Право наймача на заміну жилого приміщення більшого розміру на жиле приміщення меншого розміру

   Наймач, який має зайву жилу площу (понад установлені норми), вправі за згодою членів сім’ї вимагати від виконавчого органу місцевої ради, від підприємства, установи, організації (залежно від належності жилого будинку) надання йому жилого приміщення меншого розміру замість займаного.
   Відмову в наданні жилих приміщень меншого розміру може бути оскаржено до виконавчого органу вищої за підпорядкованістю ради або вищого щодо організацій органу управління. Ці органи повинні при можливості задовольняти прохання громадян про надання жилого приміщення меншого розміру, бажано, у тому ж районі, місті, на зручному для наймача поверсі, чи в будинку, розташованому у другому місці, яке обумовив наймач. Якщо наймач просить надати приміщення меншої площі, але з перебільшенням розміру, встановленого законодавством, таке прохання потрібно задовольняти, оскільки при цьому відбувається перерозподіл жилої площі на користь держави.
   За ініціативою наймача може бути розірваний договір найму на одне жиле приміщення і укладений новий договір про користування іншим приміщенням. Якщо разом з наймачем проживають члени його сім’ї, для розторгнення договору необхідна їх згода. Це випливає з принципу рівності прав наймача і членів його сім’ї. Спори між наймачем і членами його сім’ї суду не підвідомчі. Окремі члени сім’ї не мають права вимагати надання жилого приміщення меншого розміру. Заява про розторгнення договору найму має надаватися у письмовій формі.
   Механізм заміни займаної наймачем квартири на квартиру меншою площею, а також встановлення і виплати йому компенсації за різницю між загальною площею цих квартир регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. за № 572.
   Заміна займаної громадянином на умовах найму квартири на квартиру меншою площею здійснюється власником державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно проживають разом з наймачем у займаній ним квартирі.
   Для проведення вказаної заміни органи місцевої державної влади створюють резерв житла. Резерв житла для заміни квартир на квартири меншою площею створюється із квартир поточного звільнення, квартир, викуплених у громадян, частини квартир у новозбудованих, капітально відремонтованих або реконструйованих жилих будинках. До резерву включаються одно- та двокімнатні квартири, однокімнатні жилі будинки, розташовані, як правило, у престижних районах населених пунктів з підвищеними споживчими показниками якості.
   Заява та довідка з місця проживання про склад сім’ї і прописку подаються наймачем до виконкому місцевої ради, місцевої державної адміністрації (у містах Києві та Севастополі).
   Власник державних жилих будинків при наявності можливості задовольнити всі умови, визначені в заяві наймача, приймає рішення про надання йому квартири меншою площею. Орган, на який покладено обов’язки оформлення документів з приватизації державного житла, за дорученням власника будинку здійснює необхідні розрахунки, узгоджує всі питання з заявником, готує проект рішення органу державної виконавчої влади.
   На підставі прийнятого рішення заявникові видається ордер на жиле приміщення меншою площею.
   Звільнення займаної квартири та заселення наданої квартири провадяться у загальному порядку.
   Після оформлення акта звільнення квартири власник будинку здійснює перерахування коштів на рахунок наймача, який проводив заміну займаної квартири на квартиру меншою площею.
   Грошова компенсація громадянам за здану ними площу виплачується за рахунок коштів власника будинку, одержаних ним від приватизації державного житлового фонду, продажу звільнених при заміні квартир та інших надходжень.
   Розмір компенсації громадянам за здану загальну площу при заміні квартири на квартиру меншою площею визначається добутком вартості одного квадратного метра загальної площі житла нового будівництва в даному населеному пункті в рік заміни квартири на різницю в загальній площі квартир, яка здається і одержується громадянином.