Національно-державний устрій Китайської Народної Республіки

   Особливість національно-державного устрою КНР відбита в конституційно закріпленому значенні Китайської Народної Республіки як “єдиної багатонаціональної держави” (ст. 22). Така форма державного устрою - “єдиного і неподільного”, “унітарного” зумовлюється, на думку китайських теоретиків, “реально існуючими умовами Китаю”, у тому числі й особливостями національних відносин у країні. В цих умовах у Китаї прийнята лише політика районної національної автономії для вирішення національного питання в країні.
   Районна національна автономія в КНР не має характеру національної державності (до того ж, і право націй на самовизначення не фігурує в жодному законодавчому акті в КНР). Це адміністративна автономія. Райони національної автономії являють собою місцеві адміністративні райони, що перебувають під єдиним керівництвом держави і є невід'ємною її частиною. Такі райони утворюються в місцях компактного проживання нехансь-ких національностей (ст. 12 Конституції).
   Головні положення з національного питання сформульовано в Конституції (розділ 6, статті 112-122). У Законі районної національної автономної Китайської Народної Республіки від 1 жовтня 1984 р., в основу якого покладено положення Конституції КНР 1982 p., коло основоположних ідей щодо національно-державного устрою КНР викладається більш конкретизовано, в уточнених формуваннях. Особлива увага в Законі звертається на забезпечення прав самоврядування. Районна національна автономія визначається у ньому не тільки як основна лінія у вирішенні національного питання в КНР, а й як найважливіший елемент політичної системи держави. Відповідно до Закону (ст. 6) органи самоврядування районів національної автономії можуть вживати певних заходів для прискорення економічного та культурного розвитку національних районів. Однак при цьому вони повинні ставити інтереси держави на перше місце та виконувати завдання, які визначають вищестоящі державні органи (ст. 7). Законом установлюється процедура обов'язкових консультацій вищестоящих органів з органами самоврядування у разі необхідності зміни кордонів автономної одиниці. Такі зміни повинні затверджуватися Державною Радою (ст. 14). У статті зазначається, що всі народні уряди районів національної автономії є адміністративними органами, які перебувають під єдиним управлінням Держради. У Законі докладно регламентуються норми представництва в ЗНП автономних одиниць національностей, крім того, що здійснює автономію. Конкретно розглядається захист інтересів неханців у господарській сфері, надання їм різних пільг і переваг з метою покращення економічної ситуації в національних районах. Законом про автономії гарантується можливість самостійного вирішення органами самоврядування господарських питань місцевого значення. При цьому самостійні рішення місцевих органів у даній області повинні бути затверджені Державною Радою та іншими вищестоящими державними органами.
   У 80-х роках (після прийняття Конституції) процес створення автономних національних районів у місцях компактного проживання неханських національностей був практично завершений. Тепер у КНР нараховується п'ять автономних одиниць вищого ступеня - автономних районів (або областей), що за своїм адміністративним статусом відповідають провінціям. У деяких із них є національні автономні одиниці нижчих ступенів - автономні повіти та автономні округи: 31 автономний округ, що територіально відповідає звичайним округам провінцій (кожний округ складається з кількох повітів) і 104 автономних повіти. Таким чином, усього в КНР нараховується 140 одиниць районної національної автономії.