1.5. Система цивільного права

   Цивільне право, як і будь-яка галузь права, є сукупністю розміщених в певній послідовності правових норм, об'єднаних в групи й інститути.
   Цивільно-правовий інститут — це сукупність правових норм, які регулюють певну групу взаємопов'язаних суспільних відносин. Наприклад, норми, які встановлюють підстави виникнення та припинення права власності, його зміст, способи захисту, становлять один із найважливіших інститутів цивільного права — право власності. Норми, які визначають поняття договору купівлі-продажу, його форму, права та обов'язки сторін, відповідальність за невиконання зобов'язань, об'єднані в інститут купівлі-продажу.
   Послідовність розміщення цивільно-правових норм відіграє важливе значення для їх розуміння та засвоєння. Так, скажімо, недоцільно починати вивчення сімейного права з питання про порядок і умови розірвання шлюбу, оскільки логіка вимагає спочатку засвоїти інститут про поняття та умови укладення шлюбу.
   Завданням наукової систематики права є не тільки розмежування окремих галузей права, а й систематичне розташування матеріалу, що належить до певної галузі права, з метою наукового узагальнення, послідовності вивчення та вдосконалення кодифікації.
   Розміщені в певній послідовності цивільно-правові інститути становлять систему цивільного права. Для приватного права Європи традиційним є існування двох основних систем побудови цивільного права: інституційної та пандектної.
   Інституційна система побудови включає три основні частини, в яких містяться цивільно-правові норми:
   а) про особу; б) про речі; в) про зобов'язання.
   Пандектна система складається із: загальних положень, речового права, зобов'язального права, сімейного і спадкового права.
   Цивільне право України побудоване за пандектною системою і традиційно складається із Першої (її інколи називають Загальною) і Другої (або Особливої) частин.
   Першу або Загальну частину становлять такі інститути:
   • основні положення цивільного права;
   • підстави виникнення цивільних прав та обов'язків;
   • суб'єкти та об'єкти цивільних прав;
   • правочини;
   • представництво та довіреність;
   • строки та терміни;
   • позовна давність.
   До Другої або Особливої частини належать:
   • особисті немайнові права;
   • речове право і право власності;
   • спадкове право;
   • загальні положення про зобов'язання;
   • окремі види договірних зобовязань (купівля-продаж, дарування, міна, позика тощо);
   • окремі види недоговірних зобов’язань (заподіяння шкоди);
   • зобов'язання, що виникають із односторонніх дій (обіцянка винагороди).
   Сімейне право більшість вітчизняних фахівців розглядають як самостійну галузь права, тому до системи цивільного права його не включають.