Джерело сплати податку

   До категорій, які доповнюють або тісно пов’язані з об’єктом оподаткування, належить і поняття джерела податку.
   У деяких випадках джерело податку може збігатися з об’єктом оподаткування (доход при розрахунку податку на прибуток), але в більшості випадків — це два різних поняття. Джерелом сплати основної маси податків є доходи платника. Причому якщо для фізичних осіб можна дійсно говорити про доходи, куди увійдуть заробітна плата, пенсії, доходи від підприємницької діяльності тощо, то для юридичних осіб в основному йдеться про чистий доход — прибуток. Адже із загальної суми виторгу необхідно відновити засоби виробництва (матеріальні витрати) і витрати робочої сили (фонд заробітної плати), і тільки після цього залишається прибуток.
   Іноді як джерело податку розглядають капітал платника податків, що вимагає додаткової аргументації. По-перше, доходи вже є елементом капіталу платника. По-друге, якщо мати на увазі майно платника, а точніше — кошти, отримані за його рахунок (суми від реалізації нерухомості, накопичені кошти), то в цьому разі — ситуація екстраординарна, оскільки часто для сплати податку реалізують об’єкт оподаткування (продають земельну ділянку для перерахування плати за землю) або здійснюють процеси, які в результаті все одно призводять до втрати права власності на об’єкт (податкові платежі за рахунок коштів, призначених для розширення, реконструкції; позикових коштів).
   Наприклад, об’єктом земельного податку є земельна ділянка, а предметом — конкретна ділянка землі. Джерелом цього податку може бути або доход, отриманий від використання цієї ділянки (чи інший доход платника податків), або кошти, виручені від продажу цієї земельної ділянки (його частини) чи іншого майна. Податок може бути сплачений і з позикових коштів, однак позика погашається також за рахунок або доходу, або виторгу від реалізації цього майна.
   Якщо податок постійно виплачуватиметься за рахунок капіталу, то зрештою капітал вичерпається, зникне можливість сплатити податок взагалі, тому податок необхідно сплачувати з доходів. Лише в екстраординарних ситуаціях, коли виникає погроза існуванню виробничої бази як такої, сплата податку за рахунок капіталу обґрунтована. Наприклад, в умовах стихійного лиха чи війни з метою збереження частини майна, що приносить доход, може бути продано частину цього майна. У протилежному разі втрата може загрожувати всьому капіталу, а, отже, і можливості одержання доходів у майбутньому.
   Отже, основним джерелом, за рахунок якого виплачується основна маса податків, є доход. Існує також певний порядок сплати податків за рахунок доходу.
   1. Спочатку оподаткований доход зменшується на майнові податки, мито та інші платежі.
   2. На другому етапі перераховуються місцеві податки, витрати по сплаті яких відносять на фінансові результати діяльності платника.
   3. На третьому етапі виплачуються всі податки, що залишилися, з тих, котрі сплачуються за рахунок доходу.
   Специфічні особливості має внесення страхових внесків за рахунок доходу. Головне тут полягає в тому, що вони складають частину собівартості й обчислюються за встановленими ставками фактичних витрат на оплату праці. Таким чином реалізуються грошові нагромадження, з допомогою яких частина чистого доходу спрямовується на різні види обов’язкового державного страхування.
   Отже, джерело податку — кошти платника (переважно — доход), що він використовує для сплати податку. Виключними джерелами сплати податку є:
   1) будь-які грошові суми, що надійшли платнику податку;
   2) доходи й інші кошти, отримані платно чи безоплатно платником податку, в тому числі придбані за рахунок доходу;
   3) позикові кошти і кошти цільового фінансування.
   Деталізований механізм, що регулює джерела сплати податків, закріплений ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року. Згідно з цією статтею, джерелами самостійної оплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані в позику (кредит), а також з інших джерел.
   За рішенням платника податків оплату його податкових зобов’язань або погашення податкового боргу може бути здійснено шляхом проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань певного бюджету перед таким платником податків, що виникли відповідно до норм податкового чи бюджетного законодавства або цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов’язань платника податків. Порядок проведення заліку визначається центральним податковим органом за погодженням з Державним казначейством України.
   За податками, зборами (обов’язковими платежами), які відповідно до закону стягуються з об’єктів нерухомості, джерелом їх самостійної оплати можуть бути активи як власника таких об’єктів нерухомої власності, так і будь-якої іншої особи, на яку покладений обов’язок сплати, яка здійснюється виключно у грошовій формі. При цьому якщо особу, відповідальну за сплату податків або зборів (обов’язкових платежів), не виявлено, податкові процедури застосовуються безпосередньо до об’єктів такої власності, які підпадають під податкову заставу та підлягають продажу.
   Джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення є будь-які активи платника податків.
   Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням чи за рішенням органу стягнення:
   а) майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам, якщо таку заставу було належним чином зареєстровано у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна до моменту виникнення права податкової застави;
   б) активи, що належать на праві власності іншим особам і перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків;
   в) майнові права інших осіб, надані платнику податків у тимчасове користування або розпорядження, а також немайнові права інших осіб, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платникові податків без права їх відчуження;
   г) кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовувалися для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою, у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;
   ґ) кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих на користь такого платника податків;
   д) майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України;
   е) активи, вільний обіг яких заборонений чи обмежений відповідно до законодавства. Якщо підприємницька діяльність з активами, що продаються, підлягає ліцензуванню відповідно до закону, то покупцями таких активів можуть бути тільки особи, які отримали відповідну ліцензію.
   У разі якщо заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено продаж активів платника податків, попередньо переданих ним у тимчасове користування чи розпорядження іншим особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або сума заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними. Продаж або стягнення таких активів не зупиняє дію таких цивільно-правових договорів до кінця строків їх дії (крім депозитних договорів), а покупець таких активів набуває прав та обов’язків платника податків за такими договорами, у тому числі права на отримання доходу за ними. Якщо норми зазначеного цивільно-правового договору передбачають право кредитора на його дострокове припинення або збільшення розміру доходів за ним чи прийняття інших рішень, які приводять до швидшого повернення суми основного боргу та/або доходу за ним, орган стягнення зобов’язаний прийняти рішення про такі дії.
   Якщо у платника податків, який є філією або відособленим підрозділом юридичної особи, немає активів, достатніх для погашення його податкового обов’язку чи податкового боргу, додатковим джерелом погашення податкового обов’язку чи податкового боргу такого платника можуть стати активи юридичної особи, на які може бути звернене стягнення.
   Якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу здійснюється в порядку черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення — у рівних пропорціях.