Види об’єктів оподаткування Більшість економістів і фінансистів XIX століття вважали податковим об’єктом тільки чистий прибуток платника. Вони виходили з того, що рівність обов’язку нести податкову повинність полягає в рівності матеріального важеля цієї повинності, а рівність останньої полягає у відповідності податку коштам платника. Саме підхід, що ґрунтується на характеристиці об’єкта як чистого прибутку в податках реальних (у непрямих податках чистий прибуток слугує об’єктом не прямо, а через споживання), було покладено в основу трактування об’єкта оподаткування законодавством Російської імперії. Наприклад, у першому томі Зводу Законів в Установі Міністерства фінансів підкреслюється: “нові способи для множення державних доходів не повинні торкатися капіталів, необхідних для добутку доходів з казенних і приватних закладів, промислів, оборотів і справ, а повинні стягуватися з чистих їхніх прибутків”. І. Х. Озеров під об’єктом оподаткування розуміє “факти чи предмети, внаслідок наявності яких податок сплачується, наприклад земля, промисел, особа...”. Об’єктом оподаткування можуть бути (за Озеровим): 1) особистість; 2) предмети споживання; 3) окремі джерела доходу; 4) загальний доход; 5) майно платника; 6) моменти переходу майна. Оподаткування повинно бути пов’язане з таким предметом, станом чи процесом, в якому виражається господарська активність. Серед об’єктів оподаткування громадян можна виділити: 1) доход (сукупний доход по прибутковому податку); 2) майно (у тому числі земля, нерухомість, предмети розкоші); 3) споживання (наприклад, акцизи на окремі види товарів); 4) ввіз і вивіз товарів за кордон (митні збори). При цьому той самий об’єкт оподаткування не може виступати об’єктом оподаткування для кількох податків. Закріплення цього положення законодавством особливо необхідно, оскільки саме в такий спосіб закріплюється один з найважливіших принципів оподаткування — запобігання внутрішньому подвійному оподаткуванню. Хотілося б звернути увагу на одне з важливих питань податкового законодавства — на необхідність чіткого розмежування категорій, що має запобігти їх неоднозначному тлумаченню. Звичайно, цього неможливо уникнути цілком, але для основних понять вкрай необхідно.
|