§ 3. Закони логічного мислення

   Мистецтво переконання передбачає знання і вміле застосування законів логічного мислення.
   Логічно, цілеспрямовано розвиваючи тему, оратору необхідно пам’ятати, що викладати матеріал слід, йдучи від простого до складного, від відомого до невідомого.
   Не можна висвітлювати наступне питання, якщо оратор не впевнений, що зрозумілим і засвоєним є попереднє. Якщо слухачі не опанували проміжної ланки, вони втрачають інтерес до подальшого викладу, і таким чином зв’язок оратора із слухачами розривається.
   Логічне мислення, групування думок навколо центральної ідеї досягається за допомогою зосередження всіх засобів діалектичної логіки і формальної логіки, що вивчають закони логічного мислення. Тому доцільно розглянути закони і прийоми логічного мислення і розкрити їх значення для красномовства.
   Розглянемо окремі положення діалектичної логіки та її вимоги до оратора:
   - всебічність у підготовці і викладі матеріалу, вивчення матеріалу в усіх його зв’язках і опосередкуваннях;
   - історичність — розгляд предмета в процесі становлення розвитку, в повній відповідності до основних законів матеріалістичної діалектики;
   - практичний підхід до змісту промови, тобто тісний зв’язок її з життям, характером аудиторії, практикою;
   - конкретність.
   Нехтування вимогами діалектичної логіки призводить до догматичного або релятивістського розуміння істини.
   Ораторське мистецтво вимагає також дотримання законів формальної логіки, до яких належать такі: закони тотожності, несуперечності, виключеного третього і закон достатньої підстави. Формально-логічні закони мислення вперше були сформульовані й розроблені Аристотелем.
   Розглянемо значення для красномовства кожного з цих законів формальної логіки.
   Закон тотожності відбиває визначеність думок. Думка оратора повинна цілком відповідати певному змісту. Необхідно чітко визначити предмет думки, протягом усієї промови мати на увазі саме цей предмет, а не інший.
   Закон тотожності вимагає також точного визначення понять. Л.М. Толстой твердив, що тільки точне визначення та вживання понять і слів роблять можливим людське спілкування, зв’язок оратора із слухачами.
   Закон несуперечності. Сутність закону полягає в тому, що два протилежні судження про один і той самий предмет, взятий в один і той самий час і в одному й тому ж відношенні, не можуть бути одночасно істинними; принаймні одне з цих суджень є хибним.
   Закон виключеного третього стосується протилежних суджень. Якщо одне судження істинне, то друге — хибне, третього судження не існує.
   Закон виключеного третього вимагає давати прямі відповіді на поставлені запитання.
   Суперечність неправильного міркування слід відрізняти від суперечностей, які притаманні всім життєвим явищам. Життєві суперечності об’єктивні, вони є внутрішнім джерелом виникнення і розвитку всіх предметів і явищ. На відміну від них суперечність неправильного міркування породжує суперечності плутаного, непослідовного мислення, тобто логічні суперечності.
   Закон достатньої підстави вимагає, щоб будь-яка істинна думка мала достатню підставу. Що вважається достатньою підставою для доказової, логічно переконливої промови? Достатньою підставою насамперед є добре підібраний і перевірений фактичний матеріал. Необхідно брати не окремі факти, що стосуються питання, яке розглядається, а всю їх сукупність.