140. Державне регулювання і контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій

   Диференційований підхід до об'єктів демонополізації з урахуванням їх економічного становища, ролі в народному господарстві, національних інтересів України був спочатку закладений Постановою Верховної Ради України “Про Державну програму демонополізації економіки і розвитку конкуренції” від 21.12.1993 р. При цьому передбачалося, що перелік об'єктів антимонопольного регулювання повинен буде поступово обмежений тільки природними монополіями і ринками, на яких вони діють. Головною метою такого регулювання є недопущення протиправної поведінки таких суб'єктів на ринку, підтримка конкуренції на, так званих, суміжних ринках і забезпечення стабільного, що відповідає інтересам усього суспільства і держави, функціонування суб'єктів, віднесених до числа суб'єктів природних монополій.
   Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції в сферах природних монополій здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його компетенції. Передбачений Законом “Про природні монополії” від 20.04.2000 р. також громадський контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій, що здійснюється об'єднаннями споживачів (фізичними і юридичними особами, що придбавають товар, який виробляється (реалізується) суб'єктами природної монополії) у порядку, встановленому законодавством.
   Крім Антимонопольного комітету України, до органів, які мають право здійснювати контроль за діяльністю суб'єктів природних монополій, віднесені також національні комісії регулювання природних монополій, які утворяться й функціонують відповідно до Закону України “Про природні монополії” від 20.04.2000 р.; органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Якщо діяльність суб'єктів природних монополій, яка підлягає регулюванню згідно з законодавством, спрямована на задоволення потреб окремого регіону, то функції регулювання діяльності суб'єктів природних монополій можуть бути делеговані в установленому порядку Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям з наданням їм відповідних повноважень.
   Регулювання діяльності суб'єктів природних монополій повинно здійснюватися на основі наступних принципів: гласності та відкритості процедур регулювання; адресности регулювання, його спрямованості на конкретний суб'єкт природної монополії; самоокупності суб'єктів природних монополій; стимулювання підвищення якості товарів і задоволення попиту на них, а також забезпечення захисту прав споживачів.
   Предметом регулювання діяльності суб'єктів природних монополій є ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій, а також інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством.
   Одним з первісних проявів державного контролю за діяльністю суб'єктів природних монополій є введення системи ліцензування їх діяльності як у сферах природних монополій, так і на суміжних ринках. Під суміжним ринком розуміється товарний ринок, що не перебуває у стані природної монополії, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів (послуг) або використання товарів інших суб'єктів господарювання неможливе без безпосереднього використання товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій. Орієнтовний перелік суміжних ринків наведений у ст. 6 Закону України “Про природні монополії” від 20.04.2000 р.
   Діяльність суб'єктів господарювання, що працюють в умовах природної монополії, повинна піддаватися обмежувальному і регулюючому впливу з боку держави.