Визнання обмежень державного суверенітету і участь у міжнародних союзах

   В останні роки XX ст. державна економіка, політика, культура сталії дедалі більше виходити за рамки державних кордонів, з кожним роком стають тіснішими зв'язки сучасних індустріально розвинутих держав.
   Початок Європейської багатосторонньої інтеграції було покладено створенням самостійних, але взаємозв'язаних організацій - ЕОВС (1951 p.), Євроатома і ЄЕС (1957 p.). Спочатку розвиток організаційно-нравової структури ЄС базувався на таких актах: 
   а) Брюссельський договір 1965 р.; Люксембургський договір 1971 рік;
   б) Єдиний Європейський акт 1986 p.; Шенгенська угода 1990 p.;
   в) Амстердамський договір 1997 p.; Ніццький договір 2000 р.
   У сучасний період стан і рівень інтеграції у регіоні досягли таких результатів:
   - кількість членів ЄС зросла з 6 до 15 держав-членів;
   - ліквідовані обмеження у взаємній торгівлі країн-членів (остаточно - в 1994 p.);
   - створений спільний ринок товарів і послуг;
   - діє єдиний візовий простір (Шенгенська зона), в якому вільно переміщуються й громадяни ЄС, й іноземці;
   - встановлений Єдиний митний тариф (ЄМТ);
   - досягнута свобода пересування капіталів, робочої сили, створено єдиний економічний простір;
   - забезпечено проведення єдиної торгової політики;
   - здійснюється єдина політика субсидування і протекціонізму щодо аграрного сектору;
   - прискорено процес перетворення національних монополій у ТНК;
   - здійсненний перехід до єдиної грошової одиниці - євро;
   - здійснюється обмеження й уніфікація національних систем права з цілої низки напрямів;
   - створена, діє і розвивається особлива система права - право ЄС, Європейське право;
   - створюється однорідне юридичне середовище підприємницької діяльності.
   “Наднаціональна” природа правопорядку ЄС ясніше проявляється в праві його органів приймати обов'язкові для держав-членів та їх громадян владні акти безпосереднього застосування, які до того ж мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.
   Для передачі міжнародній організації прав, властивих суверенітету, були внесені відповідні статті до Конституцій держав-членів. Так, у Конституцію ФРН внесена ст. 23, яка проголошує: “Для здійснення ідеї об'єднаної Європи Федеративна Республіка Німеччина бере участь у розвитку Європейського Союзу, до обов'язків якого входить гарантування дотримання принципів демократії правової держави, соціальної та федеративної держави, а також дотримання принципу субсидіарності, що гарантує захист основних прав, які, по суті, співпадають з основними правами, що містяться в Основному Законі. З цією метою Федерація може передавати свої суверенні права через видання закону”.