10. Гарантії правового режиму іноземного інвестування

   Серед гарантій при іноземному інвестуванні можна виділити власне правові гарантії: гарантії правового режиму інвестиційної діяльності і гарантії при зміні законодавства. Так, іноземні громадяни при здійсненні господарської, у т.ч. підприємницької, діяльності користуються тими ж правами і несуть такі ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено законами України. Особливості здійснення господарської, у т.ч. підприємницької, діяльності іноземних юридичних осіб на території України визначаються законами і міжнародними договорами України (ст.ст.50,129 Господарського кодексу).
   Згідно зі ст. 394 Господарського кодексу і ст.7 Закону від 19.03.1996 р. “Про режим іноземного інвестування”, для іноземних інвесторів на території України встановлений національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності, за винятками, передбаченими законодавством України і міжнародними договорами України. Національний режим означає, що іноземні інвестори, у тому числі іноземні юридичні особи, користуються рівними правами не тільки з вітчизняними інвесторами, але і суб'єктами господарської діяльності, а, отже, — із вітчизняними суб'єктами підприємницької діяльності, за умови реєстрації іноземної інвестиції у встановленому порядку і визнання в такий спосіб іноземної юридичної особи як іноземного інвестора (ст.13 Закону від 19.03.1996 р.; Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 р. № 928 і Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.1997 р. № 112). Національний режим для іноземних суб'єктів господарської діяльності встановлений і визначений також частиною 5 ст. 7 Закону про ЗЕД.
   Від національного режиму іноземного інвестування відрізняється режим найбільшого сприяння, сутністю якого є надання іноземному інвестору режиму найбільш сприятливого з тих, що надаються в даній країні інвесторам з якої-небудь третьої країни. Цей режим встановлюється міжнародними угодами, причому, звичайно, разом з національним режимом. Наприклад, Угодою між Україною і Туреччиною про взаємне заохочення і захист інвестицій від 27.11.1996 р. передбачено, що кожна сторона надає інвестиціям, допущеним на її території, режим, що є найбільш сприятливим з тих, що надаються в подібних ситуаціях інвестиціям своїх власних інвесторів або інвестиціям інвесторів будь-якої третьої країни (п.2 ст.2). Міжнародними договорами також встановлюється режим, який аналогічний режиму найбільшого сприяння, який можна іменувати як “не менш сприятливий” (п.2 ст.30 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом від 14.06.1994 р.).
   Для суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти з залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної і іншої господарської діяльності або додаткові пільги (ст.7 Закону від 19.03.1996 р., ст.394 Господарського кодексу). Це стосується, наприклад, підприємств з виробництва автомобілів, підприємств оборонного комплексу, що залучає великі за обсягом іноземні інвестиції.
   Так, Закон від 19.09.1997 р. “Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні” іЗаконвід 15.11.2001 р. “Про внесення змін у деякі законодавчі акти України про державну підтримку автомобільної промисловості України”, передбачають оподаткування податком на додану вартість за нульовою ставкою операцій з продажу автомобілів, автобусів і комплектуючих виробів до них власного виробництва резидентів-виробників при наявності в них затвердженої Кабінетом Міністрів України інвестиційної програми. Прикладами можуть слугувати Інвестиційна програма спільного українсько-корейського підприємства з іноземною інвестицією у формі закритого акціонерного товариства “ Автозаз — ДЕУ ”, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1998 р. № 362, та Інвестиційна програма виробництва вантажних автомобілів, автобусів, що комплектують вироби і запасні частини до них закритим акціонерним товариством “Львівський автомобільний завод”, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1100. Разом з тим, слід зазначити, що у вищевказаних нормативно-правових актах не проводиться розмежування між іноземними і вітчизняними інвесторами, тобто такий же пільговий режим може надаватися у зв'язку з вітчизняними інвестиціями. Пільги для автопромисловості передбачені також Законом України від 18.03.2004 р. “Про розвиток автомобільної промисловості України”.
   Правовий режим інвестування визначається і загальними обмеженнями, встановленими законодавством. Так, Постановою Верховної Ради України від 17.06.1992 р. “Про право власності на окремі види майна” затверджений перелік видів майна, що не може знаходитися у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав на території України (Додаток № 1).
   Що стосується особливостей правового регулювання, у т.ч. пільг, то вони встановлюються законодавством України не тільки для іноземних осіб, але також і відносно створюваних ними на території України юридичних осіб та структурних підрозділів. Передбачені пільги носять, по суті, гарантійний характер для іноземного інвестора, оскільки спрямовані на фактичне відшкодування за рахунок бюджету втрат інвестора не тільки в зв'язку з загальними несприятливими умовами інвестування, але й у зв'язку з природними складностями технічного, організаційного, фінансового, культурно-мовного характеру для іноземного інвестора у порівнянні з вітчизняним. Однак при цьому, за загальним правилом, правовий режим підприємств з іноземною участю не допускає дискримінації по відношенню до інших підприємств (Закон України від 17.02.2000 р. “Про усунення дискримінації в оподатковуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна і коштів вітчизняного походження”).
   Нарешті, окреме місце займає режим спеціальних (вільних) економічних зон, що регулюється главою 39 Господарського кодексу, Законом від 13.10.1992 р. “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”, законами про окремі СЕЗ. У принципі, співвідношення режимів правового регулювання іноземного і вітчизняного підприємництва на території СЕЗ таке ж, як і на іншій території України, але можуть створюватися і СЕЗ із пріоритетним залученням інвестицій, у т.ч. іноземного капіталу, а також СЕЗ з міжнародним статусом, тобто, що складаються з ділянок території різних держав, але мають спільний режим (наприклад, запланована в районі впадання р.Прут у р. Дунай українсько-молдовсько-румунська СЕЗ). Відповідно до міжнародної практики, у подібних зонах особливим режимом користуються суб'єкти з держав-засновників зони.
   Особливе положення можуть займати суб'єкти інвестиційної діяльності з держав-засновників у зонах прикордонної (прибережної) торгівлі.
   Найважливішими гарантіями при іноземному інвестуванні є гарантії у випадку зміни законодавства. Згідно зі ст.8 Закону “Про режим іноземного інвестування” якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися державні гарантії захисту іноземних інвестицій (ст.ст.7, 9-12 Закону), то протягом десяти років з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора зберігається застосування цих державних гарантій. На відміну від цього загального положення, де, по суті, мова йде про гарантії збереження гарантій, у відношенні прав і обов'язків інвесторів по договорах про розподіл продукції протягом терміну їхньої дії застосовується законодавство України, що діяло на момент їх укладення, за винятком змін законодавства з питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку, охорони навколишнього середовища. Практично, абсолютні гарантії при зміні законодавства передбачені в законодавстві України про концесійну діяльність.