний Ю.С. — "Гражданское право — отрасль права Украины" (1997), "Граждане как субъекты гражданского права" (1997), співавтор науково-практичних коментарів до СК (2003) та ЦК (2003).
   Серед останніх вітчизняних монографічних досліджень можна згадати такі праці: "Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні" {1.0. Дзера, 2001), "Спадкові правовідношення" (Є.О. Рябоконь, 2002), "Захист честі, гідності та ділової репутації в цивільному праві" (P.O. Стефанчук, 2001), "Становлення та розвиток спадкового права в Україні" (Ю.О. Заіка, 2004), "Шлюбний договір у сімейному праві України " (О.О. Ульяненко, 2004 "Виконання договірних зобов'язань у цивільному праві" (Т.В. Боднар, 2005) та ін.
   На жаль, причини об'єктивного характеру не дають можливості навести прізвища всіх вітчизняних вчених, що в жодному разі не применшує їх внесок в розвиток науки цивільного права.