Конституція Швейцарії

   Діюча Конституція була прийнята на референдумі в квітні 1999 р. і набрала сили 1 січня 2000 р. Вона є п'ятою за рахунком (попередні були прийняті в 1791, 1802, 1848, 1874 роках). Як данину традиції Конституція зберегла в назві держави термін “конфедерація” - “Федеральна Конституція Швейцарської Конфедерації”. Хоча фактично Конституція 1848 р. перетворила Швейцарію із конфедерації на федерацію.
   До структури Конституції входять преамбула і шість розділів, які поділяються на глави, а деякі глави - на відділи. Крім цього, в текст Конституції включені “перехідні положення”.
   Преамбула є дуже скороченою, вона починається словами “У ім'я Всемогучого Бога!”. У ній містяться вказівки на джерела прийняття Конституції (“народ і швейцарські кантони”), а також закріплені основні цілі держави: оновлення союзу, укріплення демократії, незалежності та миру.
   Перший розділ - “Загальні положення” містить шість статей, що закріплюють склад федерації, її цілі, принцип обмеження суверенітету кантонів, національні мови (ст. 4 закріпила чотири національних мови: німецьку, французьку, італійську, ретороманску), розкривають зміст правового характеру Швейцарської держави (ст. 5). Другий розділ називається “Основні права, громадянство і соціальні цілі”. Він регламентує основи правового статусу людини (гл. 1) і соціальні цілі, тобто зобов'язання, що бере на себе Конфедерація і кантони стосовно особистості (гл. 3). Третій розділ - “Конфедерація, кантони і комуни” регламентує взаємовідносини і компетенцію конфедерації, кантонів і комун. У четвертому розділі - “Народ і кантони”, регулюються найважливіші питання участі населення в політичному житті, основи статусу політичних партій, основи процедури здійснення народної ініціативи і проведення референдуму. П'ятий розділ Конституції визначає основи статусу вищих органів державної влади федерації. Розділ включає чотири глави, із них друга ділиться на три відділи: “Організація Федерального збору”, “Процедура”, “Повноваження”. Нарешті, шостий, заключний, розділ закріпив процедуру перегляду Конституції, а також перехідні положення.
   Діюча Конституція має ряд особливостей, що відрізняють її від попередніх конституцій і основних законів інших держав. По-перше, як уже зазначалося, дещо суперечливо звучить сама її назва: “Федеральна Конституція Швейцарської Конфедерації”. По-друге, Конституція виходить далеко за межі регулювання суто політичних відносин, ще більш докладно в порівнянні з попередніми конституціями регулює економічні і соціальні питання. Особливо докладно регулюються питання з охорони навколишнього середовища, планування території, водокористування, лісокористування, охорони природи і природної спадщини країни, полювання і рибальства, охорони тварин (гл. 2, відділ 4 третього розділу). По-третє, на відміну від більшості конституцій інших країн, значна увага в Конституції Швейцарії приділяється регулюванню фінансових питань, зокрема питань оподаткування, різних видів податків, максимальних меж прямих податків (розділ третій, гл. З “Положення про фінанси”). По-четверте, особливістю Конституції є детальне регулювання процедури здійснення народної ініціативи і референдуму. Наприклад, повний перегляд Конституції можуть запропонувати сто тисяч “громадян і громадянок”, що мають право голосу. Ця пропозиція передається на голосування народу (референдум). У статтях 138 і 139 визначається найдокладніша форма оформлення ініціативи про повний і частковий перегляд Конституції і роль Федерального збору в цьому процесі.
   За способом зміни Конституція є жорсткою. Ініціатива про повний або частковий перегляд може виходити від народу, від парламенту або кожної із його палат. У будь-якому випадку після дотримання зазначених у Конституції процедур поправка або нова Конституція приймаються на референдумі, тобто голосуванням народу і кантонів (статті 142 , 195).
   Кожний кантон має свою Конституцію, що гарантується федерацією (ст. 172)