Співвідношення податку, збору й мита

   На практиці часто як синоніми вживають поняття податку, збору, обов’язкового платежу. Дійсно, це дуже схожі категорії, але перебувають вони у певному співвідношенні. Поняття обов’язкового платежу є родовим, що охоплює всю сукупність податків і зборів (при цьому слід враховувати, що йдеться про обов’язкові платежі податкового характеру, оскільки штрафи, стягнення також мають обов’язковий, але не податковий характер), і в широкому розумінні обов’язкові платежі податкового характеру і складають податкову систему. У свою чергу, податки та збори є видовими категоріями, являють собою форми обов’язкових платежів податкового характеру. У цілому ж обов’язкові платежі в нашому контексті включають:
   1) податки;
   2) збори;
   3) податкові плати (мито, плату за торговий патент і т. ін.).
   Розмежування податків, зборів, інших платежів є не тільки теоретичною проблемою, а й значною мірою проблемою практики.
   По-перше, коли йдеться про податки, то це насамперед безумовні й нецільові платежі, і після їхнього надходження до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів, та це й не потрібно. У ситуації зі зборами картина інша. Це цільові надходження, вони необхідні для фінансування певних заходів і мають таким чином чітку цільову прив’язку. Тому можна порушувати питання про нецільове використання коштів (може навіть йтися про самостійний склад правопорушення).
   По-друге, податки в основному надходять до бюджетів, тоді як збори можуть формувати цільові (у тому числі й позабюджетні) фонди. Тому, якщо необхідно закріпити стабільні надходження до бюджетів нецільового характеру, — це, без сумніву, податки. Якщо ми хочемо закріпити стійкий зв’язок між податковими надходженнями і джерелами, з яких вони надходять, — це збори.
   І, по-третє, якщо встановлення, зміна і скасування податків і всіх елементів правового механізму податків є винятковою компетенцією органів державної влади, то деталізацію елементів зборів у перспективі можна розглядати і як компетенцію виконавчих органів.
   У законодавстві багатьох держав немає розмежування між цими категоріями, і податкову систему там характеризують як сукупність податків і зборів. Податкове законодавство Російської Федерації закріплює поняття податку, яким визнається обов’язковий внесок, що має безеквівалентний характер, не пов’язаний зі здійсненням уповноваженим органом (установою чи посадовою особою) певних конкретних дій у відношенні платника податків, який сплатив цей внесок.
   Природно, що податок, мито, збір мають певні загальні риси, зокрема, такі:
   - обов’язковість сплати податків і зборів до відповідних бюджетів і фондів;
   - чітке надходження їх до бюджетів і фондів, за якими вони закріплені;
   - стягнення їх на основі законодавчо закріпленої форми й порядку надходження;
   - примусовий характер стягнення;
   - здійснення контролю єдиними органами Державної податкової служби;
   - безеквівалентний характер платежів.
   Попри схожість цих механізмів, вони, однак, мають чіткі розбіжності.
   Мито і збір відрізняються від податків:
   1. За значенням. Податкові платежі забезпечують до 80 відсотків надходжень у доходну частину бюджету, інші види відрахувань, відповідно, менше.
   2. За метою. Мета податків — задоволення потреб держави, мета мит, зборів — задоволення певних потреб чи витрат установ.
   3. За обставинами. Податки являють собою безумовні платежі; мито і збір сплачуються у зв’язку з послугою, наданою платнику державною установою, що реалізує державно-владні повноваження.
   4. За характером обов’язку. Сплата податку пов’язана з чітко вираженим обов’язком платника; мито і збір характеризуються певною добровільністю дій його і не регулюються іноді відносинами імперативного характеру.
   5. За періодичністю. Збори, платежі, мито часто мають разовий характер і сплата їх здійснюється без певної системи; податки ж характеризуються певною періодичністю.
   Відмінності за періодичністю включають два підходи:
   - періодичність сплати (збори, мито — одноразова сплата, податки — певна періодична сплата);
   - періодичність дій (збори, мито прямо залежать від кількості дій, що породжують зобов’язання зі сплати, податки — чітко не погоджуються з періодичністю дій, наприклад, періодичність сплати податку з власників транспортних засобів не пов’язується з характером використання транспортного засобу).
   6. Відносини відплатності характерні для мит, зборів (на відміну від податків).
   Отже, на відміну від загальних податкових платежів збори й мита мають індивідуальний характер і їм завжди властиві спеціальна мета і спеціальні інтереси.
   Законодавчого розмежування мита і збору в Україні немає. Раніше основним критерієм було надходження коштів: якщо в бюджет — мито, якщо на користь організації — збір. У сучасних умовах акценти трохи змістилися:
   - збір — платіж за володіння особливим правом;
   - мито — плата за здійснення на користь платників юридично значущих дій.