Розділ 22. Особливості відбування покарання в колоніях різних видів

   Крім загальних умов відбування покарання, що містяться у главі 17 КВК України і які поширюються на всі види виправних колоній, КВК України встановлює і певні особливості відбування покарання в різних видах колоній, які встановлені главою 20 КВК України.
   Найбільш сприятливі умови відбування покарання для засуджених установлюються у колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. Згідно із ч. З ст. 138 КВК України у такого виду колоніях встановлюється режим, передбачений для засуджених, які тримаються у дільницях соціальної реабілітації виправних колоній. Це означає, що засуджені, які відбувають покарання у таких колоніях:
   - тримаються під наглядом, а на території житлової зони — під охороною;
   - у вільний від роботи час від підйому до відбою користуються правом вільного пересування в межах території колонії;
   - з дозволу адміністрації колонії можуть пересуватися без нагляду поза територією колонії, але в межах населеного пункту, якщо це необхідно за характером виконуваної ними роботи або у зв'язку з навчанням;
   - можуть носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без обмеження;
   - мають право відправляти листи, отримувати бандеролі, посилки, передачі, одержувати короткострокові побачення без обмеження, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на місяць;
   - після відбуття шести місяців покарання в разі відсутності порушень режиму відбування покарання, наявності житлових умов з дозволу адміністрації колонії можуть проживати в межах населеного пункту, де розташована колонія, із своїми сім'ями, придбавати відповідно до чинного законодавства жилий будинок і заводити особисте господарство.
   У колоніях же мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього й максимального рівнів безпеки особливості відбування покарання проявляються у:
   1) витрачанні на місяць різної суми грошей, зароблених у виправній колонії, для придбання продуктів харчування й предметів першої потреби;
   2) одержанні різної кількості посилок (передач) і бандеролей протягом року;
   3) отриманні права на поліпшення умов тримання;
   4) різних умовах ізоляції засуджених у межах однієї виправної колонії.
   Зокрема, засуджені мають право витрачати на місяць для придбання продуктів харчування й предметів першої потреби гроші у сумі:
   - до 100% мінімального розміру заробітної плати — у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;
   - до 80% мінімального розміру заробітної плати — у виправних колоніях середнього рівня безпеки;
   - до 70% мінімального розміру заробітної плати — у виправних колоніях максимального рівня безпеки.
   Засуджені мають право одержувати протягом року:
   - сім посилок (передач) і чотири бандеролі — у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;
   - шість посилок (передач) і чотири бандеролі — у виправних колоніях середнього рівня безпеки;
   - п'ять посилок (передач) і дві бандеролі — у виправних колоніях максимального рівня безпеки.
   Поліпшення ж умов тримання у виправних колоніях залежить від таких підстав:
   1) сумлінної поведінки;
   2) сумлінного ставлення до праці;
   3) строку відбування покарання;
   4) перебування у дільниці ресоціалізації виправної колонії.
   Право на поліпшення умов тримання у виправних колоніях передбачає дозвіл на додаткове витрачання грошей на місяць у сумі:
   - 50% мінімального розміру заробітної плати — у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;
   - 40% мінімального розміру заробітної плати — у виправних колоніях середнього рівня безпеки;
   - 30% мінімального розміру заробітної плати — у виправних колоніях максимального рівня безпеки.
   Причому таке право може бути надане після відбуття:
   - не менше однієї третини строку покарання — у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання;
   - не менше половини строку покарання — у виправних колоніях середнього і максимального рівня безпеки.
   У виправних колоніях мінімального і середнього рівнів безпеки засуджені тримаються у звичайних жилих приміщеннях з дотриманням вимог роздільного тримання, встановлених ст. 92 КВК України. У виправних же колоніях максимального рівня безпеки в умовах суворої ізоляції засуджені можуть триматися як у звичайних жилих приміщеннях, так і у приміщеннях камерного типу.
   У приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки тримаються:
   1) чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі;
   2) чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;
   3) чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини;
   4) чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі;
   5) чоловіки, які раніше були засуджені до позбавлення волі за будь-який з таких злочинів:
   - проти основ національної безпеки України;
   - умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;
   - захоплення заручників;
   - зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього, малолітньої чи малолітнього;
   - розбій, вчинений організованою групою або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень;
   - вимагання, вчинене організованою групою або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження;
   - створення злочинної організації;
   - бандитизм;
   - терористичний акт;
   - посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця;
   - посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя;
   - злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі;
   6) чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки відповідно до ст. 101 КВК України.
   Ці категорії засуджених можуть бути переведені з приміщень камерного типу у звичайні житлові приміщення після фактичного відбуття не менше однієї четвертої призначеного судом строку покарання при умові, що вони стали на шлях виправлення (ст.101 КВК України).
   У звичайних жилих приміщеннях колоній максимального рівня безпеки тримаються:
   1) чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування;
   2) чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини;
   3) чоловіки, які раніше двічі в будь-якій послідовності були засуджені до позбавлення волі за такі злочини: проти основ національної безпеки України; умисне вбивство; умисне тяжке тілесне ушкодження; захоплення заручників; зґвалтування; розбій, вчинений при обтяжуючих обставинах; вимагання, вчинене при обтяжуючих обставинах; виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних пінних паперів чи білетів державної лотереї; створення злочинної організації; бандитизм; терористичний акт; створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань; викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем; незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжуючих обставинах; контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця; посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя; злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи; втеча з місця позбавлення волі або з-під варти; посягання на життя представника іноземної держави і які знову вчинили будь-який з перелічених злочинів, за який вони засуджені до покарання у виді позбавлення волі.