Види податкових правовідносин

   Податкові правовідносини відображають певні функції, тому їх можна поділити на:
   1) загально-регулятивні (спрямовані на закріплення кола суб’єктів податкового права, їх загального юридичного статусу);
   2) конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення конкретної поведінки суб’єктів);
   3) комплексні (що виникають на стику загально-регулятивних і конкретно-регулятивних відносин);
   4) охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державно-примусового характеру).
   Види правових відносин діють у єдності: конкретно-регулятивні правовідносини функціонують лише тоді, коли вступили в дію загально-регулятивні; охоронні відносини передбачають існування регулюючих обов’язків, при порушенні яких застосовуються заходи юридичної відповідальності. Отже, система податкових правовідносин складається з кількох “рівнів” правовідносин, що взаємодіють один з одним.
   Зміст загально-регулятивних відносин визначається нормами, що встановлюють принципи податків і повноваження окремих суб’єктів податкових правовідносин. Загальні і конкретно-регулятивні правовідносини утворюють основну масу правовідносин у суспільстві і регулюють суспільні відносини шляхом установлення суб’єктивних юридичних прав і обов’язків. Розвиток регулюючих відносин, своєчасна їх поява, безперешкодне і належне здійснення є свідченням повного і реального використання права. Загально-регулятивні правовідносини виконують в основному функцію закріплення кола суб’єктів права і їхнього статусу. Якщо особа виступає як носій загального суб’єктивного права, вона займає специфічне положення щодо всіх інших осіб, а загальне суб’єктивне право, як підкреслює С. С. Алексєєв, тому і є “суб’єктивним”, що має особистий характер, тобто належить не тільки всім суб’єктам, а й кожному суб’єктові окремо.
   Конкретно-регулятивні правовідносини виступають як форма реалізації загально-регулятивних податкових правовідносин. У цій ситуації загальні права й обов’язки проектуються на діяльність конкретних суб’єктів. Якщо загально-регулятивні податкові правовідносини виділяють із системи правовідносин ті, що пов’язані зі сплатою податків, то конкретні правовідносини це уточнюють за різними напрямами (за видами податків, за платниками). Конкретно-регулятивні відносини закріплюють конкретну поведінку суб’єктів, зміст їхніх прав і обов’язків.
   Комплексні податкові правовідносини перебувають на своєрідному стику конкретних і загально-регулятивних податкових правовідносин. Вони досить вузько персоніфіковані, передбачаючи конкретного платника (що відрізняє їх від загальних), але однією з їхніх ознак є складний зміст, що відрізняє їх від простих. Мабуть, можна порушити питання і про об’єднання в межах комплексних правовідносин податкових норм і норм інших галузей права. Наприклад, механізм формування і витрачання пенсійного фонду перебуває на стику податкових і трудових відносин (оскільки цей збір входить до переліку обов’язкових податків і зборів, об’єднаних податковою системою).
   Охоронні податкові правовідносини виникають за умови порушення прав і невиконання обов’язків, якщо учасники правовідносин мають потребу в правових способах захисту з боку держави. Однією із сторін таких правовідносин виступає компетентний суб’єкт, що є носієм владних повноважень і наділений державою повноваженнями примусу. Іншою стороною є особа або орган, до якого застосовуються способи державного примусу і який зобов’язаний їх зазнавати. При цьому право застосовувати способи державного примусу деталізуються санкцією правової норми. Охоронні податкові правовідносини формуються в процесі правового регулювання, опосередковують охоронну функцію податкового права. Охоронні правовідносини мають похідний характер. Вони забезпечують реалізацію міри державно-примусового впливу щодо осіб, які порушили юридичні обов’язки зі сплати податків. У межах охоронних податкових правовідносин здійснюється захист суб’єктивних прав, запроваджуються у життя заходи юридичної відповідальності.