38. Митне регулювання

   Правове регулювання митної справи включає широке коло питань, що здебільшого мають відношення до сфери ЗЕД. Митне законодавство — велика галузь, представлена нормативними актами різного рівня: від міжнародних договорів (наприклад, Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 р., Конвенція про тимчасове ввезення від 26.06.1990 р.) до наказів Державної митної служби України. Найважливішим з актів митного законодавства є Митний кодекс України від 11.07.2002 р. Особливим джерелом регулювання є міжнародна практика (наприклад, при визначенні країни походження товару — ст.277 Митного кодексу).
   Єдина митна територія України включає територію України, зайняту сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і спорудження, що створюються у виключній морській економічній зоні України. На єдину митну територію України поширюється виключна юрисдикція України. Разом з тим, території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважаються такими, що знаходяться за межами митної території України, крім випадків, визначених законами України. Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон збігається з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон.
   Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України, система яких, у свою чергу, складається з Державної митної служби України, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних установ і організацій. Так, спеціалізованим підрозділом митних органів є митна варта (ст.ст. 19-23 Митного кодексу), що протидіє порушенням митних правил (зокрема, спробам переміщення вантажів в об'їзд митних пунктів пропуску) і виконує ряд інших функцій.
   Найважливіша ланка системи митних органів — митниці, розташовуються як на митному кордоні, так і в інших районах митної території України. Кожна внутрішня митниця діє на визначеній їй Держмитслужбою території. Структурними підрозділами митниць є митні пости, що безпосередньо здійснюють митний контроль і оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
   Товари та інші предмети переміщуються через митний кордон України під митним контролем, який здійснюється з метою забезпечення порядку переміщення через митний кордон товарів та інших предметів шляхом перевірки документів і відомостей, необхідних для такого контролю, митного огляду (огляду і переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян), обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і в інших формах, передбачених законами України з питань митної справи (ст.41 Митного кодексу). На транспортні засоби, приміщення, ємності та інші місця, де знаходяться або можуть знаходитися товари та інші предмети, що підлягають митному контролю, митницею можуть бути накладені пломби, печатки та інші митні забезпечення. Митний контроль здійснюється в спеціально відведених для цього місцях розташування зон митного контролю. Разом з тим, у деяких випадках товари перебувають під митним контролем, знаходячись поза цією зоною, наприклад, протягом усього періоду транзиту товарів через митну територію між двома митницями (ст.200 Митного кодексу).
   Переміщення через митний кордон товарів підлягає митному оформленню, який здійснюють посадові особи митниці в місцях розташування митних органів. У випадку відмови в пропуску через митний кордон України товарів та інших предметів, митний орган зобов'язаний письмово повідомити зацікавленим особам (декларантам) мотивовані причини відмови. Товари, транспортні засоби та інші предмети, зазначені в переліку, встановлюваному Митним кодексом і актами Кабінету Міністрів України, підлягають обов'язковому декларуванню митницям України шляхом заяви за встановленою формою точних даних про товари, транспортні засоби та інші предмети, мету їх переміщення через митний кордон, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю і митного оформлення (ст.81 Митного кодексу). Декларування здійснюється особою, якій належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон, або за його дорученням — митним брокером (посередником). Митний брокер (посередник) — це під-приємство-резидент України, що здійснює декларування товарів, транспортних засобів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, який має ліцензію на право здійснення митної брокерської діяльності.
   Переміщення через митний кордон товарів здійснюється в місцях розташування митниць. Законодавством передбачені такі види митного режиму переміщення товарів через митний кордон:
   - імпорт;
   - реімпорт;
   - експорт;
   - реекспорт;
   - транзит;
   - тимчасове ввезення (вивезення);
   - митний склад;
   - спеціальна митна зона;
   - магазин безмитної торгівлі;
   - переробка на митній території України;
   - переробка за межами митної території України;
   - знищення або руйнування;
   - відмова на користь держави.
   При експорті та імпорті товари пропускаються з метою реалізації усередині країни, споживання за умови сплати належних митних платежів, а у випадках, передбачених законодавством, — за наявності підстави (наприклад, імпортної або експортної ліцензії).
   Тимчасове ввезення або вивезення товарів дозволяється на строк до одного року для господарського, наукового, гуманітарного та інших видів діяльності під зобов'язання про зворотне вивезення або ввезення без яких-небудь змін (крім природного зносу). Для деяких видів товарів (наприклад, підакцизних) тимчасове ввезення (вивезення) допускається за умови гарантування дотримання цього режиму (п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 р. № 1853 “Про допуск товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення)”).
   Оскільки митне оформлення товарів здійснюється, як правило, у внутрішніх митницях, законодавством встановлюються спеціальні правила перевезення товарів між митницями, правила здійснення контролю доставки товарів у митниці призначення при транзиті (наприклад, Закон від 20.10.1999 р. “Про транзит товарів), а також правила зберігання товарів до їх митного оформлення. Так, товари і транспортні засоби до завершення митного оформлення з дозволу митних органів розміщуються на строк до трьох місяців на складах тимчасового зберігання — відповідним чином обладнаних складських приміщеннях, резервуарах, площадках, що належать транспортно-експедиторським організаціям і іншим підприємствам, зі створенням у межах таких складів зони митного контролю (ст.ст. 99, 108 Митного кодексу). Умовою для одержання дозволу на використання приміщення, резервуара, площадки як складу тимчасового збереження відкритого типу (тобто призначеного для використання будь-якими особами, а не тільки товарів, що належать власнику складу) є наявність у підприємства ліцензії на право здійснення митної брокерської діяльності або діяльності митного перевізника (ст.101 Митного кодексу). На складах митних органів тимчасово зберігаються товари, не пропущені при ввезенні на митну територію України і не вивезені за її межі, товари, за які при їх ввезенні громадянами не сплачені належні митні платежі, і деякі інші товари (ст.ст.166-168 Митного кодексу).
   На відміну від складів тимчасового зберігання, на яких зберігаються товари в період їх митного оформлення, на митних ліцензійних складах зберігаються товари, щодо яких діє особливий режим — режим митного складу. Таким називається режим, при якому ввезені через межі митної території товари зберігаються під митним контролем без стягування податків і зборів і без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень у період зберігання, а товари, що вивозяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем після митного оформлення митними органами до фактичного їх вивезення за межі митної території України. Термін зберігання товарів у режимі митного складу — до трьох років (для підакцизних товарів — до трьох місяців). Власники митних ліцензійних складів — підприємства і організації — діють на підставі ліцензій на відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, виданих Державною митною службою (ст.ст.212-216 Митного кодексу). Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2002 р. № 1867 затверджені перелік товарів, які не можуть поміщатися у режим митного складу, а також перелік і порядок проведення операцій з товарами, що перебувають у режимі митного складу.
   Найважливішу роль у сфері митного регулювання ЗЕД відіграє класифікація товарів відповідно до Гармонізованої системи опису і кодування товарів, прийнятої на основі Міжнародної конвенції про ГС, Брюссель, 14.06.1983 р. (Україна приєдналася до Конвенції відповідно до Указу Президента України від 17.05.2002 р. № 466/ 2002). На додаток до Конвенції про ГС розроблені докладні допоміжні публікації: Пояснення до Гармонізованої системи (Ехріапа-іогу ІМоіез ію їЬе Нагтопігесі 8узіет), що складаються з 4-х томів, і Алфавітний покажчик до Гармонізованої системи опису і кодування товарів і до Пояснень до неї, що складається з двох томів. На ГС, а також на класифікації, що застосовується в Європейському Союзі — Комбінованій системі, побудований державний класифікатор ДК 017-98 “Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД)”. У класифікаторі міститься номенклатура всіх товарів, матеріалів, сировини. Структура десятизначного цифрового кодового позначення товарів в УКТЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної під-категорії (десять знаків). Кожному товару, таким чином, привласнений міжнародний цифровий код, що значно полегшує митний облік, оформлення товарів та їх оподатковування. Так, на основі ГС побудований Митний тариф України.
   Крім зазначеної класифікації, діє державний класифікатор послуг зовнішньоекономічної діяльності України (наказ Держстандарту України від 02.06.1997 р. № 324), однак у митній справі він не застосовується, оскільки послуги не підлягають митному оформленню.