12.2. Причини наркоманії в сучасних умовах

   По-перше, зауважимо, що наркоманія як явище існувала в Україні упродовж усього XX ст., а останніми роками її кількісні та якісні показники набагато підвищились. По-друге, проблема наркоманії нагальна для людства загалом.
   Спробуємо пояснити, що ж призвело до такої ситуації. У глобальному масштабі XX століття ознаменоване як час не-бачених раніше потрясінь і катаклізмів (і не так у природній, як у соціальній сфері). Дві світові війни, що не мали аналогів у попередній історії людства, кровопролитні революції, відчайдушна боротьба класів і партій, мільйони закатованих — один бік проблеми. Другий — це психічний повсякденний тиск наявності зброї масового знищення, поширення невиліковних хвороб, організованої злочинності, що охопила всі країни і континенти.
   Ці та багато інших чинників призвели до того, що значна частина людства втратила психологічну стійкість, шукає можливості відійти від жахаючої дійсності, очікує на кінець життя на планеті й тому знаходить порятунок у саморуйнівній поведінці: алкоголі, наркотиках тощо (виявляється ескапізм — прагнення особистості піти від дійсності у світ ілюзій, фантазій).
   Чинників, що призводять до поширення наркоманії в сучасних умовах, безліч: і тих, що були раніше, і тих, що виявляються нині.
   Так, певним представникам різних верств населення притаманна значна бездуховність, у частини людей спостерігається крах особистих сподівань (фрустрація). У молоді, яка краще адаптується в сучасних умовах, водночас здебільшого відсутні далекоглядні життєві орієнтації та ідеали соціально значущого плану. Невизначеність у багатьох питаннях близького і далекого майбутнього так само властива частині населення. І все це відбувається на тлі різкого зниження життєвого рівня значної частини громадян. Тому певна кількість людей різного віку і соціального становища бажає часом “скинути напруження”, відійти на певний час від дійсності.
   Водночас виявляється низький загальний рівень культури певної частини населення, і передусім серед молоді, яка не бачить в оволодінні досягненнями культури можливості розв’язання власних життєвих проблем. Звідси — споживацьке ставлення до культури, незацікавленість у духовному зростанні, потяг до так званої маскультури, що пропонує ігнорування гідності, моралі, насаджує порнографію, насильство, духовне зубожіння. Саморуйнівна поведінка людини (у тому числі вживання наркотиків) є невіддільним чинником такої культури. Внаслідок цього частині молоді притаманні високий рівень конформізму, невміння опиратися референтній групі, до якої виявляється потяг і де вживають наркотики, відсутність сили волі, щоб протистояти втягуванню в наркотичну залежність, легковажність в оцінюванні ситуації стосовно себе сьогодні й у майбутньому, прагнення до миттєвих розваг, бажання “бути дорослим” і “все випробувати в житті”.
   Зазначимо й те, що в колишньому СРСР розглядувана проблема хоча й не була найболючішою, проте фактично повністю замовчувалась упродовж десятиліть. У країні домінував погляд, що наркоманія можлива лише за кордоном, тому й не було вироблено дієвих засобів і методів антинаркотичної пропаганди, прищеплення населенню, особливо молоді, розуміння страшної небезпеки через вживання наркотиків. Саме тому нині у країнах СНД немає антинаркотичного громадського руху, не створено громадської думки, яка б одностайно засуджувала вживання наркотиків і тих, хто їх розповсюджує. Мало того, підвищення порогу терпимості до антисоціальних явищ у суспільстві стосується й проявів наркоманії.
   Саме з огляду на викладене у вітчизняних міністерствах охорони здоров’я і внутрішніх справ недостатньо сил і засобів для боротьби з наркоманією. Насамперед замало висококваліфікованих лікарів-наркологів і психіатрів, спеціалістів для боротьби з наркобізнесом в органах міліції, спеціалізованих державних медичних закладів, а також достатньої кількості ліків, препаратів, техніки.
   Антинаркотичне кримінальне і адміністративне законодавство було значною мірою недосконале, а головне — не застосовувалося, що певною мірою характерно й нині.
   Істотний негативний чинник поширення наркоманії виявляється в тому, що Україна має велику сировинну наркотичну базу: олійний мак і конопля. А погіршення матеріального становища частини населення і можливість збільшити власні прибутки штовхає частину сільського населення до незаконних дій, пов’язаних з культивуванням снотворного маку. Щорічно в Україні виявляється і ліквідується нелегальних посівів маку на площі близько 1300 кв. м. Щодоби реєструється близько 130 злочинів, пов’язаних з наркотиками, і така сама кількість осіб притягується до кримінальної відповідальності у справах цієї категорії.
   Дослідження засвідчують, що злочинцями здебільшого є молодь віком до 30 років, серед якої майже 90 % безробітних. З-поміж споживачів наркотиків переважають такі категорії особи без певних занять — 80,9%, робітники — 12,7 %, учні професійно-технічних училищ і шкіл — 1,9 %, студенти — 1,7 %, інші — 2,8 %.
   Щодоби з незаконного обігу вилучається понад 100 кг наркотиків і наркотичної сировини, але (за світовим досвідом) ця цифра не перевищує 1/15 їх реального обсягу.
   Виключно великою у сфері наркобізнесу є активність злочинності. Адже жодну іншу злочинну діяльність не можна порівняти з наркобізнесом за рівнем прибутків (за різними оцінками щорічно у світі вони становлять 500-1500 млрд дол. США). Ось чому злочинний світ невпинно активізується і в Україні. Зі стабільністю гривні в Україні активізувалось завезення “важких” наркотиків. Важливо й те, що “відмити” зароблені на наркобізнесі “брудні гроші” в Україні легко, адже в нашій державі тільки зароджується система відслідковування джерел накопичення капіталу. Значна кількість наркоділків так само є наркоманами, а щодо “дрібних споживачів”, то вони з різних причин (через бажання бачити родичів і друзів “такими як самі", “заробити” на придбання наркотиків тощо) дуже активно втягують у вживання наркотиків своє оточення. Дослідження свідчать, що за один рік один наркоман втягує у вживання наркотиків у середньому сім осіб.
   Зазначимо також, що нині вітчизняна митна служба не має необхідної кількості фахівців і технічних засобів, які б допомагали повністю виявляти товаропотік наркотичних речовин, що йде транзитом через Україну. Проте, як засвідчує світовий досвід, частина транзитного товару залишається у країнах, через які він прямує, і ця частина тим більша, чим більший потік.