§ 1. Значення міжнародно-правової відповідальності, цілі, принципи, поняття відповідальності

   Міжнародному праву здавна відомий принцип, відповідно до якого будь-яка шкода має відшкодовуватися. Своєрідною гарантією цього принципу є інший принцип – відповідальності за вчинення шкоди або за відмову відшкодувати її. Відповідальність за порушення зобов’язань була встановлена вже в першому відомому нам письмовому договорі XIII ст. до н. е. між єгипетським фараоном Рамзе-сом II та хеттським царем Хаттушилем III, у якому, зокрема, передбачалися такі санкції за його порушення: “Хай згинуть дім, земля та раби того, хто порушить ці слова”1. У подальшому відповідальність держав у міжнародному праві набула більш конкретного значення, оскільки відмова від покарання за міжнародні правопорушення “призвела б до загибелі міжнародного права, бо з відмовою від відповідальності за здійснений неправомірний акт відпали б зобов’язання держав дотримуватися норм міжнародного права”. Оскільки правовідносини відповідальності в міжнародному праві виникають лише в результаті неправомірних дій чи бездіяльності держави, яка ігнорує свої міжнародно-правові зобов’язання, є сенс стверджувати, що норми відповідальності держав є похідними від зобов’язальних (первинних) міжнародно-правових норм. Відповідно, формою здійснення відповідальності є охоронні правовідносини. Саме тому відповідальність — це правовідносини, які, з одного боку, покладають на правопорушника зобов’язання припинити противоправні дії, ліквідувати чи компенсувати наслідки правопорушення, а з іншого — наділяють суб’єкта, що постраждав, правом вимагати здійснення згаданих дій. Правовідносини відповідальності виникають незалежно від волі сторін, у разі порушення однією з них своїх зобов’язань в основних правовідносинах. Безумовність міжнародно-правової відповідальності в якості загального принципу міжнародного права була встановлена 1928 р. Постійною Палатою міжнародного правосуддя.
   Питання про відповідальність у міжнародному праві формулюється перш за все як питання про відповідальність держав, оскільки саме вони є основними суб’єктами міжнародних відносин і міжнародного права. Однак постійне розширення кола суб’єктів міжнародного права призводить і до зміни кола суб’єктів відповідальності за міжнародним правом.
   Цілі відповідальності полягають у такому: утримати потенційного правопорушника від вчинення правопорушення; спонукати правопорушника належним чином виконати свої зобов’язання; забезпечити потерпілому компенсацію за завдану йому матеріальну чи моральну шкоду; вплинути на майбутню поведінку сторін з метою добросовісного виконання ними своїх зобов’язань.
   Комісія міжнародного права на підставі узагальнення теорії та звичаєвих норм визначила такі принципи міжнародно-правової відповідальності: відповідальність за будь-які міжнародно-правові діяння держави; визначення суб’єктів таких діянь; визначення умов наявності міжнародно-правових діянь; незастосування внутрішнього права для визначення наявності таких діянь.
   Враховуючи, що науковці не дійшли згоди щодо визначення поняття “міжнародно-правова відповідальність”, Комісія міжнародного права визначила міжнародну відповідальність як “всі форми правових відносин, що можуть виникнути в міжнародному праві у зв’язку із правопорушенням, що вчинене державою, — незалежно від того, чи обмежуються ці відносини правовідносинами між державою, що вчинила неправомірну дію, і державою, яка безпосередньо постраждала, або ж вони поширюються також на інших суб’єктів міжнародного права, і, незалежно від того, чи обмежуються ці відносини зобов’язанням винної держави поновити право потерпілої держави та відшкодувати заподіяну шкоду, включають можливість самої потерпілої держави та інших суб’єктів застосувати до винної держави будь-які санкції, передбачені міжнародним правом”. З врахуванням цього міжнародно-правову відповідальність можна визначити як зобов’язання суб’єкта міжнародного права потерпіти певні обставини негативного характеру внаслідок заподіяння шкоди іншому суб’єкту міжнародного права як у результаті вчинення міжнародного правопорушення, так і в результаті правомірної діяльності.