Конституція РФ 1993 р.

   До 1993 р. в Росії діяла Конституція 1978 р., до якої було внесено понад 300 поправок і доповнень, у тому числі й такі, як утворення Інституту президентства, Конституційного суду тощо. Конституція 1978 р. вже не відповідала новій політичній ситуації, що склалася після серпня 1993 р. Процес підготовки проекту Конституції був дуже тривалим. Перший з'їзд народних депутатів Росії створив Конституційну комісію, яка підготувала проект Конституції. Він був опублікований у листопаді 1991 р. Нестабільність політичного життя, поляризація політичних сил не дозволили прийняти проект цієї Конституції. Тоді був підготовлений так званий президентський проект Конституції. Відповідно до Указу Президента від 20 травня 1993 р. була скликана Конституційна нарада, мета якої - завершити підготовку президентського проекту Конституції. У роботі Конституційної наради взяли участь представники органів влади федерального рівня, суб'єктів федерації, місцевого самоврядування, політичних партій, юристи. Конституційна нарада схвалила проект і прийняла рішення про винесення його на референдум. 12 рудня 1993 р. Конституція була прийнята. Гостра політична боротьба знайшла свій відбиток у результатах голосування. За прийняття Конституції проголосували тільки 58,4% виборців. 41,6%, у тому числі 9 республік і 10 областей, проголосували проти проекту. У зв'язку з результатами голосування слід згадати, що в останні роки в усьому світі Конституції приймаються не менш як двома третинами голосів виборців.
   У результаті прийняття Конституції 1993 р. колишня Конституція 1978 р. з наступними змінами і доповненнями припинила дію.
   Конституція Російської Федерації 1993 р. має преамбулу і два розділи. Перший розділ складається з 9 глав, до яких увійшло 137 статей. Другий розділ - прикінцеві та перехідні положення. У преамбулі, зокрема, говориться, що багатонаціональний народ Російської Федерації, об'єднаний спільною долею на своїй землі, утверджуючи права і свободи людини, громадський мир і злагоду, зберігаючи державну єдність, виходячи із загальновизнаних принципів рівноправності та самовизначення народів, відроджуючи суверенну державність Росії,... приймає цю Конституцію.
   Глава 1 “Основи конституційного ладу” охоплює широке коло суспільних відносин, які складають основи конституційного ладу. Ці основи докладно закріплюються в наступних главах Конституції. Згідно з Конституцією Російська Федерація є демократичною федеративною правовою державою з республіканською формою правління. Російська Федерація - суверенна незалежна держава. Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади є багатонаціональний народ. Демократичний характер держави виражається, насамперед, у тому, що народ здійснює свою владу безпосередньо, а також через державні органи влади та органи місцевого самоврядування. Ніхто не може присвоїти владу. Захоплення влади або присвоєння владних повноважень переслідується законом.
   Конституція РФ та федеральні закони мають верховенство на всій території федерації. Конституція має вищу юридичну силу і стоїть над іншими законами і нормативними актами. Вона зумовлює діяльність законодавчої, виконавчої та судової влади. Закони та інші правові акти, що приймаються в Російській Федерації, не повинні суперечити Конституції РФ.
   До основ конституційного ладу відносять федералізм, здійснення державної влади на основі її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Державну владу у федерації здійснює Президент РФ, Федеральні збори, уряд РФ, суди РФ.
   Конституція закріплює положення, щодо економічної, соціальної і політичної систем федерації. Земля та інші природні ресурси можуть бути у державній, приватній, муніципальній та інших формах власності. Усі форми власності визнаються і захищаються однаково.
   Конституція закріплює політичну систему життя країни: визнає політичну різноманітність, багатопартійність, рівність об'єднань перед законом; визнає ідеологічну різноманітність; забороняє створення і діяльність громадських об'єднань, спрямованих на насильницьку зміну основ конституційного ладу.
   Глава 2 Конституції закріплює права і свободи людини та громадянина. Вона містить 48 статей. Глава починається ст. 17, яка проголошує, що в РФ визначаються і гарантуються права і свободи людини і громадянина згідно із загальними принципами та нормами міжнародного права та відповідно до цієї Конституції. Основні права і свободи людини нерозривні й належать кожному від народження. Здійснення прав і свобод людини не повинно порушувати прав і свобод інших осіб. Права і свободи людини й громадянина діють безпосередньо.
   У Конституції РФ 1993 p. є поділ основних прав і свобод на: особисті права та свободи; політичні права; соціально-економічні, культурні права тощо.
   Категорії особистих прав і свобод людини та громадянина присвячена найбільша кількість статей Конституції. Це основа статусу людини та громадянина. До цієї групи належать: право на життя, право на свободу і особисту недоторканність приватного життя та сімейну таємницю; таємницю листування, телефонних розмов, поштових, телеграфних та інших повідомлень; недоторканність житла; право визначення своєї національної незалежності, користування рідною мовою.
   Політичні права. Насамперед, це право громадян на участь в управлінні справами держави. Це випливає із ст. З Конституції, в якій говориться, що носієм суверенітету та єдиним джерелом влади є її багатонаціональний народ, який здійснює владу як безпосередньо, так і через своїх представників, а також через органи місцевого самоврядування. Формами безпосередньої реалізації громадянами влади є: референдуми, участь у виборах до органів державної влади та місцевого самоврядування. Громадяни мають право брати участь у здійсненні правосуддя. Вони мають право на свободу зборів і маніфестацій, звертання до державних органів і органів місцевого самоврядування зі скаргами на їхню діяльність, на що влада повинна реагувати.
   До групи соціально-економічних прав і свобод Конституція відносить право на підприємницьку діяльність; право на приватну власність: ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як за рішенням суду. Окремі громадяни та об'єднання громадян мають право володіти землею; право на вільний труд і на винагороду за нього залежно від кількості та якості; право на відпочинок; охорону родини; право на житло; право на освіту та інші права.
   Конституція закріплює основні обов'язки громадян: додержання Конституції і законів; сплачення податків та зборів, захист Вітчизни, збереження природи і навколишнього середовища.
   Конституція (ст. 2) закріплює обов'язок держави захищати права і свободи людини та громадянина.
   Глава 3 присвячена федеральному устрою. Глава 4 - Президенту Російської Федерації, Глава 5 - Федеральним зборам. Навіть така структура Конституції мовчазно вказує на те, “хто є хто”.
   Наступні глави закріплюють питання про виконавчу та судову владу, органи місцевого самоврядування; остання, 9 глава, присвячена конституційним поправкам та перегляду Конституції.
   Розділ 2 “Прикінцеві та перехідні положення” вирішує питання, що виникають у зв'язку з набуттям чинності Конституції РФ 1993 p.