Основи правового статусу особи в Японії

   Важливим чинником у становленні нового конституційного порядку в Японії було визнання нової ролі особистості як активного носія прав і свобод. Після капітуляції в 1945 р. в Японії склалася система цінностей, яка поєднувала її власні традиції із західною концепцією цивільних прав і свобод, причому в галузі прав людини японська концепція запозичила теорію природного права із західноєвропейської. Всі державні інститути і закони базуються на ідеї гідності і цінностей людської особистості. Однак у Конституції підкреслюється, що “...народ повинен утримуватися від будь-яких зловживань свободами і правами і несе постійну відповідальність за виконання їх в інтересах суспільного добробуту” (ст. 12).
   Відповідно до ст. 11 Конституції “народ безборонно користується всіма основними правами людини”, котрі, будучи гарантовані Конституцією, “надаються сучасному і майбутнім поколінням як непорушні вічні права”. Із цього формулювання можна зробити висновок про те, що Конституція виходить із концепції “наданих прав”.
   У певній кількості статей говориться, що вказані в них права не належать, а гарантуються, причому невизначеному колу суб'єктів. І останнє, суб'єктом цілого ряду прав Конституція вважає не окремих індивідів, а народ. Наприклад, саме за народом визнається “невід'ємне право обирати публічних посадових осіб і звільняти їх від посади”. Всі публічні посадові особи є слугами всього суспільства, а не певної її частини (ст.15, частини 1 та 2).
   Основні права і свободи громадян розглядаються як абсолютні і притаманні людині від народження, які не можуть бути порушені навіть шляхом видання Парламентом відповідних законів. Конституція встановила, що “всі люди повинні поважатися як особистості” (ст. 13), вони “рівні перед законом і не можуть підлягати дискримінації в політичному, економічному і соціальному відношеннях за мотивами раси, релігії, статі, соціального положення, а також походження” (ст. 14). Великим завоюванням демократичних сил Японії стало включення до Конституції положень про свободу думки, совісті, віросповідання, зборів, об'єднань, слова, друку й інших способів прояву особистості (статті 19-23). Особливе місце займає положення про рівність чоловіка та жінки, рівність у шлюбі (ст. 24) та рівність при заміщенні державних посад (ст. 44).
   Важливе значення в Конституції набуває ст. 10 про умови громадянства, які визначаються законом. Таким законом був Закон про підданство Японії від 4 травня 1950 p., який замінив Закон про підданство 1900 р. Особливість чинного закону полягає в тому, що, вживаючи термін “підданство”, він вступає у формальне протиріччя із вказаною статтею Конституції та конституційним принципом народного суверенітету. Адже навіть у Великобританії та Канаді, які не пройшли через такі радикальні конституційні перетворення і формально не наголошували на принципі народного суверенітету, діє закон про громадянство, а не про підданство, як в Японії.
   Громадянство набуваеться головним чином за народженням на основі дії принципу крові, якщо навіть дитина народилася поза шлюбом, а мати дитини є піддана Японії.
   Право підстави застосовується у двох випадках: коли дитина народилася на території Японії, а батько і мати невідомі, а також коли вони не мали громадянства.
   Натуралізація відповідно до японського закону - набуття підданства з дозволу влади - стає чинною тільки після того, як в офіційному віснику з'явиться повідомлення про рішення міністра юстиції на прохання повнолітнього іноземного громадянина. Але до цього громадянин повинен прожити в Японії не менш ніж п'ять років.
   Припинення підданства також може мати місце навіть після появи надрукованого повідомлення міністра юстиції. Як ми бачимо, і в цьому є особливість Японії, в питаннях набуття та припинення громадянства особливу роль відіграють міністр юстиції і апарат міністерства. Ті питання щодо громадянства, які в Японії вирішує міністр юстиції, в інших державах вирішує глава держави.
   В японській Конституції знайшли своє відображення всі три основні групи прав, свобод та обов'язків громадян: особисті (цивільні), політичні та економічні, соціальні і культурні.
   Особисті права і свободи надають конституційного захисту приватному життю громадян, свободу людині від втручання держави. Право на “життя, свободу і прагнення до щастя” закріплює ст. 13. Також Конституційне право на життя ми знаходимо в ст. 36, яка забороняє застосування катувань та жорстких покарань: “Ніхто не може бути позбавлений життя або свободи або підданий покаранню інакше як відповідно до процедури, встановленої законом”. Право на життя включає в себе також право на безпеку і право на сприятливе навколишнє середовище, що належить до так званого “нового права”.
   Право на свободу думки та совісті (ст. 19) відображене в особистих правах у духовній сфері і передбачає свободу від ідеологічного нагляду. Японія є світською державою, і тому Конституція визнає свободу релігії, і крім того, “держава і її органи повинні утримуватися від проведення релігійного навчання та будь-якої релігійної діяльності” (ст. 20).
   Конституція закріплює “право кожного на недоторканність житла, документів і майна..,таємницю особистого життя і комунікацій” (ст. 35). Стаття 22 надає кожному право вільного пересування, поселення, а також вибору професії. “Свобода виїзду для всіх за кордон і свобода відмови від свого громадянства не повинна порушуватися” - так записано в цій статті.
   Конституція Японії в достатньо широкому обсязі встановлює кримінально-правові й процесуальні гарантії особистих прав і свобод. За американським зразком Конституція проголошує принцип “привілеїв проти самозвинувачення”: “Ніхто не може бути примушений давати свідчення проти себе. Визнання, зроблене під примусом, під катуванням або під загрозою.., не може розглядатися як доказ” (ст. 38). Ніхто не може бути заарештованим без достатньої підстави (ст. 34). Арешт може проводитися тільки “за наявності наказу компетентного працівника органів юстиції”, наказу, в котрому вказано причини злочину за який особу заарештовують (ст. 33). Стаття 39 забороняє “притягнення до кримінальної відповідальності двічі за один і той самий злочин”. Право на неупереджений суд, розгляд і захист у судовому процесі сформульовано в ст. 37 Конституції.
   Політичні права пов'язані з участю в політичному житті держави і управлінні державними справами. Японська Конституція надає громадянам виборче право (статті 15, 44, та 93) і право подання “мирної петиції” (ст. 16), причому Основний закон визначає коло питань, з котрих може бути подана петиція. До них належать: відшкодування шкоди, зміщення публічних посадових осіб, введення, відміна або внесення змін до законів, указів або розпоряджень. До політичних свобод належать також свобода зборів і об'єднань, свобода слова, друку і всіх інших форм висловлення думок (ст. 21).
   З'ясування соціально-економічних прав і свобод тісно пов'язано із концепцією соціальної держави, ядром якої є принцип відповідальності держави за забезпечення розвитку суспільного добробуту, соціального забезпечення та народного здоров'я. Ці ідеї знайшли відображення в ст. 25 японської Конституції. Важливими елементами правового статусу індивіда є приватна власність, яка включає право володіти, користуватися, наслідувати та мати прибуток. Право приватної власності визнається в Японії як соціально обумовлене, тобто, воно не повинно вступати в суперечність із суспільним добробутом (ст. 29). Конституція також передбачає право громадян на працю (ст. 27), заборону примусової праці (ст. 18), право на підтримання мінімального рівня здоров'я і культурного життя (ст. 25), право на освіту, в тому числі і на обов'язкову безоплатну освіту (ст. 26), свободу наукової діяльності (ст. 23).
   Конституційні обов'язки громадян знаходяться в тісному контакті із конституційними правами і свободами. Інколи обов'язки сформульовані не прямо, наприклад, обов'язок працювати (ч. 1 ст. 27), а побічно, наприклад, обов'язок сплачувати податки сформульований в Конституції таким чином: “Населення підлягає оподаткуванню у відповідності із законом” (ст. 30), забезпечення обов'язковою освітою дітей, які знаходяться на піклуванні (ст. 26).
   Конституція Японії також містить і гарантії додержання основних прав і свобод. Основою юридичної гарантії є контроль за конституційністю нормативних актів і відповідальність за порушення конституційних прав і свобод, що здійснює судова влада.